Іран фактично закрив цю протоку для проходу суден.
Ормузька протока є життєво важливим маршрутом для експорту нафти, природного газу та інших сировинних товарів із Перської затоки.
Bloomberg пише, що морське судноплавство через протоку залишається практично паралізованим вже кілька тижнів після того, як США та Ізраїль завдали ударів по Ірану.
Іран розташований над цим стратегічним водним шляхом і фактично закрив його для всіх суден, крім тих, що отримали дозвіл. Ціни на нафту та газ стрімко зросли на тлі зупинки транзиту через Ормузьку протоку, атак на енергетичну інфраструктуру Близького Сходу та скорочення видобутку нафти в Перській затоці через переповнення резервуарів.
Розташована між Іраном на півночі та Об’єднаними Арабськими Еміратами й Оманом на півдні, Ормузька протока з’єднує Перську затоку з Індійським океаном. Її довжина становить 161 кілометр, а ширина у найвужчому місці – 38,6 кілометра. Судноплавний коридор в кожному напрямку має ширину лише дві милі, або 3,2 кілометра.
Протока є важливою артерією для нафтового ринку, адже через неї проходить близько чверті світової морської торгівлі "чорним золотом". Саудівська Аравія, Ірак, Іран, Кувейт, Бахрейн, Катар та ОАЕ транспортують нафту через Ормуз, і більшість їхніх вантажів прямує до Азії – біля 85%.
У країнах Перської затоки також розташовані нафтопереробні заводи, які виробляють великі обсяги дизельного палива, лігроїну, який використовується для виробництва пластмас та бензину, та інших нафтопродуктів, які експортуються по всьому світу через протоку.
Цей водний шлях має домінуючу роль і для ринку скрапленого природного газу. Минулого року через цю протоку пройшла приблизно п’ята частина світових поставок СПГ – переважно з Катару. Азійські країни також купують більшу частину цього надхолодного палива, що постачається з Близького Сходу.
Окрім енергоносіїв, Ормузька протока є важливою магістраллю для таких товарів, як алюміній, добрива і навіть гелій, який використовують у виробництві напівпровідників.
Іран продовжує транспортувати власну нафту через Ормузьку протоку. Станом на середину березня обсяги поставок Ірану лише незначно знизилися порівняно з довоєнним рівнем, тоді як обсяги вантажів від інших експортерів у регіоні впали більш ніж на 95%.
Решта країн Перської затоки, такі як Саудівська Аравія, ОАЕ та Ірак, можуть транспортувати лише частину енергоносіїв в обхід Ормузу. Водночас це довше, дорожче та може бути пов’язане з іншими ризиками – наприклад, від союзних Ірану єменських хуситів, які погрожують блокувати південніший прохід Червоним морем та Аденською затокою.
Замість допомоги США в розблокуванні Ормузької протоки, союзники воліють забезпечити поставки енергоносіїв шляхом домовленостей з Іраном. Так, нещодавно Японія отримала дозвіл щодо проходу своїх кораблів через Ормуз від Тегерану.
Раніше президент США Дональд Трамп висунув Ірану 48-годинний ультиматум щодо відкриття протоки, погрожуючи в протилежному випадку бомбардувати електростанції країни. За години до закінчення цього терміну 23 березня він відклав можливі удари на п’ять днів, заявивши, що обидві сторони провели "продуктивні переговори" щодо припинення війни.