Підпишіться на нас в Google
Близько 3,4 мільйона українців мають інвалідність у 2026 році. Раніше цей статус громадянам встановлювали медико-соціальні експертні комісії (МСЕК), однак в 2025 році їх ліквідували. Експерт у сфері охорони здоров’я Наталя Лісневська у коментарі УНІАН розповіла, як тепер визначають групу інвалідності за новими правилами, кому дають втрату працездатності і чим ці два статуси відрізняються між собою.
- У яких випадках дають інвалідність після скасування МСЕК
- Хто має право на довічну інвалідність в Україні
- Що означає втрата працездатності і кому її встановлюють
- Чи відрізняються втрата працездатності та інвалідність
- Чи можуть мобілізувати чоловіка з втратою працездатності
У яких випадках дають інвалідність після скасування МСЕК
Як пояснює експерт, з 1 січня 2025 року в Україні діє нова система оцінювання повсякденного функціонування людини, яка прийшла на зміну медико-соціальній експертизі. Змінився і сам принцип оцінювання. Тепер лікарі враховують не лише діагноз, а й вплив хвороби на життя людини - чи може вона самостійно доглядати за собою, пересуватися, спілкуватися, навчатися, працювати та брати участь у суспільному житті.
Тому сам діагноз не означає автоматичного встановлення інвалідності. Двоє людей з однаковою хворобою можуть мати зовсім різні обмеження: одна може самостійно працювати й обходитися без сторонньої допомоги, а іншій може бути потрібен постійний догляд, пояснила Лісневська.
Водночас сам діагноз нікуди не зникає - він допомагає лікарям зрозуміти, які саме порушення має людина, як може розвиватися захворювання та наскільки воно впливає на її життя.
У межах нової системи оцінювання враховуються, зокрема:
- здатність до самообслуговування;
- можливість самостійно пересуватися;
- орієнтація в просторі та часі;
- здатність до спілкування;
- контроль власної поведінки;
- здатність до навчання;
- можливість здійснювати трудову діяльність;
- потреба в реабілітації, сторонньому догляді або інших заходах підтримки.
Інвалідність можуть встановити, якщо проблеми зі здоров’ям тривають довго і призводять до обмеження життєдіяльності людини.
Перша група інвалідності
Першу групу можуть встановити, коли порушення здоров’я є тяжкими та стійкими і значно обмежують повсякденне життя. У деяких випадках людина може потребувати постійної допомоги інших.
Йдеться, зокрема, про серйозні порушення руху, роботи нервової системи, психічного стану, зору, слуху тощо.
Друга група інвалідності
Ті, кому дають інвалідність 2 групи, зазвичай мають значні і тривалі порушення здоров'я, але не настільки виражені, щоб відповідати критеріям першої групи.
Така людина може самостійно доглядати за собою і працювати, однак їй можуть знадобитися полегшені або спеціальні умови праці, допоміжні засоби, періодична допомога іншої особи чи постійне медичне спостереження. Такі обмеження можуть виникати після тяжких захворювань, травм чи операцій, а також через неврологічні або психічні розлади, серйозні проблеми із зором, слухом та інші порушення. При цьому групу визначають не за самим діагнозом, за його впливом на життя.
Третя група інвалідності
Третю групу можуть встановити, якщо стан здоров’я спричиняє стійкі, але помірні обмеження у повсякденному житті або впливає на можливість працювати. При цьому людина зазвичай зберігає значну частину самостійності. Однак їй можуть знадобитися менше фізичне чи психологічне навантаження, зміна окремих робочих обов’язків або спеціальні умови праці.
Хто має право на довічну інвалідність в Україні
Зазвичай такий статус дають на певний строк, наприклад, на 1, 3 чи на 5 років. Після завершення терміну людина має пройти повторне оцінювання, після чого їй підтвердять, змінять або скасують групу. Однак експерт розповіла, кому дають інвалідність пожиттєво.
