У середині 20 століття науковці звернулися до біологічної зброї.
Наприкінці 19 століття заможний землевласник Томас Остін завіз до Австралії 13 диких європейських кроликів – для полювання разом із гостями. Ніхто тоді не міг уявити, у що це вилиться, пише Times of India.
Кролики розмножилися настільки швидко, що вже за кілька десятиліть заполонили майже весь континент. У Австралії не було природних ворогів цього виду, а клімат і відкриті ландшафти виявилися ідеальними для розмноження – тож тварини освоювали і ферми, і ліси, і посушливі внутрішні райони країни.
За наявними даними, вже на початку 20 століття кролячі колонії стали звичним явищем у багатьох регіонах – їхні нори вкривали фермерські землі, а постійний випас знищував рослинність, необхідну і диким тваринам, і худобі.
Головна проблема – у неймовірній здатності кроликів до розмноження. Самки цього виду можуть приносити потомство цілий рік, і в кожному приплоді – по кілька дитинчат. Тому навіть масове знищення популяції не давало результату: кролики відновлювали чисельність надзвичайно швидко. Загалом у Австралії налічувалося до сотень мільйонів диких кроликів.
Так, поїдання трав, паростків і місцевої рослинності призвело до конкуренції з дикими тваринами за їжу, а перевипас оголив ґрунти, зробивши їх вразливими до ерозії. Через це кроликів офіційно визнали екологічними шкідниками згідно з природоохоронним законодавством Австралії.
Спершу владі намагалися стримати навалу за допомогою парканів – наприклад, збудували величезний бар'єрний паркан у Західній Австралії, що тягнувся на сотні кілометрів. Але це не спрацювало: кролики вже встигли розповсюдитися надто широко. Фермери також руйнували кролячі нори, аби позбавити тварин місць для розмноження.
У середині 20 століття науковці звернулися до біологічної зброї. У 1950-х роках в Австралії випустили вірус міксоми, який вражає кроликів, але не небезпечний для інших тварин. Спочатку чисельність тварин різко впала, проте з часом кролики виробили стійкість до хвороби.
Пізніше вчені застосували ще один вірус – геморагічну хворобу кроликів (RHDV), який почав поширюватися в дикій природі у 1990-х і суттєво скоротив популяцію, особливо у посушливих регіонах. Але й тут природа взяла своє, частина кроликів набула імунітету, а в прохолодніших і вологіших регіонах вірус діяв гірше через меншу активність комах-переносників.
Окрім вірусів, використовували й отруту – зокрема речовину під назвою натрію фторацетат, а також газову фумігацію нір. Втім, ці методи застосовували лише в окремих районах, а не по всій країні.
Понад 160 років по тому Австралія й досі бореться з наслідками того давнього рішення.
Раніше УНІАН писав, що коали теж пережили свою катастрофу – тільки через клімат, а не через людей. Вчені з'ясували, що чисельність цих тварин різко впала ще 100 тисяч років тому через холодний і посушливий клімат льодовикового періоду. Приблизно 60 тисяч років тому коали взагалі опинилися на межі зникнення. Коли клімат покращився, вцілілі тварини знову розселилися східним узбережжям Австралії – саме від них походять усі сучасні коали.