Натики харчуються іншими молюсками, включно з мідіями.
Біля морів за завісою мокрого піску ховаються маленькі вбивці, які на перший погляд можуть здатися нешкідливими. Це невеликі морські молюски, які використовують витончений спосіб вбивства своєї здобичі.
Як пише BBC Wildlife Magazine, йдеться про сімейство морських молюсків під назвою натики (Naticidae). Їхніх жертв можна легко розпізнати - від них залишаються черепашки з отворами в потовщеній ділянці, званій умбо.
Зазначається, що черепашки натіків можна знайти на тому ж березі, що й рештки їхніх жертв. Вона гладенька, округла, блискуча і майже рожева. На черепашці також є тонкі смужки трохи темнішого пігменту.
У виданні поділилися, що зовні натики схожі на равликів, які катаються на "блідо-рожевому килимі-літаку". Цим "килимом" є його нога (проподіум), яка частково охоплює мушлю, згладжуючи опір під час закопування в пісок.
Натики харчуються іншими молюсками, включно з мідіями. Більш незвично те, як саме полюють ці равлики.
У виданні розповіли, що натики виявляють відходи життєдіяльності, що потрапляють у воду і вологий пісок, залишені її майбутньою здобиччю. Після цього молюски слідують за запахом до своєї жертви, а потім обволікають її.
Єдиним захистом жертв натіків є їхні мушлі та панцири. Проте ці молюски здатні пробити її своєю радулою (орган для зішкрібання і подрібнення їжі у молюсків), поступово подрібнюючи цим органом певне місце на черепашці жертви.
Зубці радули зроблені з того ж матеріалу, що й мушля, яку молюск намагається подрібнити, через що процес потребує хімічної допомоги. Її забезпечують залози на нижньому боці органу і додатковий орган, який змащує подрібнювану поверхню сумішшю соляної кислоти і ферментів.
Процес подрібнення черепашок може зайняти кілька днів. Щойно равлик пробиває фізичний бар'єр, у порожнину потрапляють травні рідини. У цей час жертва вже паралізована, після чого поступово перетворюється на "суп усередині власного будинку", додали у виданні.
Цікаво те, що отвір виходить дуже точним. Він округлий, гладкий і скошений, а його діаметр становить до 3 мм.
Раніше в Indian Defence Review розповіли про Pentalagus furnessi. Ці тварини мешкають на японських островах Амамі-Осіма і Токуносіма в архіпелазі Рюкю.
Pentalagus furnessi унікальний як за зовнішнім виглядом, так і за походженням. Це один з небагатьох ссавців, які вижили в умовах ізоляції, хижаків і зміни середовища проживання з часів плейстоцену.
Відмінними рисами Pentalagus furnessi є його чорно-коричнева шерсть, короткі лапи, крихітні очі і дуже маленькі вуха. У цього зайця товсті й міцні кігті, за допомогою яких він риє нори на крутих лісистих схилах.