Леся Нікітюк: За понад три тижні війни всі вже визначились, хто на чиєму боці. Немає сенсу виправдовувати чиєсь мовчання

Українська телеведуча Леся Нікітюк в інтерв'ю УНІАН розповіла, як переживає війну, розв’язану на нашій землі Росією, чим допомагає військовим та переселенцям, що дає їй сили не впадати у відчай та якою вона бачить Україну після нашої перемоги.

24 лютого на світанку всю Україну сколихнули потужні вибухи. Ви їх чули чи дізналися про війну згодом?

О п'ятій ранку я прокинулася від шуму і подумала, що це грім. З просоння мені здалося, що треба швидко встати і закрити вікна на балконі, бо буде дощ. Коли я відкрила штори, то побачила спалахи на чорному небі. Вони були далеко, десь у бік Вишгорода. І тоді я зрозуміла, що це не грім. 

Потім у мене почав гудіти телефон - всі друзі почали писати, що почалася війна, що Київ бомблять. Це було страшно, я до останнього не вірила. 

Що перше спало вам на думку, коли зрозуміли, що окупанти бомблять Україну?

Я подумала, що хтось помилився, а потім буде просити пробачення. Але цього не сталося. Я зрозуміла, що наше життя вже не буде таким, як до цієї ночі.

З вікна моєї квартири, яка на 15 поверсі, було видно, що на дорогах стає все більше й більше машин, і вони рухаються на виїзд з Києва…

До війни ви багато подорожували, працювали, зараз ваше життя кардинально змінилося. Як ви переживаєте цей непростий період?

Попри те, що я достатньо сильна людина, яка багато подорожувала, працювала, постійно випромінювала позитив, підіймала настрій людям, заряджала їх, ніколи не боялася ризику, ця війна в перші дні мене ледве не зламала. Я дуже плакала, не могла зібратися з думками. Моя психіка не була стабільною… Але коли на заправці я стояла і плакала, до мене підійшли люди і попросили, щоб я сфотографувалася з їх дитиною. Я хотіла відмовити, бо була з заплаканими очима, а вони кажуть: "Лесю, якщо ще й ви почнете плакати, тоді ми взагалі не витримаємо". З того моменту я сказала собі, що буду триматися й робити те, що робила завжди - підіймати бойовий дух українців та воювати на інформаційному фронті.

Закликаю всіх не ігнорувати сигнал тривоги, - Нікітюк / instagram.com/lesia_nikituk

Майже місяць в Україні щодня лунають сирени. Ви вже звикли до цього звуку? Ховаєтеся в укриттях?

Звук сирени - це попередження, що потрібно спокійно зібратися, піти до бомбосховища. Більше мене хвилює, як до цього ставляться діти. У мене дві племінниці, яким десять та чотири роки. Декілька тижнів ми звикали до того, що їм треба правильно й чесно пояснювати все, що відбувається. 

Звук сирени - це можливість врятувати себе. Тому всі сплять одягнутими, щоб у будь-який момент швидко спуститися в укриття. Закликаю всіх не ігнорувати сигнал тривоги.

Ви лишаєтеся у Києві чи поїхали до рідного Хмельницького?

Через декілька днів після початку війни я переїхала у Хмельницький, у моє рідне місто. 

Зараз кожен українець корисний на своєму фронті. Ви сказали, що ваша справа – воювати на інформаційному.

1 березня був створений Telegram-канал "Координаційний центр Лесі Нікітюк", в якому вся моя команда почала працювати волонтерами. Завдяки цьому каналу люди можуть звернутися за допомогою, їм обов'язково її нададуть. Тобто цей канал дозволяє людям комунікувати та швидко розв’язувати нагальні проблеми.

Я координую гуманітарну допомогу, яка приходить з-за кордону. Також ми відкрили центр для переселенців. До речі, в тому приміщенні була моя школа. Я купила матраци, щось принесли добрі люди... Завдяки допомозі українців я навіть нічого не прошу в Instagram. Так виходить, що люди самі мене знаходять і привозять все необхідне. 

Крім того, кухарі в школі готують обіди. Я б навіть назвала наше меню шикарним. Ба більше, я вважаю, що ми повинні якось відволікти людей, які приїздять до нас з-під обстрілів, хоча б смачною їжою. У мене це викликає сльози радості. Ми вдячні, що у нас вийшло колективними зусиллями створити людям комфорт.

