160 мільйонів, 5 років розслідування і жодного потерпілого. З чим справа ринку "Столичний" іде до суду

П'ять років НАБУ розслідувало справу про нібито незаконне заволодіння 18 гектарами землі біля одного з найбільших оптових ринків України. Слідство оцінює вартість ділянок у понад 160 млн грн, однак фінальна редакція підозри залишає низку запитань.

Щоранку за кільцевою дорогою під Києвом розвантажуються фури. Помідори, картопля, зелень, риба. Звідси овочі їдуть у столичні магазини й на менші ринки. Це оптовий ринок "Столичний" – один із найбільших в Україні. Цих ранкових рейсів останнім часом стає лише більше: щоденне постачання столиці дедалі відчутніше тримається саме на таких маршрутах.

Паралельно з цим щоденним рухом товарів уже шостий рік триває рух зовсім іншого темпу – кримінального провадження Національного антикорупційного бюро. Йдеться про вісімнадцять гектарів землі поруч із ринком: у 2021 році дев'ятеро громадян отримали ці ділянки у власність у порядку приватизації, а згодом продали їх трьом компаніям. Слідство побачило в цих операціях заволодіння землею ринковою вартістю понад 160 мільйонів гривень та її подальшу "приховану" легалізацію. У вересні 2025 року про підозру повідомили шістьом особам – колишньому народному депутату, столичній забудовниці, ексочільнику обласного управління Держгеокадастру та пов'язаним із ними людям.

12 серпня 2026 року розслідування оголосили завершеним: детективи НАБУ Олександр Марчук і Віктор Ярема спільно з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Ростиславом Батогом завершили досудове розслідування щодо земельних ділянок біля ринку.

Обвинувачення виклало свою позицію у двох документах з різницею в одинадцять місяців: повідомлення про підозру від 6 вересня 2025 року та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 6 серпня 2026 року. Обидва документи публічні й оприлюднені на офіційному сайті Офісу генерального прокурора; описова частина в усіх повідомленнях про підозру у справі тотожна.

Ми порівняли ці документи, а також ухвали у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, записи відкритих засідань Вищого антикорупційного суду та процесуальні документи, що є у відкритому доступі.

Зазначимо, що винуватість або невинуватість учасників справи може встановити лише суд.

Версія обвинувачення

У викладі слідства події виглядають так. Навесні 2021 року між колишнім народним депутатом і столичною забудовницею тривав корпоративний конфлікт за контроль над ринком.

Саме в цей час, як стверджує слідство, у забудовниці нібито виник намір вивести активи ринку на підконтрольних осіб. Землю під ринком нібито незаконно перевели з однієї категорії земель в іншу, що відкрило чиновникам Держгеокадастру можливість нею розпоряджатися.

Далі 18 гектарів роздали дев'ятьом громадянам у межах безоплатної приватизації "для ведення особистого селянського господарства", а через деякий час ці ділянки опинилися у власності трьох компаній. Пізніше, вже під час врегулювання того самого корпоративного конфлікту, сторони, за версією слідства, домовилися про спільне використання земельного масиву.

На рівні фабули ця конструкція виглядає послідовною. Але якщо зіставити її з датами, документами та доказами, які наводить саме обвинувачення, в ній виникають суперечності.

Земля, яку назвали "не сільськогосподарською"

Одна з ключових тез обвинувачення полягає в тому, що землю незаконно віднесли до сільськогосподарської категорії. Водночас, цільове призначення цієї ділянки не змінювалося з 2012 року і сформульоване так: "для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу будівель та споруд оптового ринку сільськогосподарської продукції з об'єктами інфраструктури". Формулювання про оптовий ринок сільськогосподарської продукції міститься і в документах самої справи, зокрема в повідомленні про підозру.

І це не лише тлумачення сторони захисту. Під час судових розглядів захист посилався на висновки п'ятьох державних судових експертів і двох державних навчальних закладів, за якими цільове призначення та категорія цієї ділянки належать саме до земель сільськогосподарського призначення. У повідомленні про підозру ці висновки не аналізуються, немає їх і в переліку доказів, які, за наявними матеріалами, прокуратура має намір подати суду.

Є й інша деталь. У самій підозрі зафіксовано, що в одному й тому самому проєкті землеустрою на різних сторінках зазначені різні коди. Тобто розбіжність у документах існувала задовго до подій 2021 року. Документ обвинувачення цю невідповідність фіксує, але кваліфікує її як злочин, нібито вчинений через дев'ять років.

Зрештою, щоб побачити, яка це земля, не обов'язково відкривати кадастр. Достатньо приїхати на місце: поля довкола ринку засіяні, земля обробляється. Сільськогосподарське призначення тут – не рядок у документах, щодо якого сперечаються сторони, а те, що видно з дороги.

