Нещодавно мережу вразила новина про те, що ваш коханий влаштував пропозицію руки і серця за понад мільйон гривень. Вітаю вас з цією подією! Розкажіть, як ви познакомилися?
У нас дуже незвична історія знайомства. Мій наречений був моїм першим прихильником, ще до того як я стала блогером (рожеве волосся у мене було ще задовго до ведення блогу, цей момент варто уточнити на початку, адже саме через нього ми і познайомились). Єгор довгий час писав мені в соцмережах з бажанням познайомитись, але я його ігнорила. Він написав мені щось типу:"А якщо я теж в рожевий колір пофарбуюсь, хоч тоді ти зі мною зустрінешся?" На цьому моменті мені стало цікаво та я йому відписала просто по приколу. На наступний день він це зробив! Мені нічого не залишалось, як піти з ним на побачення, хоч на початку я нічого серйозного в цьому не бачила. Далі пройшла ніби якась іскра, можливо, це було кохання з першого погляду, і пішло поїхало.
На той момент він був 19-ти річним студентом без планів на життя, але з часом я побачила в ньому амбіції та бажання разом розвиватись і досягати чогось. Власне так і сталось, я розвивалась у своїй блогерській справі, він у сфері IT, і зараз наші успіхи ви самі бачите. Тому це саме та історія, коли, як там кажуть, "щоб вийти заміж за генерала потрібно зустрічатись з лейтенантом".
Ви планували весілля чи освідчення було повністю неочікуваним?
Весілля не планувалось і навіть думок таких не було. Хоча за пропозицію ми вже колись спілкувались, але на жартівливих нотах. Я завжди казала, що це обовʼязково має бути дуже яскраво, щоб було що підписникам показати, бо якщо буде якось банально, то скажу "ні". Звісно, це були жарти, але все ж мої побажання він, як бачите, врахував.
Колись ще роки 3 тому, коли ми не мали таких доходів як зараз, в якійсь із подорожей за кордоном, ми чисто по приколу зайшли в магазин Cartier, щоб помріяти, яку б обручку я хотіла. Тоді мій погляд одразу впав на одну з них, з розсипом діамантів, я в неї закохалась з першого погляду. На той час для нас це було щось нереальне. Ми навіть посміялися, подивившись на цінник в 19 тисяч долларів і говорили між собою "це ким же треба бути, щоб такі дорогі речі купувати".
І зараз, в момент пропозиції, коли я зняла повʼязку з очей і він стояв переді мною на коліні - в коробочці я побачила саме ту каблучку.
Чи плануєте ви підписувати шлюбний контракт, як от Анна Трінчер та Олександр Волошин?
Ні не плануємо. Ми не бачимо в ньому сенсу та не вважаємо це потрібним.
Як переважно любите проводити час разом?
Ми разом 24 на 7, бо обоє працюємо онлайн. Ми працюємо вдома, я займаюся своїм блогом цілодобово, а Єгор працює в IT-сфері, тому розходимось по різних кімнатах і кожен займається своєю справою. Звісно, Єгор мені дуже сильно допомагає в роботі. Тому я дуже його ціную за це, ну не тільки за це, звісно, але за це теж.
В якості відпочинку разом ми дуже любимо дивитися різні фільми. Вдома собі організували домашній кінотеатр з проектором на всю стіну. Наші затишні вечори разом часто проходять за переглядом цікавих фільмів з попкорном та іншими смаколиками.
До війни була така мрія - об’їздити весь світ, але тоді ще, на жаль, не було можливостей фінансових і ми тільки мріяли про це. А зараз, коли з'явилися фінансові можливості нарешті, на жаль, прийшла війна, і ми не можемо реалізувати цю мрію. Я вірю, що скоро буде перемога і скоро це буде можливо!
Чи плануєте ви дітей одразу після одруження?
Я скажу більше, не те, що не плануємо поки що, в мене взагалі на даний момент якась фобія дітей. Не в плані того, що я боюсь дітей. Я люблю дітей, але чужих. Тяжко уявити себе в якості мами. Я колись хочу дітей, але ще не знаю, коли зможу наважитись на це.
В нашому з Єгором розумінні, діти - це величезна відповідальність. В нас вже є фінансові можливості для їхнього забезпечення, але я морально до цього не готова. Коли в тебе з'являється дитина, ти по факту маєш пожертвувати своїм життям для того, щоб її виростити, виховати, поставити на ноги. В мене зараз настільки активні мої життєві плани, що я не готова ними жертвувати.
Я боюсь цієї відповідальності на даному етапі та не впевнена, чи вже свідомо дозріла до материнства. Я думаю, це буде, але через 3-5 років. Не хочеться все-таки лишати дитину на няньок та бабусь і займатися своїми справами. В нас зараз на першому місці реалізація по максимуму, а далі, я думаю, дійде справа й до дітей.
