Підпишіться на нас в Google
Ось типове неправильне уявлення про тихих людей у галасливих приміщеннях. Їх вважають нерішучими, невпевненими в собі, байдужими або просто такими, що не докладають достатніх зусиль, пише Silicon Canals.
Видання поділилося, що людина, яка найкраще мислить на самоті й відчуває виснаження після тривалого спілкування, можливо, не відчуває нестачі простору.
Можливо, вона виконує в цьому просторі інший вид роботи: відстежує більше сигналів, зважує більше контексту і потребує більше часу, перш ніж перетворити все це на корисну думку.
Дослідження не підтверджує думку про те, що інтроверти думають краще за екстравертів. Видання зазначає, що це було б занадто просто.
"Те, що воно підтверджує, набагато цікавіше: люди відрізняються за тим, скільки стимулів вони воліють отримувати, наскільки сильно реагують на соціальні та сенсорні подразники, і скільки часу їм потрібно на відновлення після перебування в середовищах, які вимагають від них одночасного опрацювання великого обсягу інформації", - йдеться в статті.
Тиша – це не те саме, що порожнеча
Вказується, що в сучасному робочому середовищі часто цінується "видиме мислення". Зокрема, той, хто першим висловлюється на нараді, може здаватися кмітливішим за того, хто відповідає пізніше.
Або ж той, хто з задоволенням бере участь у вечері для налагодження ділових контактів, може здаватися більш відданим справі, ніж той, хто йде раніше.
Той, хто здатний брати участь у мозковому штурмі в переповненій кімнаті, може здаватися більш схильним до співпраці, ніж той, кому після цього потрібна година на самоті, щоб усвідомити, що насправді сказали всі присутні.
Видання наголошує, що це соціальні сигнали, а не завжди когнітивні. У психології інтроверсію та екстраверсію вже давно розглядають як відмінності в орієнтації на стимуляцію, винагороду та соціальну енергію, а не як прості показники здібностей.
Пояснюється, що інтроверт не обов’язково є сором’язливим, тривожним, асоціальним або невпевненим у собі. Він може просто досягати найкращого стану в умовах з меншою кількістю стимулів, де його увага не відволікається постійно на зовнішнє оточення.
"Це розрізнення має значення, оскільки соціально активне приміщення – це не просто місце, де відбувається обмін словами. Це інформаційне середовище. Тут присутні міміка, перебивання, сигнали про статус, зміни інтонації, перехресні інтереси, рішення щодо вибору часу, тиск, пов’язаний з необхідністю реагувати, а також окрема робота з управління тим, як тебе сприймають", - вказується в публікації.
Ззаначається, що для деяких людей це може бути джерелом енергії, тоді як для інших - це занадто виснажливо.
Одним із найактуальніших напрямків досліджень є не інтроверсія як така, а чутливість сенсорної обробки. У статті 1997 року, опублікованій у журналі "Journal of Personality and Social Psychology", Елейн Арон та Артур Арон описали чутливість сенсорної обробки як рису, пов’язану з більшою уважністю до нюансів, сильнішою реакцією на подразники та глибшою обробкою сенсорної інформації.
У популярній культурі це явище часто обговорюється як "високочутлива особистість", але наукова концепція є більш точною, ніж цей ярлик.
Видання пояснює, що справа не в крихкості, а в чутливості. Деякі люди, здається, сприймають більше, помічають більше, а потім потребують більше часу або тиші, щоб осмислити те, що вони сприйняли.
Ця риса пов’язана з інтроверсією, але не є з нею тотожною. Не кожен інтроверт є високочутливим, і не кожна високочутлива людина є інтровертом. Однак перетин цих рис допомагає пояснити, чому деякі люди можуть покинути цілком звичайний соціальний захід із відчуттям, ніби вони пробігли когнітивний марафон.
"Вони не просто розмовляли. Вони обробляли інформацію", - наголошується в статті.
Інші цікаві факти з психології
Раніше УНІАН повідомляв, що за словами психологів, звичка наодинці їсти в кафе, не є ознакою самотності чи відсутності близьких людей.
Також ми писали, що журналістка поділилася думками, чому у токсичних людей багато друзів.
