Масова алергія виявилася наслідком післявоєнної програми з масового висадження кедрових і кипарисових лісів у 1950-х роках.
У Японії стрімко загострюється проблема сезонної алергії, яка вже набула масштабів національної кризи. За оцінками, симптоми середнього та тяжкого ступеня мають близько 43% населення, а причиною цього називають лісову політику, запроваджену понад 70 років тому, пише BBC.
У лютому в соцмережах стали вірусними відео з японських лісів, де у повітря підіймалися густі "хмари", схожі на дим. Насправді це був пилок, який щовесни масово поширюється з лісових масивів і досягає міст.
Через це мільйони японців щороку змушені носити маски та приймати антигістамінні препарати, а сінна лихоманка – або алергічний риніт – стала однією з головних проблем охорони здоров’я.
Причина ситуації сягає періоду після Другої світової війни, коли Японія зіткнулася з масштабною вирубкою лісів через дефіцит енергії.
Щоб швидко відновити зелені зони, влада запустила програму масового заліснення, висадивши переважно два швидкозростаючі види – японський кедр суґі та кипарис хінокі.
Сьогодні ці монокультурні плантації займають близько п’ятої частини території країни – приблизно 10 мільйонів гектарів.
Саме ці дерева виробляють велику кількість легкого пилку, який легко розноситься вітром до міст. З віком дерев (понад 30 років) його кількість лише зростає, що й призвело до нинішнього піку алергій.
За словами дослідників, проблема посилюється через масовість і синхронність цвітіння великих лісових масивів.
Окрім симптомів алергії, пацієнти стикаються з порушенням сну, зниженням концентрації та підвищеним ризиком розвитку астми.
Економічні втрати у піковий сезон оцінюються приблизно в 1,6 млрд доларів на день – через лікарняні та падіння споживчої активності.
Уряд визнав проблему національною ще у 2023 році та оголосив план скоротити кількість пилку на 50% протягом 30 років.
Серед заходів – вирубка частини плантацій суґі та заміна їх більш різноманітними лісами, а також висадка сортів з низьким рівнем пилку.
Однак експерти попереджають, що повна заміна лісів – надзвичайно складне завдання, яке може тривати десятиліттями.
У деяких містах уже реалізуються пілотні проєкти з відновлення біорізноманіття. Замість монокультур поступово повертають змішані ліси з різних видів дерев.
Дослідники зазначають, що такі екосистеми не лише зменшують кількість пилку, а й краще захищають від зсувів та сприяють відновленню дикої природи.
Попри масштабні плани, більшість японських лісів і надалі залишаються плантаційними. Екологи наголошують: без системної реформи лісового господарства країна ризикує ще довго жити з "вічним сезоном алергії".