Дев'ять учасників "змови", які не знайомі між собою

Дев'ятьох громадян, які отримали земельні ділянки, слідство включає до загальної конструкції ймовірної схеми. Але спосіб, у який ці люди опинилися серед отримувачів землі, описаний у самій підозрі – і цей опис погано узгоджується з версією про спільну домовленість.

За документом, один знайомий привів двох людей, інший – ще двох; третій вирішив оформити ділянку сам і покликав колегу по роботі, четвертий запропонував це рідному братові, п'ятий – своїй знайомій. Разом це п'ять окремих ланцюжків, які між собою ніде не перетинаються.

У жодному місці обвинувачення не стверджується, що ці дев'ятеро осіб були знайомі, спілкувалися, домовлялися чи бодай раз бачилися, – у документі, що склали НАБУ і САП не зафіксовано жодної спільної зустрічі, розмови чи узгодження. Змова – це домовленість, а домовленість означає, що люди знають про існування одне одного. Тут замість домовленості – спільний результат, з якого заднім числом виводять спільний намір.

До того ж, в одному з протоколів, які прокуратура наводить як доказ, ідеться про "необізнаність особи з реальною метою" дій, пов'язаних із отриманням землі. Тобто обвинувачення власним доказом стверджує, що людина не знала, у чому бере участь.

"Змова" з другою стороною конфлікту

Окремо слідство стверджує, що з липня 2021 року власниця бізнесу діяла у змові з колишнім народним депутатом. Тут сама хронологія, наведена в повідомленні про підозру, створює ще одну суперечність.

Значна частина документа присвячена конфлікту між цими людьми: судовим процесам, спробам силового захоплення приміщень ринку, публікаціям в ЗМІ і боротьбі за директорське крісло. У підозрі також зазначено, хто звернувся до НАБУ із заявою, після якої почалося провадження: довірена особа того самого колишнього депутата. Це сталося наприкінці травня 2021 року, а 7 червня справу зареєстрували. Сторона, яка написала заяву про злочин, тепер фігурує в матеріалах як співучасник.

І тут вирішальними стають дати. Домовленість, яку обвинувачення називає "попередньою змовою", датована 15 липня 2021 року. Земельні ділянки перейшли до громадян 25 травня, а договори купівлі-продажу були укладені 10 і 11 червня. Тобто документально описана домовленість з'являється вже після ключових операцій із землею – і це питання не оцінки, а календаря.

Справа без потерпілого

Найпомітніша зміна між двома редакціями підозри стосується того, кому саме було завдано шкоди.

У версії 2025 року обвинувачення містило твердження про збитки державі в особі районної адміністрації. У повідомленні про зміну підозри від 6 серпня 2026 року ця конструкція зникла – разом із нею з обвинувачення зникли розмір шкоди, спосіб вчинення злочину, вказівка на власника майна, слова про корисливий мотив, кількість ділянок, їхня площа й територія.

Можливе пояснення міститься в самому ж документі. У ньому процитована стаття 13 Конституції, за якою земля є об'єктом права власності українського народу, а від його імені права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування. Районна адміністрація розпоряджається землею в межах повноважень, але власницею не є. Помилку зрештою помітили – але замість того, щоб визначити належного потерпілого, з обвинувачення прибрали будь-якого.

У підсумку в справі про 160 мільйонів гривень державної землі немає потерпілого, немає заявленої шкоди і немає цивільного позову: за п'ять років жоден державний орган не заявив майнових вимог – ні районна адміністрація, ні територіальна громада, ні Держгеокадастр, ні прокуратура від їхнього імені. Немає і жодної названої дії, у якій полягав би злочин: залишилося формулювання "дії, спрямовані на приховування" – без уточнення, про що йдеться.

При цьому описова частина документа не змінилася і далі оперує дев'ятьма ділянками й вісімнадцятьма гектарами – на п'яти сторінках поспіль.

А сума? Сума залишилася. Але у фінальній версії 160 013 390 гривень – це ринкова вартість ділянок, а не чиясь втрата. Як саме її вирахували, у документі не сказано: не зазначено, хто проводив оцінку, за якою методикою, які брав аналоги, чи враховував обтяження і цільове призначення. Для суми, від якої залежить кваліфікація і суворість запобіжних заходів, це не дрібниця: цифру без методики неможливо перевірити – ні захисту, ні суду, ні читачеві.

Приховане володіння у відкритих реєстрах

Ще одна суперечність стосується того, що слідство називає "прихованим володінням".

Дев'ять земельних ділянок оформлені на три компанії, власниками яких у реєстрах зазначені інші особи. За версією НАБУ і САП, за цими структурами стоять фактичні власники, а сама конструкція використовувалася для "приховування володіння землею". 

