Перша світова війна не тільки перекроїла мапу Європи, але й до невпізнаваності змінила тактику і стратегію бойових дій. Однією з головних новацій стали танки, які вперше застосували британців. Але і німці не забарилися створити свою відповідь, яка більше схожа на броньований сарай, аніж на бойову машину.
Як пише SlashGear, у розпал гонки озброєнь під час війни Німеччина створила A7V Sturmpanzerwagen (дослівно - штурмова броньована машина), який нині називають "найрідкіснішим танком у світі". Це був перший німецький танк, який реально брав участь у боях. Хоча машина виявилася доволі ефективною, її громіздка конструкція спричинила величезні труднощі з виробництвом і постачанням. У результаті випустили лише 20 екземплярів, і до наших днів дожив один-єдиний – A7V №506 на прізвисько "Мефісто".
Причина такої обмеженої кількості проста: німецьке командування не поспішало інвестувати у танки. Спостерігаючи у 1916 році за британськими машинами, які часто ламалися, навіть не встигши дістатися поля бою, у Берліні вважали цю техніку надто дорогою й ненадійною. Та вже у 1918 році, коли британська армія мала понад 2600 танків, а французька – близько 3000, Німеччина нарешті вивела на фронт свої A7V. Але війна саме наближалася до завершення.
Німецькі бронемашини так і не змогли переломити ситуацію. Коли 21 березня 1918 року A7V вперше пішли в бій, їх виявилося занадто мало, аби змінити хід подій. У бою вони стикалися з проблемами: погана погода, колючий дріт, технічні несправності. Попри окремі епізоди, коли союзники відступали перед німецькими машинами, загалом це не принесло стратегічної переваги. До того ж німці більше використовували трофейні британські та французькі танки, ніж власні. Закінчення війни 11 листопада 1918 року поставило крапку в історії A7V – танка, який фактично вивели з експлуатації в той самий рік, коли він з’явився.
Конструктивно A7V належав до класу "важких танків". Його вага сягала майже 30 тонн, що робило машину масивнішою за британські Mark I–IV і значно важчою за французькі легкі танки Renault, які виявилися набагато вдалішими і за "британців", і за "німців".
30-мм броня забезпечувала A7V непоганий захист, але танк був неповоротким і долав перешкоди з великими труднощами. Попри це, він мав і сильні сторони. Завдяки двом двигунам Mercedes-Daimler потужністю по 100 к.с. машина розвивала швидкість до 13 км/год, що було швидше, ніж у британських й французьких аналогів. Екіпаж складався з 18 осіб.
Озброєння теж вражало: головна 57-мм гармата Норденфельта (із 180 снарядами) доповнювалася шістьма кулеметами калібру 8 мм, розташованими по периметру, що забезпечувало круговий обстріл. Цікаво, що гармати для A7V походили з Британії: спочатку вони були продані Бельгії, але після захоплення Антверпена потрапили до німців і були використані в танках.
Хоча A7V став лише епізодом у Першій світовій, саме він заклав основу для подальшого розвитку німецьких бронетанкових військ, які вже у Другій світовій війні здобули зловісну славу.
Інші цікаві матеріали на історичну тематику
Як писав УНІАН, у 1945 році радянські спецслужби провели нахабну, але вдалу операцію, скориставшись необачністю та самовпевненістю американців. Завдяки цьому у наступні 7 років спецслужби СРСР слухали секретні переговори американців.
Також ми розповідали, що 1950-х роках Швеція готувалася стати ядерною державою. Країна працювала над власною ядерною бомбою та проектувала бомбардувальник для ядерних ударів по СРСР.