"У законодавстві передбачена можливість встановити інвалідність "без визначення дати наступного оцінювання". Постанова №1338 містить перелік захворювань й порушень. Але недостатньо мати "тяжкий діагноз". Враховують, які саме порушення є у людини, наскільки вони стійкі, чи можуть функції організму відновитися, який прогноз і чи відповідає стан людини встановленим критеріям", - каже експерт.
"У новій системі оцінювання важливо, щоб медичні документи не просто містили діагноз, а показували, як хвороба або травма впливає на життя людини. У них мають бути дані про перебіг захворювання, результати обстежень і лікування, стійкість порушень. Особливо важливо описати, що саме людина не може робити взагалі або лише лише з істотними обмеженнями, щоб експертна команда змогла оцінити реальний вплив стану здоров’я", - підкреслила Лісневська.
Що означає втрата працездатності і кому її встановлюють
Працездатність характеризує можливість людини працювати. При цьому необхідно розрізняти загальну здатність до праці та професійну, тобто можливість виконувати роботу за конкретною посадою. Наприклад, людина після травми може втратити можливість виконувати роботу, яка потребує значного фізичного навантаження, але зберегти здатність працювати в іншій сфері. Іноді людина не може виконувати жодну роботу або потребує постійної сторонньої допомоги.
"Часткова втрата професійної працездатності означає, що людина може працювати, але через хворобу, травму чи професійне ушкодження її можливості обмежені. Відсоток втрати визначають не лише за діагнозом. Враховують, наскільки стійкими є порушення, як вони впливають на стан людини та чи може вона виконувати свої професійні обов'язки", - каже Лісневська.
Водночас повна втрата професійної працездатності не повинна ототожнюватися з будь-яким тяжким діагнозом, додає експерт. Вона пов’язана з таким ступенем порушення функцій, за якого людина фактично втрачає можливість виконувати професійну діяльність у відповідному розумінні.
"Не існує універсального правила, за яким конкретний діагноз автоматично означає певний відсоток втрати працездатності. Навіть за наявності однакового захворювання наслідки можуть бути різними", - пояснила Лісневська.
Наказ Міністерства охорони здоров'я №420 вказує, які ступені втрати працездатності можуть встановити людині. Вони можуть коливатися від 5% до 100% і визначаються індивідуально.
Чи відрізняються втрата працездатності та інвалідність
"Втрата працездатності не завжди призводить до встановлення інвалідності. Людина може мати обмеження щодо виконання конкретної професійної роботи, але при цьому зберігати здатність до самообслуговування, пересування, спілкування тощо. Втім, коли порушення функцій організму обмежують й інші сфери життя - тоді можуть бути підстави для встановлення інвалідності. Знову ж - якщо виконуються передбачені законодавством критерії", - пояснила правознавиця.
Чи можуть мобілізувати чоловіка з втратою працездатності
Коли йдеться про можливість призову під час мобілізації, важливо не плутати три різні речі:
- встановлення інвалідності;
- наявність певного ступеня втрати професійної працездатності;
- висновок військово-лікарської комісії про придатність або непридатність до військової служби.
За законом, люди, яким офіційно встановили інвалідність, мають право на відстрочку від призову під час мобілізації, підкреслила експерт.
"Водночас сам по собі встановлений відсоток втрати професійної працездатності не означає автоматичного набуття права на відстрочку. Якщо інвалідність не встановлена, питання придатності до військової служби вирішується з урахуванням висновку ВЛК та вимог військово-лікарського законодавства", - додала вона.
ВЛК визначає, чи може людина проходити саме військову службу. Це не те саме, що є втратою працездатності за цивільною професією. Людина може мати обмеження, через які не здатна виконувати певну роботу, але її придатність до військової служби визначають окремо - за спеціальними медичними критеріями.
Наталя Лісневська – адвокат, фахівець із медичного права, експерт у сфері охорони здоров’я.
У 2014–2015 роках – заступник міністра охорони здоров’я України, у 2016 році – керівник Центру охорони здоров’я "Укрзалізниці". Також керувала програмами U-LEAD в Україні у напрямі медичної реформи.
Має диплом магістра права та магістра психології КНУ імені Тараса Шевченка, а також ступінь PhD.
