Паралельно російські окупанти прицільно б’ють по складських приміщеннях торговельних мереж.
З новим врожаєм в Україні накопичується величезна кількість збіжжя, яке ніде зберігати, і воно стрімко знецінюється.
З 22 липня триває фактична блокада українських чорноморських портів. Альтернативні шляхи здатні забезпечити не більше половини від морського експорту аграрної продукції. Україна недоотримує валютну виручку, а фермери ризикують збанкротувати.
Паралельно російські окупанти прицільно б’ють по складських приміщеннях торговельних мереж. І хоча в профільному міністерстві запевняють, що перебудова логістики додасть лише 2,5% до цінників в магазинах, іншої думки дотримується заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук. З ним УНІАН поговорив про можливості виживання аграрної галузі та здорожчання товарів на полицях.
Вже майже півтора місяці, як українські порти фактично не працюють. На початку лунали оцінки, що 2-3 місяці аграрії зможуть протриматися, поки не настане криза. Вже пройшла половина від цього терміну. Яка ситуація зараз і які можна робити прогнози?
Прогнози залишаються невтішними. Після того, як експорт морем фактично припинився, відбувалися зустрічі аграріїв і з урядом, і з міністерством. На початку серпня були ухвалені рішення Національного банку України та уряду щодо фінансової підтримки безпосередньо товаровиробників у межах програми "5-7-9%".
Програма розширила свою роботу до 90 мільйонів гривень на юридичну особу. Фактично змінюються умови залучення коштів для обігових потреб, і відсоткова ставка зменшилася умовно з 15% до 10%. Крім того, передбачена можливість реструктуризації до вересня 2027 року, а також можливість використання зерна як застави з вищим коефіцієнтом для отримання кредитів. По факту, вже перші кошти виділені - 21 мільярд гривень.
Але є проблема в тому, що на місцях, особливо в комерційних банках, дуже важко йдуть на виконання тих зобов'язань, які отримали в рамках постанов. Маємо велику кількість випадків, коли товаровиробники звертаються до банків і не можуть отримати ці кошти для поповнення своїх обігових потреб. І це дійсно велика проблема, тому що зараз уже розпочалася посівна озимих культур - багато чого не буде засіюватися. Ми отримаємо велику кризу з посівом озимих культур.
Тому для нас важливо, щоб ті зобов'язання, які взяли на себе Національний банк України і уряд - який, власне, продовжив програму "5-7-9%" - вони виконувалися. Тобто щоб аграрії отримали реструктуризацію за кредитами. Більше того, потрібно думати і говорити про те, щоб програма "5-7-9%" працювала не умовно пів року, а довше. Тому що програма передбачена до 31 березня 2027 року. Якщо брати на пів року кредит на 10% - то і банкам невигідно працювати в таких умовах, і аграрій не зможе перекрити його так швидко. Їм потрібно хоча б до року - до вересня або липня 2027 року. Адже за діючих умов банки все менше будуть погоджуватись на якісь реструктуризації. Тому це питання відкрите, воно фактично щодня в діалозі, і ми очікуємо на певний результат.
По факту ми маємо проблему з експортом, яка продовжує існувати. Показники свідчать самі за себе: в липні по зерновій групі ми відвантажили близько 2,5 мільйона тонн. Станом на сьогодні, за серпень, обсяг експорту зернових становить 988 тисяч тонн.
Якщо дивитися в цілому, то у нас було 3,5 мільйона тонн експорту сукупно зернових та олійних. Зараз - трохи більше 2 мільйонів тонн, до яких входить і шрот, і олія. Це вказує на те, що дійсно обігових коштів не вистачає в аграріїв - а отже, буде проблема. Як бути? Повторюся - великі сподівання на кредитування.
Чи можна зробити висновок, що аграрії будуть змінювати структуру посівів? Тобто сіяти те, що дає більше прибутку?
Так, хтось буде робити більшу ставку не на пшеницю, а на ріпак, який хоч якось коригується в ціні, хоч трошки експортується. Можлива переорієнтація з пшениці на озимі олійні, тому що пшеницею склади наразі забиті. Питання в тому, що з нею робити, тому що відвантаження сьогодні йде надмалими темпами.
Плюс ми повинні звертати увагу на один важливий момент. Якщо умовно через місяць ми відкриваємо порти й виходимо на експортний потенціал хоча б на рівні липня 2026 року, то через знищену інфраструктуру не зможемо повноцінно його реалізувати – з огляду на ті запаси, які маємо в перехідних залишках. Нам потрібно експортувати як мінімум 6 мільйонів тонн, а в кращому випадку ми зможемо вивезти 4 мільйони. І ми закінчимо маркетинговий рік у червні наступного року теж із дуже великою кількістю перехідних залишків.
