Підпишіться на нас в Google
Те, як ми дивимося на співрозмовника під час розмови, може розповісти про нас не менше, ніж наша поведінка, міміка чи саме спілкування. Водночас багато людей навіть не помічають, коли їхній погляд видає сумнів або приховані почуття. Про те, чому людина не дивиться в очі під час розмови і що це може означати з точки зору психології, пишуть експерти з порталу VeryWell Mind.
Чому люди не дивляться в очі – звички, які заважають спілкуванню
Дослідження з журналу SAGE Publications показують, що люди, які підтримують природний зоровий контакт, частіше здаються надійними, впевненими в собі, розумними та привітними до спілкування. І хоча багатьом дивитися співрозмовнику в очі буває некомфортно, саме звичка відводити погляд нерідко, навпаки, погіршує враження та заважає налагоджувати довірливі стосунки з оточуючими.
При цьому не можна точно сказати, чому люди не дивляться в очі під час розмови, – це може бути пов’язано зі сором’язливістю, тривогою, хвилюванням або звичайною боязкістю. Іншими словами, саме по собі уникнення зорового контакту ще не свідчить про те, що людина щось приховує або є нещирою.
Так, наприклад, якщо чоловік не дивиться в очі жінці під час розмови, це може бути ознакою збентеження через певні почуття або через загальну незручність ситуації.
Окремо варто сказати про ситуацію, коли людина не дивиться в очі, а замість цього переводить погляд на лоб, руки, одяг або інші частини обличчя та тіла. Найчастіше це відбувається з двох причин: або людині так простіше зосередитися на розмові й уважно слухати співрозмовника, або вона свідомо уникає прямого зорового контакту, намагаючись при цьому не відводити погляд зовсім.
Психологія погляду – як налагодити зоровий контакт
Втім, хороший зоровий контакт не означає, що потрібно постійно дивитися людині прямо в очі. Набагато важливіше, щоб погляд виглядав спокійним і природним.
І хоча, звичайно, може бути безліч причин, чому люди не дивляться в очі під час розмови, зазвичай зоровий контакт все ж є кращим варіантом – згідно з дослідженням Оксфордського університету, він не тільки створює атмосферу поваги, а й дозволяє без слів передавати емоції. Тому, зокрема, ця навичка однаково важлива як у особистому, так і в професійному спілкуванні.
При цьому розвинути таку звичку простіше, ніж здається. Корисно дотримуватися правила 50/70: підтримувати зоровий контакт приблизно половину часу, поки говорите самі, і близько 70% часу, поки слухаєте.
Коли ж людина не дивиться в очі під час розмови, не варто наполегливо шукати її погляд. Краще дивитися просто в бік співрозмовника або на його обличчя загалом. Також можна доповнювати зоровий контакт кивками, посмішкою та легким нахилом уперед – так спілкування виглядатиме природнішим і невимушеним.
Отже, якщо людина не дивиться в очі, це не означає, що вона обов’язково щось приховує, а якщо така особливість притаманна вам, не варто вважати її непереборною.
