Співачка Оля Цибульська: Ті артисти, хто обрав робити кар’єру в Росії, для мене мертві. Їх не існує з 2014 року

Українська співачка Оля Цибульська в інтерв’ю УНІАН розповіла, як пережила перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну, чи спілкується вона з опальними зірками, які віддали перевагу кар’єрі в Росії, та пояснила, чому залишається в Україні, попри активні бойові дії й небезпеку.

Ось уже понад три тижні в Україні триває повномасштабна війна, розв’язана Росією. Як за цей час змінилося ваше життя?

Перевернулося з ніг на голову. Все, що я робила, що будувала все своє життя, стало сном. Тепер інша реальність. 

Слово "творити" змінилося словом "вижити". Гастролі Україною змінились на болючі новини з усіх міст, в яких я колись виступала. Про музику не можу навіть думати. Ми з командою перетворились на інформаційний батальйон. Постійно спілкуємось з іноземними ЗМІ, щоб розказати світу про страшну війну, яку терористи з Росії принесли в мою державу. 

Я вірю, що ми переможемо. І зроблю для цього усе, що можу. Все, що в моїх силах. 

Що перше спало вам на думку, коли ви почули вибухи?

"Де син??!". Я забігла в його кімнату, ми з чоловіком стояли як вкопані, не розуміючи, що робити далі. Я сподівалась, що це страшний сон і зараз прокинусь. Вибух був таким сильним, що всі автомобільні сигналізації почали кричати одночасно. Це був тваринний страх і оніміння. 

Ви завжди весела і думаєте лише позитивно. Як зараз відчуваєте себе, коли навколо все змінилося?

Як нормальна людина. Живу від сліз до сліз. Іноді немає сил говорити. Іноді навпаки хочеться взяти сокиру і як півню відрубати Путіну голову. Але для цього є наша армія. А у нас є син. І я мушу триматись, бо він все відчуває. Тому збираю себе в кулак і вірю. Знаю: все буде Україна. 

Я вірю, що ми переможемо. І зроблю для цього усе, що можу, - співачка / instagram.com/cybulskaya

Зараз багато зірок залишаються в Україні попри активні бойові дії...

Після декількох ночей у бункері у сина почались панічні атаки. Ми зайшли в квартиру, взяли документи, воду і виїхали у більш безпечне місце. Ми в Україні. І я б хотіла тут залишитись назавжди. 

Що дозволяє вам триматися?

Обіймаю сина, маленьку племінницю, яка народилась декілька днів тому під бомбами. Дзвоню рідним, молюсь. Спілкуюсь з міжнародними ЗМІ. Інформаційна війна триває. Тільки сьогодні затикала рот росіянці, яка ходить в Іспанії по телеканалах і бреше про сьогоднішню війну в Україні.

Намагаюсь говорити з людьми у своїх соціальних мережах. Підтримувати їх. Сама прошу підтримки. Людяність, любов знову стали безцінними сьогодні. Бережіть себе і одне одного.

Чи допомагаєте ви українській армії? 

Зараз важливо, щоб кожен був на своєму місці максимально ефективним. Я допомагаю інформаційно. Підтримую емоційно. Нам з командою і сім’єю вдалось закупити декілька тепловізорів у допомогу нашій армії. А решту залишимо за межами інтерв’ю. Війна - не час для піару. Добрі справи робляться мовчки. 

Дехто з зірок як зараз, так і до війни віддали перевагу кар’єрі в Російській Федерації. Чи спілкуєтеся ви зараз з цими колегами?

Я не думаю про них взагалі. Ці люди для мене мертві. Бо тільки мертвий між рідними, яких обстрілюють у твоїй країні, і кар’єрою у країні терористів може обрати кар’єру. Їх для мене не існувало з 2014 року. Зараз - тим більше. 

Ми в Україні. І я б хотіла тут залишитись назавжди, - Цибульська / instagram.com/cybulskaya

Що для вас означає Україна?

Найкраще місце на планеті.

Земля із серцем Героя. Моя сім‘я і сила. 

Ви сказали, що беззаперечно вірите у нашу перемогу. 

Безсумнівно. Після ночі завжди виходить сонце. Так працює Всесвіт. Наша ніч всіяна найяскравішими зірками - хлопцями і дівчатами з ЗСУ, тероборони, людьми, які просто беруть до рук зброю і женуть терористів. Скоро сонце. Скоро! 

Чого зараз вам хочеться найбільше? Що мрієте зробити одразу після перемоги?

Зберу всіх рідних за одним столом. Дуже хочеться обійняти батьків.

Що можете сказати українцям у такий непростий час?

Що я пишаюсь дихати з вами одним повітрям. Так було завжди. А зараз - вище всіх можливих висот. Люблю вас, люди. Ми переживемо все і все відбудуємо. Мені болить душа за кожне місто, село, кожну родину, кожне дитя. І мене переповнює гордість за колосальну любов, яку люди передають одне одному словами, обіймами, їжею, теплом, водою і затишком. 

Діана Могилєвич

УНІАН в Google News