Активне насичення атмосфери киснем стало причиною для швидокого еволюційного стрибка.
Приблизно 2,4 млрд років тому Земля переживала масштабні кліматичні зміни, які зрештою створили умови для розвитку життя. Дослідження давніх гірських порід у Південній Африці показало, що танення льодовиків запустило процес накопичення кисню в атмосфері. Про це пише Popular Mechanics.
Тоді атмосфера нашої планети суттєво відрізнялася від сучасної: у ній переважали метан, вуглекислий газ і водяна пара, а вільний кисень майже не накопичувався. Він вступав у реакції з метаном і гірськими породами, через що залишався недоступним для живих організмів. Згодом клімат охолодився, а поверхня Землі значною мірою вкрилася кригою.
Як розповідає видання, дослідники з Каліфорнійського університету в Ріверсайді та Університету Лідса вивчили породи Трансваальської супергрупи в Південній Африці. Вони з'ясували, що після початку танення льодовикового покриву вода переносила з оголеної суші до океанів фосфор і сірку.
Сірка утворювала сульфати, які використовували мікроорганізми для розкладання органічних решток на морському дні. Унаслідок цього вивільнявся фосфор – важливий елемент для розвитку життя. Зростання біологічної продуктивності сприяло накопиченню органічної речовини, а її відкладення на дні морів дозволяли вуглецю залишатися поза кругообігом, завдяки чому кисень міг накопичуватися в атмосфері.
"Кожен такий сплеск біологічної активності приносив більше органічної речовини на морське дно, де мікроби повторно вивільняли ще більше фосфору у воду", – пояснює автор публікації, описуючи механізм самопідтримуваного процесу.
Саме цей ланцюг змін сприяв Великій кисневій події – періоду, коли вміст кисню в атмосфері Землі почав суттєво зростати. Однак процес не був безперервним. З часом дедалі більше піриту накопичувалося в морських відкладах, зв'язуючи сірку та зменшуючи кількість доступних сульфатів. Це послаблювало діяльність мікроорганізмів, зменшувало відкладення вуглецю та стримувало подальше накопичення кисню.
За висновками авторів дослідження, нестабільність тривала понад 200 млн років. Лише після чергового зледеніння та нового надходження фосфору рівень кисню став відносно стабільним, створивши сприятливіші умови для подальшого розвитку життя на Землі.
Як писав УНІАН, 96% мілководних коралових рифів світу перебувають під критично високою загрозою і можуть зникнути до 2075 року через потепління океанів та морські хвилі спеки. Найбільші рифові системи, включно з Великим Бар’єрним рифом, уже віднесені до категорії таких, що перебувають під критичною загрозою.
Також ми розповідали, що дослідження зразків осадів із-під льодовика Гренландії показало, що близько 400 тисяч років тому клімат острова був значно теплішим, а літні температури перевищували сучасні приблизно на 4,7°C, через що частина території була вільною від льоду.