Тому так важливо розтермінувати кредитування більше ніж на пів року, тому що проблеми не закінчаться навіть з відкриттям портів. Перехідних залишків багато, вони не реалізовані, отже, ліквідності в плані обігових коштів товаровиробників не буде. Кешу фактично немає.
Чи можна сказати, що блокування портів головний удар нанесло по дрібних фермерах? Оскільки їм доводиться продавати зібрані врожаї агрохолдингам через брак потужностей для зберігання?
Так і є. Тобто фактично продукція з поля одразу реалізується, тому що хоч якісь кошти потрібно отримувати. У центральних регіонах України фіксується зниження ціни більш ніж на 30%, у північніших регіонах – більш ніж на 50% від ринкової ціни. Це катастрофічно: сьогодні все продається фактично в збиток, якщо немає можливості зберігати продукцію. А враховуючи удари, які здійснюються, це сьогодні ще й питання зберігання: де зберігати продукцію, щоб убезпечити її.
Тому програма із залучення донорських коштів, особливо для прифронтових територій, із наданням полімерних рукавів для зберігання – це те, що потрібно робити. Ми будемо відчувати брак потужностей для зберігання від 7 до 11 мільйонів тонн.
Можливо, тоді фермерам просто буде невигідно збирати зерно, аби не працювати в мінус?
Як варіант, кукурудзу не будуть збирати - її не буде куди складати, і ціна на сушіння, враховуючи ціни на газ, електроенергію - теж буде зашкалювати. Сьогодні ціна кукурудзи є низькою.
Міністр агрополітики Тарас Висоцький заявив, що Україна може втратити 10 мільярдів доларів і не відправити на експорт 30 мільйонів тонн агропродукції, якщо порти не відновлять роботу протягом року.
Так, 30 мільйонів тонн – це перехідні залишки, які ми отримаємо. Якщо ми будемо експортувати 50% від запланованого, то 30 мільйонів тонн залишків – це ще пів біди. Але ми щомісяця експортуємо близько 2 мільйонів тонн, а врожай зернових та олійних культур у нас буде понад 80 мільйонів тонн, із них зернових - 60 мільйонів тонн. І в нас ще є перехідні залишки. Фактично, цифри можуть бути навіть більшими.
Альтернативні шляхи для агроекспорту - наскільки вони ефективні, скільки вони дають відсотків від загального руху товарів за кордон?
Умовно Дунай і залізниця десь по 45%, автотранспорт - до 10%. Але вони працюють не на повну силу. По Дунаю, за рахунок обміління річки, немає можливості для руху барж, укомплектованих зерном на 100%. Плюс проблема з обстрілами. Митні пункти перетину обстрілюють, чим додатково створюють тиск на перевізників.
Є і проблема із заходом суден через протоку Суліна - тому що там стоять кораблі, не вистачає лоцманів і не вистачає розвинутої швидкої логістики. Якщо це вирішиться в найближчий місяць - якщо Дунай наповниться водою у жовтні, вирішимо задачі з логістикою і з лоцманами, хто буде супроводжувати кораблі до Ізмаїлу - можемо тоді говорити про якесь збільшення вивезення Дунаєм.
Загалом альтернативні шляхи - яку частину від зупиненого морського експорту вони покривають?
Тут проблема в чому: в нас експорт морем теж змінювався. Умовно ми експортували 5 мільйонів тонн, а потім були удари - і показник впав до 4 мільйонів. Сьогодні експорт альтернативними шляхами складає 2 мільйони тонн, тож це 50% від того, що вивозилося. Але проблема в тому, що потрібно більше.
Особливо з тим, що зараз новий врожай і буде брак потужностей для зберігання - я так розумію, це буде головною проблемою?
Саме так.
Зараз деякі фермери навіть відмовляються продавати зерно, тому що ціни на пшеницю подекуди впали до 5 тисяч грн, майже вдвічі...
Відмовляються ті, у кого є можливість зберігати, розумієте? А якщо немає де його зберігати, то ти відмовляйся, не відмовляйся - тобі треба щось робити. У тебе паливо треба оплачувати, робочу силу потрібно оплачувати, борги якісь потрібно віддавати. Ми можемо констатувати, на жаль, дефолтний стан (неможливість вчасно розрахуватися по кредитах, - УНІАН) великої кількості підприємств малого і навіть частково середнього бізнесу.
Як співставити таке падіння цін на зерно на внутрішньому ринку на тлі рекордного за 12 років зростання на світовому?
Це показник того, що на ринку немає чорноморської зернової групи з України і Росії. Тому що не тільки ми не експортуємо - завдяки Збройним Силам і Росія не має можливості цього робити. Вони теж із запланованих 6 мільйонів тонн щомісяця зараз в кращому випадку до двох експортують. Відповідно, переходять на альтернативні логістичні маршрути - орієнтуються на Балтику. Але це теж не буде альтернативою Чорному морю.
