Деякі люди залишаються у стосунках не тому, що вони стабільно хороші, а тому, що вони здаються майже хорошими. При цьому часто не усвідомлюється головне - закохуючись у те, ким людина може стати, ми нерідко прив'язуємося до фантазії про майбутнє, а не до реальності сьогодення. У своїй статті для Forbes американський психолог Марк Треверс назвав 4 причини, за якими людина постійно "чекає на кохання", залишаючись при цьому в нещасливих стосунках.
За його словами, дослідження показують: тяжіння до потенціалу, а не до реальної поведінки, часто формується за рахунок передбачуваних когнітивних і емоційних механізмів, які сильно впливають на романтичні рішення.
І ось які причини він перерахував:
Мозок переоцінює нереалізований потенціал (особливо в коханні). Системи мотивації людини особливо чутливі до очікування. Більш того, дофамін часто виділяється сильніше в передчутті нагороди, ніж в момент її отримання. Це означає, що уявне майбутнє може емоційно впливати сильніше, ніж реальний досвід.
Дитячі установки перетворюють нестабільність на любов. Теорія прихильності допомагає зрозуміти, чому деякі люди особливо вразливі до такого сценарію. Люди з тривожним типом прихильності частіше фокусуються на ознаках можливої близькості, а не на стабільній чуйності партнера. Коли турбота у відносинах непослідовна, система прихильності тривожної людини залишається постійно активною, а надія стає способом саморегуляції. Віра в те, що "все стане краще", робить відносини терпимими в сьогоденні, навіть якщо потреби не задовольняються.
Когнітивні спотворення перетворюють потенціал на "доказ" кохання. Існує кілька добре вивчених когнітивних спотворень, які змушують людину триматися за образ того, ким партнер міг би бути, замість того, яким він є щодня. У сукупності ці спотворення роблять потенціал не гіпотезою, а нібито доказом.
Емоційна праця підміняє собою любов. Ще одна ключова особливість цього патерну – прийняття на себе надмірної відповідальності за успіх стосунків. Вчені довели, що люди, які беруть на себе основне навантаження з регулювання емоцій, вирішення проблем і "розвитку" партнера, часто відчувають більшу прихильність, ніж сам партнер. Виникає парадокс: чим більше зусиль людина докладає, щоб утримати стосунки, тим більш значущими вони їй здаються. Її власна робота стає "доказом" глибини почуттів.
Треверс підкреслив, що з точки зору психології саме поведінка є найнадійнішим індикатором здатності до відносин. Дослідження в області відносин стабільно показують: стійкі моделі чуйності, надійності та емоційної доступності набагато точніше передбачають задоволеність відносинами, ніж наміри або слова.
Нагадаємо, раніше психолог назвав 4 ритуали, від яких варто відмовитися в День святого Валентина.