Завдяки допомозі українців я навіть нічого не прошу в Instagram, - Нікітюк / instagram.com/lesia_nikituk

Допомагаєте українській армії?

Те, що я роблю для армії - крапля в морі у порівнянні з тим, що роблять інші. 

Девід Бекхем віддав свою сторінку в Instagram українській лікарці з Харкова, Міла Куніс і Ештон Катчер зібрали 35 мільйонів доларів на допомогу Україні, Мадонна знімає відео, в яких підтримує нашу країну, Бенедикт Камбербетч запросив до себе українські сім'ї… По краплі ми створимо величезне цунамі, яке здатне зробити диво, а ми в свою чергу зможемо і нагодувати, і обігріти, і допомогти всім наших людям - військовим, переселенцям, дітям. Ця хвиля здатна просто накрити і вижити з України всю ту нечисть, яка зараз увірвалася на нашу землю. 

До речі, був такий випадок, коли до мене звернулися люди з-за кордону і попросили передати українським військовим на передову… іспанський хамон. Тоді вони ще сказали, що хочуть, аби наші хлопці смакували цим хамоном, а росіяни давилися слиною, поїдаючи свій прострочений пайок. Ця ситуація дуже підняла мені настрій. 

Дивлячись на неймовірну силу духу українців та єднання всього світу, беззаперечно віриш у нашу перемогу.

Я завжди знала, що український народ дуже сильний, з незламним духом. А ця ситуація показала, що навіть в українських жінок є "яйця" - вони готують, допомагають, захищають. Повірте, ніхто не сумнівається в перемозі України. Просто не хочеться жертв, важко втрачати наших воїнів, наших людей.

Я завжди знала, що український народ дуже сильний, з незламним духом, - Нікітюк / instagram.com/lesia_nikituk

Ви особисто знаєте президента Володимира Зеленського. Ви спілкуєтесь зараз, під час війни?

Володимир Олександрович - це людина з великої літери. Ми знайомі майже десять років.

Колись, коли ми виграли з подругою на шоу "Розсміши коміка", він вручив мені квиток у життя. Також він порекомендував мене на кастинг на програму "Орел і Решка". І це був другий квиток у життя. Все те, чим я зараз займаюся, все виходило з рук Зеленського. З того часу ми залишилися в підписках один в одного в Instagram. 

Жодного разу я не сумнівалася в його чесності, порядності й силі. На ньому зараз дуже багато відповідальності, всі люди його підтримують. Наразі ми не спілкуємося особисто, але я можу написати йому в коментарях або в приватні повідомлення слова підтримки, як це роблять зараз всі.

До речі, в програмі "Орел і Решка" ви знімалися разом з Регіною Тодоренко, яка зараз живе в Росії та обирає промовчати про війну в рідній Україні. Що ви думаєте з цього приводу?

Я вважаю, що вже немає сенсу когось виправдовувати, шукати якісь зачіпки щодо того, чому вони мовчать. Мовляв, може, у них мізків немає, може, вони бояться й тому подібне. Понад три тижні війни! Вже всі визначились, хто на чиєму боці.

Особисто я нікуди не збираюся їхати, і знаю, що потрібна в Україні, - телеведуча / instagram.com/lesia_nikituk

Що допомагає вам не впадати в депресію ці понад три тижні?

Зараз я, як ніколи, сильна. У мене є бажання далі працювати, вести свою інформаційну війну. 

Дуже багато сил дає те, що поруч моя сім'я і те, що я бачу, як борються всі українці, навіть ті, які зараз за кордоном. Мені дають сили переселенці, з якими я щовечора спілкуюся. Мені дає сили фраза, яку говорить кожна людина, змушена покинути свою домівку: "Ми повернемося!". 

Всі ми повернемося додому. Особисто я нікуди не збираюся їхати, і знаю, що потрібна в Україні. А всі ті, хто був вимушені поїхати, вони обов’язково повернуться.

Як гадаєте, якою буде Україна після нашої перемоги?

Після війни ми заживемо так, як ще не жили, і всі будуть нам заздрити. Ми - лідери світу, і це навіть не обговорюється. Україна стане кращою у тисячі разів - з новими будівлями, школами, квітучими садами та парками. І я ще раз поїду у подорож Україною, зніму новий сезон LeМаршрутки, і всі побачать, яка прекрасна наша земля.

Діана Могилєвич

УНІАН в Google News