Всесвітньо відомий чесько-французький письменник Мілан Кундера, який нерідко з'являвся у переліках можливих номінантів на Нобелівську премію, помер у Франції, повідомляють Novinky.cz та Le Figaro.
Обставини смерті митця не повідомляються. На момент смерті йому було 94 роки.
За понад 60 років творчого шляху письменник написав 6 романів чеською мовою, 4 романи французькою мовою, кілька п'єс, низку збірок поезії та численні нариси. Останній його роман "Свято нікчемності" (La Fête de l'insignifiance) світ побачив в 2013 році.
Літературна діяльність Кундери відзначена низкою нагород та премій, включно з премією Франца Кафки, Австрійською державною премією з європейської літератури, Єрусалимською премією.
Крім цього, митець був почесним громадянином свого рідного міста – чеського Брно та кавалером французького ордена Почесного легіону.
Що треба знати про Мілана Кундеру
Письменник, поет, прозаїк, драматург Мілан Кундера народився 1 квітня 1929 року у чеському місті Брно в родині піаніста Людвика Кундери. Вищу освіту здобув у Празі – спершу вивчав літературу та естетику в Карловому університеті, потім режисуру та написання сценаріїв в Академії кіно.
В 1948 році 19-річний майбутній митець приєднався до провідної Комуністичної партії, та вже за два роки був виключений з неї за "антипартійну діяльність". Наслідком цього стало й виключення з університету. Сам Кундера пригадував, що після припинення навчання жив серед робітників і заробляв музикою. Тоді ж почав активно займатися літературою.
У 1956 році членство Кундери, який писав літературні статті та просував авангардну поезію, у партії було відновлено. У наступні роки він читав лекції, писав та публікував перші романи чеською.
Після радянського вторгнення в Чехословаччину у 1968 році свободі слова було покладено край. Ці події мали значний вплив на життя та творчу діяльність Кундери. У 1970 році реабілітований у Комуністичній партії письменник був знову виключений з неї, втратив посаду викладача в Інституті вищого кінознавства в Празі, його книги почали вилучати з книгарень і бібліотек.
У 1975 році з дружиною Вєрою він був змушений залишити Чехословаччину та переїхали до Франції, куди його запросили викладати в університеті. Саме тут письменник прожив решту життя. Він викладав у Вищій школі соціальних наук в Парижі, писав свої найкразі твори (тут з'явилися "Вальс на прощання", "Книга сміху та забуття", "Нестерпна легкість буття", "Безсмертя", "Повільність", "Ідентичність", "Невідомість", "Свято нікчемності"). У своїх творах французького періода Кундера передусім рефлексує про життя в окупованій країні, еміграція стає однією з центральних тем його творчості.
Всесвітня відомість прийшла до нього з екранізацією одного з його творів цього періоду – "Нестерпної легкості буття" – у 1988 році. Події роману розгортаються у 1960-х і охоплюють 1968 рік. У центрі оповідання чеська пара – інтелектуал Томаше та його молода дружина Тереза, що жили в Чехії в умовах радянської окупації та вимушені були емігрувати до Швейцарії.
Публічності популярний письменний всіляко уникав і з середини вісімдесятих майже не давав інтерв'ю, говорячи, що "приватне життя письменника не належить публіці".
Після еміграції Кундера та його дружина були позбавлені громадянства Чехословаччини. Тільки у 2019 році, через 40 років, Кундера відновив чеське громадянство, однак на батьківщину так і не повернувся. Хоча сам Кундера називав себе французьким письменником і заявляв, що його книги повинні продаватися у розділі "Французька література", в Чехії не тільки вважають його своїм, а й називають "найважливішим чеським письменником другої половини ХХ століття".