Проблема цієї логіки в тому, що значна частина інформації, яку слідство вважає прихованою, міститься у відкритих державних реєстрах. Власники земельних ділянок зазначені в реєстрі речових прав на нерухоме майно, власники трьох компаній – у реєстрі юридичних осіб. Там містяться відомості про їхніх кінцевих бенефіціарних власників. 

Ця обставина вже стала предметом дискусії у Вищому антикорупційному суді. Під час одного із засідань слідчий суддя звернув увагу детектива: "Це ж відкрита інформація, хто володіє". Коли детектив продовжив пояснювати конструкцію, суддя зауважив: "Так він тоді володіє, а не приховує".

Володіти бізнесом через компанію – не злочин. Злочином це стає тоді, коли сам факт володіння сховано. А тут його внесено до реєстру, бо цього вимагає закон. Виходить, що дію, яку держава зобов'язує вчинити заради прозорості, обвинувачення називає приховуванням.

Показовою є й еволюція самої юридичної кваліфікації. У вересні 2025 року ті самі дії обвинувачення описувало як "набуття і володіння" майном. У серпні 2026-го, не змінивши фактичного опису подій, їх перекваліфікували на "приховування". Одні й ті самі події – протилежний юридичний зміст. Юридично так не буває: або людина володіє майном – і тоді це володіння, яке не є злочином; або приховує – і тоді ніде не значиться власником. Обвинувачення стверджує обидва варіанти одночасно.

Це не спір про докази – це внутрішня суперечність самого обвинувачення.

Чим доводять узгодженість дій

Серед матеріалів, якими обвинувачення підтверджує узгодженість дій, привертають увагу два епізоди.

Перший – листування, з якого видно, що довірена особа підприємиці надсилала нотаріусу документи щодо повноважень посадовця. Сам по собі такий обмін документами є типовою частиною підготовки нотаріального договору: нотаріус має перевірити повноваження сторони, яка його укладає.

Другий – почеркознавча експертиза, яка встановила, що двоє посадовців підписали документи власноруч. Тобто експертиза підтвердила автентичність підписів і виключила версію про їх підроблення. Але з самого факту того, що людина власноруч підписала документ від свого імені, не випливає домовленість з іншими учасниками.

Жодного доказу розмови, домовленості чи вказівки між підприємицею та чиновником Держгеокадастру в переліку не наведено. Замість доказів умислу обвинувачення натомість вибудовує послідовність подій і з неї робить висновок про їхню узгодженість. Але послідовність – це властивість будь-якої адміністративної процедури, де кожен крок можливий лише після попереднього; ознакою змови вона не є.

…Окремий блок питань – не до змісту обвинувачення, а до походження матеріалів, на яких воно тримається. Тут важливо розділити, що є твердженням сторони захисту, а що видно з документів.

Що стверджує захист

Згідно зі скаргою, поданою до Вищого антикорупційного суду, 31 березня 2025 року з 11:08 до 11:52 детектив Віктор Ярема телефонував п'ятьом громадянам – власникам земельних ділянок – під приводом виклику на допит. У наведених у скарзі розшифровках він представлявся детективом НАБУ і повідомляв про намір викликати співрозмовника на допит. Але окрім цього детектив НАБУ у тій самій розмові почав пригадувати співрозмовникам обставини п'ятирічної давності й викладати власну версію подій 2021 року – тобто фактично провів опитування поза процедурою допиту, без роз'яснення процесуальних прав і без можливості скористатися допомогою адвоката.

Таку розмову, яку людина сприймала як звичайний службовий дзвінок детектива одночасно свідомо записували в межах негласної слідчої дії. Отримані відповіді згодом були оформлені не протоколами допитів, а протоколами про результати негласних слідчих дій від 23 квітня 2025 року.

Різниця полягає в тому, що під час допиту людина знає, що спілкується зі слідством, має право на адвоката та право не свідчити проти себе. Захист вважає, що використання записів таких телефонних розмов дозволило отримати відомості поза межами цих процесуальних гарантій. 

Окремо захист стверджує, що під час допитів свідкам показували фотографії з карток міграційної служби та пропонували впізнати людей без проведення окремої слідчої процедури пред'явлення особи для впізнання.

Публічної позиції НАБУ щодо цих конкретних обставин на момент підготовки матеріалу не оприлюднювалося.

Що видно з самих документів

Інше питання можна перевірити безпосередньо за текстами повідомлень про підозру. Кримінальний процесуальний кодекс зобов'язує повідомляти підозрюваному перелік його процесуальних прав.

У документах, складених детективом Марчуком і погоджених прокурором Батогом, стаття 42 КПК, яка визначає права підозрюваного, наведена в редакції, що втратила чинність у липні 2021 року. У пам'ятці до того самого документа використана ще давніша редакція.

Зокрема, в ній немає положення про право підозрюваного зустрічатися із захисником без обмеження в часі та кількості зустрічей у робочі, вихідні та святкові дні. Відповідна норма діє понад п'ять років. Таке саме формулювання містилося в документах від вересня 2025 року і було відтворене в новій редакції в серпні 2026-го.

Для документа, який має формально повідомляти людині про її права, повторення застарілої редакції норми через п'ять років після її зміни є показовою деталлю якості процесуальної роботи НАБУ та САП.

Чому слідство завершили саме зараз

Найпростішу відповідь дає хронологія: тому, що сплив час.

У квітні суд продовжив строк досудового розслідування до 6 вересня 2026 року. Це граничний строк. На початку серпня прокурор САП Ростислав Батіг повідомив суд, що серед незавершених процесуальних дій залишається "підготовка повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри".

6 серпня всі підозри змінили. 12 серпня НАБУ оголосило про завершення досудового розслідування. Таким чином, остаточна на цьому етапі версія підозри з'явилася приблизно за місяць до завершення граничного строку слідства. І цей вибір моменту має правовий наслідок: обвинувальний акт не може бути ширшим за підозру, тож усе, що вилучили з її фінальної редакції, до суду вже не повернеться – для цього потрібне було б нове повідомлення про підозру, а отже строк розслідування, якого більше немає.

Є й ще одна деталь, помітна з порівняння. Між першою підозрою у вересні 2025 року та її новою редакцією у серпні 2026-го минуло одинадцять місяців. За цей час до обвинувачення не додали жодної нової обставини: описова частина відтворена слово в слово, ті самі дати, ті самі накази, ті самі документи. Змінилися лише юридичні формулювання. 

Ціна п'яти років

До судового розгляду справа вже мала цілком відчутні матеріальні наслідки.

На майно накладали арешт. За твердженням сторони ринку, через це банк відмовив у кредитуванні будівництва нових павільйонів. Для директора ринку суд визначив заставу в п'ять мільйонів гривень, хоча прокурор просив 21 мільйон, а вся задекларована зарплата цієї людини за п'ять років – близько півтора мільйона, і з майна в неї один робочий автомобіль 2017 року.

Одинадцять місяців щодо підозрюваних діяли процесуальні обмеження, які продовжували шість разів. За матеріалами, доступними редакції, за цей час не було зафіксовано порушень покладених судом обов'язків, спроб впливати на свідків чи інших дій, які могли б свідчити про реалізацію ризиків, на які посилалася сторона обвинувачення.

Що далі

Справа, яка ззовні виглядає як велика антикорупційна історія, зсередини складається з припущень.

Тепер сторона захисту має отримати доступ до матеріалів провадження. Після завершення процедури їх відкриття обвинувальний акт може бути переданий до Вищого антикорупційного суду. І саме там доведеться дати відповіді на питання, які накопичилися за п'ять років слідства.

Який саме статус мала земля на момент подій 2021 року і як обвинувачення спростовуватиме висновки державних експертних установ? Якими доказами підтверджується спільний умисел дев'ятьох громадян, якщо в матеріалах не описана їхня спільна комунікація? Як "попередня змова", датована липнем, пов'язана з операціями, завершеними у травні та червні? Що саме приховували учасники, якщо відомості про структуру власності містилися у державних реєстрах?

І, зрештою, фундаментальне для всієї конструкції обвинувачення питання: хто є потерпілим у справі про землю ринковою вартістю нібито 160 мільйонів гривень, якої саме шкоди він зазнав і чому за п'ять років жоден державний орган не заявив цивільного позову про її відшкодування?

До завершення розслідування ці суперечності залишалися частиною процесуальної дискусії між слідством і захистом. Тепер вони мають перейти у відкритий судовий розгляд, де кожна зі сторін повинна буде доводити свою версію доказами.

П'ять років розслідування – достатній строк для того, щоб обвинувачення чітко відповіло на базові питання своєї справи: яким майном заволоділи, хто його втратив, якої шкоди зазнав, хто і з ким домовився та які конкретно дії становили злочин.

Поки що частина цих відповідей у фінальній редакції підозри або відсутня, або вступає в суперечність з іншими матеріалами самого обвинувачення. Чи витримає ця конструкція перевірку судом – тепер головне питання всієї справи.

А за кілька кілометрів від Вищого антикорупційного суду ринок "Столичний" тим часом продовжує робити те саме, що робив усі ці п'ять років: щоранку приймати фури з продуктами, які звідси роз'їжджаються Києвом.

Редакція звернулася до НАБУ і САП із запитами щодо обставин, викладених у цьому матеріалі. На момент публікації відповіді не надійшли.

УНІАН в Google News