Там уже їхній терорист (кремлівський диктатор Путін, - УНІАН) сказав, що "ми відчуваємо втрати від неможливості експорту", але це для них не настільки чуттєво, насправді. Тому діалогу як такого, щодо відновлення експорту, поки немає. Але тим не менш, світ від цього страждає, особливо бідні країни. Ціна за тонну пшениці в Африці, в Єгипті уже більше 300 доларів (13,5 тис грн, - УНІАН). Та сама ситуація і в Азії.
І не факт, що ми побачимо кращу ситуацію, навіть коли Південна півкуля вийде зі своїм врожаєм - Аргентина, Бразилія, Австралія. Чому? Тому що неврожай через погодні умови теж спостерігається, в тій самій Європі - тобто попит буде серйозним. І, можливо, зростання ціни так само продовжиться.
Давайте ближче до цін на продукти в Україні. З’явилася в інфопросторі цифра про знищення складів холодної продукції на Київщині до 80%. Наскільки це вплине на ціни?
Це вже автоматична логістика - це плюс 10-15% в кращому випадку, якщо йде напряму постачальник. Причому це за умови домовленості між мережею і постачальником. Тому що у нас зараз яка проблема виникла: мережі хочуть перекласти повну відповідальність за зіпсований товар на виробника. По контрактам, які були раніше - товар, який постачається на магазин (а раніше на логістичний центр), стає власністю ритейлу. Відповідно подальші всі маніпуляції, що відбуваються з товаром, лягають на витрати і прибутки саме ритейлу.
Зараз ця складна ситуація може призвести до того, що багато хто з виробників не захоче брати на себе ці ризики. Відповідно це може сповільнювати наповнення полиць магазинів. Поки що, на щастя, цього не відбувається. Поки єдина проблема - перелаштування логістики. Що, в принципі, вже багато хто почав робити, і потрібно було до цього вдаватися ще раніше.
Зараз у нас найбільше страждає продукція, яка потребує швидкого охолодження на всьому ланцюжку доставки від виробництва до реалізації. Молочка та заморожені якісь продукти - вони в першу чергу подорожчають. Вже з вересня, протягом наступних трьох місяців, зростання вартості може становити 15-20% і більше. М’ясна група подорожчає приблизно на 10%, крупи - приблизно на 15%.
Краща ситуація в найближчий місяць буде тільки по овочевій групі, тому що у нас іде пік збиральної кампанії, пропозиції достатньо. До закладання на зберігання буде в принципі адекватна ціна. Вартість борщового набору зараз на 20% нижча, ніж була у липні цього року.
А що зі сховищами? Тому що, знову ж таки, Мінагро комунікує, що сховищ у нас по борщовому набору буде достатньо - хоча раніше їх не вистачало.
Їх і раніше не було, і зараз вони знищуються. Проблема в тому, що навіть минулого року в рамках програми "5-7-9%" закладалися кредити для того, щоб ініціювати їхнє будівництво. Але коли посилюються атаки - хто буде вкладати мільйони доларів в будівництво сховищ? Коли вся країна в такому стані живе - на ранок не знаєш, чи буде в тебе щось, чи не буде. Тому, відповідно, великих об'ємів зберігання в сховищах немає.
Тому будемо, як завжди, в осінньо-зимовий період часу частково послуговуватися імпортом, частково послуговуватися власним виробництвом тепличним, яке теж буде дорожчати. Зростання цін на тепличні овочі восени може сягати більше 20-30% за рахунок здорожчення виробництва. Не так, як під відкритим ґрунтом, тому що там тепло, енергетика - це все дуже дорого для юридичних осіб, для бізнесу.
Наостанок по хлібу. Оскільки у нас ціни на зерно дуже сильно просіли - чи може здешевшати хліб?
Зерно взагалі не відіграє ролі. Багато які з хлібобулочних заводів навіть до кризи організовано закупили зерна умовно на кілька місяців, на пів року вперед. І якщо дивитися на ціноутворення - зерно становить не більше 12% собівартості. Хоча й проблеми з логістикою для хлібобулочних виробів не так сильно будуть бити по зростанню ціни. Тому що зазвичай заводи напряму постачають свою продукцію вже в мережі. Оскільки хліб - це не той продукт, який може бути на логістичних складах великих і зберігатися довго, і заводи зазвичай своїм автотранспортом його розвозили.
Тому ціна на хліб стабільно і далі кожного місяця зростатиме в межах 1,5-2% через складові логістики, енергоносіїв, ціни на комплектуючі, які залежать від ціни на євро і долар, оплату праці.