Нацбанк пішов у Декрет або Вивчайте матчастину
Нацбанк пішов у Декрет або Вивчайте матчастину

Нацбанк пішов у Декрет або Вивчайте матчастину

18:24, 15.02.2012
7 хв.

НБУ останнім часом «видає на-гора» нормативні «нововведення» з посиланням на документ майже двадцятирічної давності - Декрет Кабміну від 1993 року. Правда, із застереженням, мовляв, тільки зараз дізналися, як правильно робити...

Багато хто вважає позитивним таке заняття як перечитування книг, перегляд старих журналів і газет, що очевидно пов’язано з ностальгією. Як виявилося, в Україні цьому почуттю піддаються не тільки люди, але й відомства, причому ті, які займаються важливими напрямами державної політики. Наприклад, Національний банк. Він останнім часом раз у раз «видає на-гора» нормативні «нововведення» з посиланням на документ майже двадцятирічної давності, а саме: Декрет Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 1993 року – кучмівської епохи.

Здавалося би, за такий термін цей «бестселер» вже ким-ким, а регулятором мав бути зачитаний «до дірок». Тим часом, головні банкіри країни, як з`ясувалося, не позбавлені вміння відчувати, відкривати і осягати нове, вивчаючи законодавчий раритет.

Найгучніше з того, що «навіяло» НБУ перечитування документа, - паспортизація готівкових обмінних операцій, запроваджена наприкінці 2011 року. Нацбанківські чиновники, виправдовуючи свої «запізнілі» дії, посилалися саме на норму зазначеного Декрету. Мовляв, тільки зараз вичитали, що готівкову валюту можуть купувати виключно фізичні особи - резиденти.

Відео дня

Дійсно, ст. 6 Декрету говорить, що уповноважений банк і Укрпошта "мають право від свого імені і за свій рахунок купувати готівкову іноземну валюту у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам». Тобто, і фізичні особи резиденти, і нерезиденти можуть продавати валюту, а от купувати мають право виключно «фізики» - резиденти. Норма, звичайно, «залізна» і чітко виписана, але як її в Нацбанку не помічали 20 років, залишається загадкою...

Можна також погодитися з твердженням, що за допомогою паспорта точно і без особливих зусиль визначається резидентність. Напевно, в ейфорії від «ностальгії» у Нацбанку між рядків документа вичитали і про необхідність ксерокопіювання сторінок паспорта, а також посвідчення «папірців» штампом каси банку та збереження їх у документах дня.

Але це не єдиний казус, причиною яких (будемо сподіватися) є неуважне читання регулятором першоджерела. Зокрема, Декрет свідчить, що для видачі і отримання резидентами кредиту в іноземній валюті необхідна індивідуальна ліцензія Нацбанку. Дану норму на озброєння взяли недбайливі позичальники. З її допомогою вони в судах доводили, що ті кредити у валюті, які вони отримували в докризовий період, видані незаконно з причини відсутності як у банків, так і у самих позичальників необхідної індивідуальної ліцензії.

Незважаючи на те, що в Декреті було зазначено, що саме НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, саме Положення про це було затверджено лише в серпні минулого року. Раніше такі операції банки здійснювали на підставі банківської ліцензії та окремих письмових дозволів. Напевно, тільки в страшному сні може привидітися, що було б з банківською системою, якщо б використання вищевказаних «неузгодженостей» недбайливими позичальниками не вдалося зупинити...

Не менш одіозне Положення про переміщення цінних паперів через митний кордон України було оприлюднено Нацбанком вже цього року. Хоча, буква закону, а саме ст. 5 Декрету «Про валютне регулювання» майже два десятиліття тому була такою: наявність індивідуальної ліцензії НБУ обов`язкова під час «здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом купівлі цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами - резидентами в подарунок або у спадок».

Продовжуючи тему про цінні папери, варто згадати і про валютні облігації внутрішньої державної позики. Останнім часом на ринку досить бурхливо ведеться дискусія, а НБУ вже видав відповідний циркуляр щодо того, чи зможуть їх купувати громадяни країни. Складність в тому, що дані ОВДП - валютні, а, згідно з чинним законодавством, «валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України». У ЗМІ різні експерти малюють хитромудрі схеми, як на практиці здійснювати операції з купівлі населенням урядових внутрішніх цінних паперів.

Мабуть, знову забули просту, але дієву рекомендацію - вчіть «матчастину». Найімовірніше, на зорі незалежності України закони не просто писалися, а творилися, бо тільки справжній творець може закласти такі законодавчі норми, важливість яких невдячні нащадки будуть не помічати два десятиліття, а «усвідомивши істину», схопляться за неї як за рятувальне коло.

Все в тій же ст. 5 Декрету «Про валютне регулювання» кажуть, що використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або застави можливе, але для цього необхідно отримати індивідуальну ліцензію Нацбанку. А отримання індивідуальної ліцензії однією зі сторін валютної операції означає дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до операції. З цього випливає, що банки, які отримали відповідну індивідуальну ліцензію, можуть продавати валютні урядові зобов`язання українцям за їх кровно зароблені долари і поповнювати держбюджет заокеанськими банкнотами.

Крім того, у ст. 8 Декрету прописано, що для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют, номіновані у валюті України. Родзинка в тому, що «зазначені курси встановлюються Національним банком України за погодження з Кабінетом Міністрів». Історія замовчує про те, чи відбувається таке узгодження нині. Але дана норма свідчить, що всі урядові відмовки (особливо в 2008-2009 кризових роках) про курс гривні як про монополію НБУ не відповідають дійсності. Більше того, законодавство закріплює солідарність двох відомств в цьому процесі.

На цьому повноваження Кабміну в сфері валютного регулювання не закінчуються. Зрозуміло, що головним у цьому питанні залишається Нацбанк, але й для уряду в Декреті виписаний ряд відповідних положень. Зокрема, згідно зі ст. 11, Кабмін «забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного фонду України». Він повинен був бути сформований за рахунок коштів держбюджету шляхом покупки на міжбанку або (за узгодження з НБУ) на міжнародному валютному ринку; за рахунок отримання валютних кредитів і т. д. Документ також зобов`язує місцеві органи влади формувати валютні фонди. Але, на жаль, за останні два десятиліття цього не сталося.

І в цій сфері прозорливості предків-законодавців немає межі. Найімовірніше, вони припускали, що саме з Державного валютного фонду будуть використовуватися кошти для оплати «Нафтогазом» рахунків за поставлений Росією газ. Але їх нащадки пішли іншим шляхом - для вищевказаних платежів використовують зовсім не призначені для цих цілей золотовалютні резерви НБУ. Питається - навіщо вигадувати велосипед...

У Нацбанку Декрет продовжують вивчати, не виключено, що незабаром з`являться «новації». Не було б зайвим, щоб і в інших владних кабінетах на дозвіллі перечитали Конституції й інші «застарілі» закони. Може, знайшли б там щось дуже важливе, що допомогло б Україні, нарешті, стати на ноги.

Дмитро Бобесюк (УНІАН)

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся