Петриківський живопис та Галушківська Січ зустрінуть гостей ЧЄ-12 на Придніпров’ї (фоторепортаж)

Дніпропетровщина запрошує подивитися на відомий у всьому світі декоративний розпис та доторкнутися до легендарного козацького минулого

Дніпропетровщина туристична готується зустрічати гостей Євро-2012. Родзинками регіону є відомий у всьому світі Петриківський декоративний живопис та легендарне козацьке минуле, яке надихає сучасників до відродження і відтворення, нехай і у зменшеному вигляді, козацької Січі та побуту запорожців.

Першим на шляху мандрівників постало селище Петриківка (Дніпропетровська область) у якому нині проживає близько 5 тис. людей. На всьому Придніпров’ї воно відоме доброю водою й запашним домашнім хлібом, який не розучилися пекти місцеві господині. А головне – це єдиний в краї острівець, що лишився від колись могутнього материка символічно-декоративного малювання.

Кажуть, що раніше в Петриківці художників не було. Кожна жінка в селі до великого свята з року в рік заново білила хату і заново її розписувала. І жодна не вважала себе майстром, малювала, щоб гарно було в оселі й надворі.

Розписували зроблені місцевими майстрами вироби з дерева і скла, плетіння тощо. Паперові ж мальовки робили взимку цілими сім’ями, а навесні все це мішками везли на базар, продавати.

Замість фарби використовували кольорову глину та відвари трав. У кожного майстра були свої секрети й орнаменти. Калина, мак, цибулька, півники, зозулька – усе, пов’язане з природою.

Сьогодні ж знаний у всьому світі розпис і його майстри на батьківщині – поза увагою. Вже багато років обласні чиновники міркують, як створити в Петриківці Національний центр декоративно-художнього малярства, а у перспективі – й природно-ландшафтний заповідник. Говорять і про цілий туристичний комплекс, що включатиме Дніпропетровськ, Петриківку і Нікополь – на цій території було п’ять Запорозьких Січей із восьми. Тож, є що показати й своїм, і закордонним.

Проведення в Україні чемпіонату Європи з футболу 2012 року саме та нагода, яку слід використати, щоб познайомити вболівальників з особливостями краю і зацікавити їх, аби через рік вони приїхали сюди вже як туристи.

Але не тільки ці, наче б то  прості, але такі зрозумілі і близькі нашому серцю орнаменти, змушують тремтіти душевні струни. Багаті традиції козацького краю надихають ентузіастів на відновлення своєї покритих порохом традицій.

В хуторі Галушківка, на місці давніх козацьких зимівників, нащадки лицарів будують типову Запорозьку Січ, вірніше її макет. За “китою” (плетеною огорожею Січі) будуть спостережні вежі, курені, місця для тренування у стрільбі з лука, метанні списа і навіть козацькі гармати (щоправда, повправлятися у стрільбі з них неможна). Вже є коні і, навіть, майже справжній козак-екскурсовод Віктор.

Для відпочинку гостей обладнають дві 120-ти річні хати, але із сучасного начиння в них буде лише туалет з унітазом. А після занурення в історію можна скуштувати традиційних козацьких страв зі справжньою горілкою, настояною на цілющих травах.

До 2012 року неподалік має пройти шосе із Дніпропетровська на Решетилівку (Полтавщина)  і далі або до Харкова, або до Києва. Це теж дуже добрий стимул для розвитку зеленого туризму.

Отож, перші кроки для того, щоб приманути туристів, як своїх, так і іноземних, вже робляться. І це дуже добре. Чемпіонат Європи з футболу 2012 року лише стимулює і прискорює реалізацію подібних проектів місцевого (зеленого) туризму. Так, це не мега-проекти з 5-ти зірковими готелями, басейнами, казино та іншими принадами для товстих гаманців.

Але це те, що потрібно, в першу чергу, нам самим, звичайним українцям, не мільйонерам. Щоб згадати своє коріння, вдихнути натхнення з дідівських традицій і усвідомити свою ідентичність.

Можливо, саме таким способом нарешті вдасться припинити спекуляції довкола багатьох питань, актуальних і штучно створених, що роз’єднують один народ і стати тією єдиною силою, яка виведе Україну на рівень передових держав світу.

Володимир Сидоренко, Київ-Дніпропетровськ-Київ

УНІАН в Google News