Захист споживача: що нового?

Захист споживача: що нового?

Вступив в силу Закон «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції». Це - крок наших законотворців щодо приближення національних норм до цивілізованих стандартів. Що змінилося...

Не перестають дивувати українського споживача повідомлення ЗМІ про те, як суди країн ЄС та США виносять рішення щодо відшкодування кругленьких сум за шкоду, завдану неякісною продукцією, роботами або послугами.

Дійсно, у судовій практиці України навряд чи зустрінеш рішення про стягнення кількох сотень гривень за подібними позовами, тоді як громадянці США Стеллі Лібек за позовом до McDonald’s вдалося стягнути 640 тис. дол. всього-на-всього через пролиту каву.

Безумовно, гарантією якісного захисту споживача від шкоди, завданої неякісним товаром, є, перш за все, чітке врегулювання даного питання на законодавчому рівні. Нарешті, ми можемо відзначити важливий крок і наших законотворців щодо приближення національних норм до цивілізованих стандартів.

Так, з 17 вересня 2011 року вступив в силу Закон «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції» (№ 3390-IV), прийнятий Верховною Радою ще 19 травня ц.р. Цей документ регулює відносини щодо відповідальності за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції, яка введена в обіг в Україні.

Даний нормативно-правовий акт майже у повному обсязі вміщує положення Директиви Ради європейських співтовариств «Про уніфікацію правових та адміністративних норм щодо відповідальності виробників за дефектну продукцію» № 85/374/ЄЕС від 25.07.1985 року. Дата красномовно говорить про те, яка дистанція відокремлює нас від європейської спільноти – близько 25-ти років!

До прийняття закону відносини між виробником та споживачем щодо відшкодування шкоди регулювалися в основному Цивільним кодексом та Законом «Про захист прав споживачів» (далі – закон № 1023-ХІІ). На що ж сьогодні може розраховувати споживач?..

Про поняття "продукція"

Перш за все, з’ясуємо, що мається на увазі під терміном «продукція». Продукція, згідно закону № 1023-ХІІ, – будь-який товар, робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Продукція, в розумінні ст.1 Закону № 3390-IV – будь-яке рухоме майно, включаючи готову продукцію, сировину та комплектувальний виріб, у тому числі майно, що є складовою частиною іншого рухомого або нерухомого майна. Термін “продукція” включає також електроенергію.

Отже, поняття продукція, що вживається у новому законі є значно вужчим, а тому вимоги щодо відшкодування шкоди завданої неякісно наданими послугами або неякісно виконаними роботами в рамках Закону «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту  продукції» не можуть бути пред’явлені.

Належна якість та безпека продукції

Стаття 16 Закону «Про захист прав споживачів» (що наразі викладена у новій редакції) застерігала, що шкода, завдана життю, здоров’ю або майну споживача дефектною продукцією або продукцією неналежної якості, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Разом з тим, визначення дефектної продукції даний закон не дає, а тому споживач, насправді, міг вимагати відшкодування лише у випадку придбання товару неналежної якості.

Під поняттям «належна якість товару, робот або послуги» закон № 1023-ХІІ подає властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору із споживачем.

Таким чином, щоб отримати відшкодування споживач повинен був довести невідповідність якості продукції встановленим вимогам або умовам договору. Якщо така невідповідність не виявлена, то підстав для відшкодування немає.

Тепер законом № 3390-IV встановлено, що таке дефектна продукція, а саме: «продукція є такою, яка має дефект, у разі, коли вона не відповідає рівню безпеки, на яку споживач або користувач має право розраховувати, виходячи з усіх обставин, зокрема, пов’язаних з розробленням, виробництвом, обігом, транспортуванням, зберіганням, встановленням, технічним обслуговуванням, споживанням, використанням, знищенням (утилізацією, переробкою) цієї продукції, а також наданням застережень та іншої інформації про таку продукцію». В свою чергу, безпека продукції, відповідно до ст.1 закону № 1023-ХІІ, –  відсутність будь-якого ризику для життя, здоров’я, майна споживача і навколишнього природного середовища при звичайних умовах використання, зберігання, транспортування, виготовлення і утилізації продукції.

Як бачимо, поняття дефектної продукції є значно ширшим, ніж поняття продукції неналежної якості. Відтак, на відшкодування потерпілий може розраховувати вже тоді, коли продукція, незважаючи на відповідність певним стандартам та умовам договору, виявилася небезпечною та завдала шкоди його здоров’ю або майну.

Споживач та користувач продукції

Уваги заслуговує також і те, що у порядку, встановленому законом № 3390-IV, можуть захищати свої права як фізичні, так і юридичні особи. Закон № 1023-ХІІ захищає лише фізичних осіб.

Так, Закон «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції» об’єднав під поняттям «потерпілий» споживача та користувача, яким завдано шкоду внаслідок дефекту  продукції.

Якщо споживачем є фізична особа, яка купує, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника, як це визначено ст.1 Закону «Про захист прав споживачів» і лише така особа могла вважатися потерпілою від шкоди, то зараз потерпілим може бути також «користувач» – фізична особа, яка купує, замовляє, використовує продукцію для реалізації підприємницької діяльності або виконання обов’язків найманого працівника, чи юридична особа, яка купує, замовляє, використовує продукцію.

Строк для відшкодування шкоди та позовної давності

Статтею п’ятою Закону «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції» закріплено право потерпілого на отримання інформації про продукцію. Особливу увагу варто звернути на право знати про час, коли продукцію було введено в обіг.

Введення продукції в обіг – будь-яке перше платне або безоплатне постачання продукції для її розповсюдження, споживання (використання) на ринку України.

Саме з цього моменту починається відлік десятирічного строку для відшкодування шкоди, згідно з даними законом. Раніше цей строк (ст. 16 Закону № 1023-ХІІ) відповідав установленому строку служби (строку придатності), і лише у випадку, якщо такий термін не було встановлено -  десяти рокам з дати введення в обіг такої продукції її виробником.

Не варто плутати даний термін з терміном позовної давності, який становить три роки та обчислюється з дня, коли позивачу стало відомо або мало б стати відомо про наявність шкоди, дефекту продукції та особу виробника.

Як бачимо, на відміну від порядку обчислення позовної давності згідно з Цивільним кодексом, відлік якої починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, позовна давність за законом № 3390-IV починає свій відлік з моменту, коли потерпілому стало відомо про цілий ряд обставин: наявність шкоди; наявність дефекту; особу виробника.

Хто такий виробник

За шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції, відповідає її виробник. Це встановлено ст.7 закону № 3390-IV.

Виробником вважається виробник готової продукції, сировини або комплектувального виробу, складової частини продукції та будь-яка особа, яка, розміщуючи на продукції своє найменування, торговельну марку чи іншу ознаку, заявляє про себе як про виробника.

Якщо продукція була виготовлена за межами України, відповідальність як виробник несе будь-яка особа, яка ввезла на митну територію України продукцію з метою її продажу, передання в найм (оренду), лізинг або розповсюдження в будь-якій іншій формі у ході реалізації  господарської діяльності.

Важливим для встановлення особи виробника є включення до закону № 3390-IV наступної норми: «У разі, коли виробник продукції не може бути встановлений, кожний її постачальник (продавець) відповідно до цього Закону несе відповідальність як виробник, якщо він протягом 30 днів не повідомить потерпілому найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила йому цю продукцію».

Звичайно, дана стаття стимулюватиме кожну особу, яка була посередником між виробником продукції та її кінцевим споживачем/користувачем, сприяти останньому у встановленні особи виробника. В іншому випадку такій особі самостійно доведеться нести відповідальність за шкоду, завдану дефектною продукцією, перед потерпілим.

Про умови звільнення від відповідальності та зменшення відповідальності виробника

Згідно ст. 16 Закону «Про захист прав споживачів» в редакції, що діяла до 17.09.11р., виробник звільнявся від відповідальності у випадках, якщо: він не вводив продукцію в обіг; дефект  продукції виник внаслідок додержання виробником вимог законодавства чи виконання обов’язкових для нього приписів органів державної влади; шкоду завдано з вини самого споживача внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування продукції або дії непереборної сили.

З набранням чинності закону № 3390-IV виробник не відповідатиме за шкоду, завдану дефектною продукцією, також у випадку, якщо дефект виник після введення виробником продукції в обіг, крім випадків, коли виникнення такого дефекту було зумовлено конструкцією чи складом продукції, а також не має нести відповідальність, якщо продукція була виготовлена чи розповсюджена виробником не в ході реалізації ним господарської діяльності.

У випадку, якщо шкоду завдано як внаслідок дефекту продукції, так і з вини потерпілого чи будь-якої особи, за яку потерпілий несе відповідальність згідно з цивільним законодавством, відповідальність виробника може бути зменшена.

Між тим, виробник не може розраховувати на зменшення відповідальності, якщо шкоду завдано як внаслідок дефекту продукції, так і внаслідок дій або недогляду третьої особи. Це лише дає право виробнику звернутися до третьої особи за відшкодуванням збитків в порядку регресу.

У цілому дані обмеження є досить логічними та справедливими як щодо виробника, так і по відношенню до потерпілого.

Безперечно, прийняття Закону «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту  продукції» можна вважати позитивним зрушенням у сфері захисту прав споживачів. Проте, спостерігаючи якісно новий підхід до вирішення низки питань на законодавчому рівні, хочеться також переконатися і в дієвості даних норм. Наскільки реальним стане для потерпілих притягнення виробника дефектної продукції до матеріальної відповідальності, дізнаємося з судової практики. Цікаво, чи здивує вона європейця?

Марія Мельник, юрист ЮК Jurimex (для УНІАН)

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter