Віхи тижня: напіврозпад коаліції, ведмежа гостинність і випливання Януковича

Коаліція почала нагадувати мед у горщику Вінні Пуха. Ющенка в місті на Неві зустріли вельми прохолодно. Янукович почав знову набирати втрачену вагу...

Рибаков, Бут

Двоє парламентаріїв - бютівець Ігор Рибаков і член «Народної самооборони» Юрій Бут - узяли на себе роль сигнальників кризи усередині коаліції. Їх заяви про вихід з її лав не лише приправили професійне свято журналістів, але й дали зрозуміти, що боротьба за створення широкої коаліції триває. Рибаков, який не став головним митником країни і колишній громадянин Росії Бут поставили правлячу більшість у ніякове становище. З одного боку, вона вже і не більшість, з іншого - фракції БЮТ і НУ-НС рішення про вихід з коаліції приймати не збираються. Редакція Конституції 2006 року дозволяє фракціям, що створили коаліцію, вдавати, ніби нічого не сталося. Благо і Президент, і прем`єр, і лідери владних фракцій упевнені, що все нормально. Принаймні, роблять хорошу міну при поганій грі. Тим часом сама коаліція все більше нагадує героя американського фільма-саспенса: як тільки він впорався зі всіма своїми ворогами, на екрані з`являється найстрашніше чудовисько, від одного погляду на яке глядачам стає млосно. Що вже говорити про депутатів з парламентської більшості, готових душу продати для збереження у владі.

Андрій Портнов

Можна тільки уявити глибину розчарування Андрія Портнова, який відмовився від боротьби за крісло голови Фонду держмайна ради можливості і далі різати правду-матку про Віктора Ющенка і його політику. Втім, БЮТ оперативно висунув йому гідну заміну - Андрія Кожем’якіна. Але провести заміну керманича приватизації коаліції не вдалося: Партія регіонів вирішила забезпечити право на відпочинок Валентини Семенюк всіма можливими засобами. «Регіональні» джентльмени заблокували парламентську трибуну, не дозволивши проголосувати питання про звільнення Валентини Петрівни. А тут і звістка про початок коаліційного результату надійшла.

Можна тільки позаздрити оптимізму лідерів коаліції, упевнених, що вихід двох депутатів ніяк на її роботу не вплине. У цих словах є чимала доля правди, оскільки більшість резонансних рішень приймалися за допомогою фракцій Блоку Литвина і КПУ. Інша справа, що формальне існування коаліції триватиме рівно до того часу, поки основні учасники політичної гри не зрозуміють, що вони готові йти на дострокові парламентські вибори. Невипадково Іван Кириленко з БЮТ заявив, що блок готовий перейти в опозицію. Адже справа знайома і звична, обіцяє непогані політичні перспективи. Ось тільки дуже швидко відпускати Юлію Володимирівну на опозиційні простори з прем`єрського кабінету її опоненти не захочуть - вона їм куди більше імпонує у вигляді голубки з оливковою гілкою в дзьобі.

Давид Жванія

Коаліційна криза дещо нівелювала бурхливий потік викриттів з вуст Давида Жванії. Народний депутат і кум Ющенка використав максимум інформаційних носіїв, щоб переконати, що ніхто Віктора Андрійовича у вересні 2004-го не труїв. Ось і «Народна самооборона», яку фінансує Жванія, від аудієнції з президентом відмовилася. Заяви Давид Важаєвич продукує дуже інтенсивно, наче намагаючись компенсувати три з половиною роки мовчання з цього питання. Можливо, тому недоброзичливці звинувачують його в пошуку хорошого місця в іншому таборі, під крилом у перспективнішого, ніж Ющенко, політика.

Самому українському Президентові довелося несолодко. Його російський колега Дмитро Медведєв на своєму полі, в Петербурзі, обрушився на Ющенка з градом претензій. З боку це виглядало так, ніби Дмитро Анатолійович сприйняв як керівництво до дії звернення Державної Думи. 408 депутатів нижньої палати Федеральних Зборів 4 червня запропонували президентові і прем`єр-міністрові країни, щоб Росія денонсувала Великий договір, якщо Україна приєднається до ПДЧ НАТО. До того ж з`ясувалося, що  російський президент стурбований становищем Чорноморського флоту РФ в українських портах і проти намірів Ющенка створити єдину помісну православну церкву.

Сергій Лавров

За традицією найгіршу новину приносять наближені. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, відомий патентованою жорсткістю своїх заяв, не виключив, що вартість газу для України з 1 січня 2009 року підвищиться удвічі. Зрозуміло, що з цього питання наші країни ще чекають торги, але збереження спрямованості політики Кремля, що намагається не просто зберегти Україну в орбіті свого впливу, але і примножити його, очевидно.

Після тривалого затишшя сплив, подібно до підводного човна, Віктор Янукович. Лідер Партії регіонів не лише побував у Москві, де обіцяв російському істеблішменту не допустити вступу нашої країни в НАТО, але і почав натякати на переформатування коаліції. Віктор Федорович стверджує, що переговори про зміну формату коаліції (читай - його прем`єрство) ніколи не припинялися. Напевно, тільки прикрий випадок утримує політичну систему країни від того, щоб почати обертатися навколо Януковича - нового світила вітчизняної  політики.

Якщо говорити серйозно, то вітчизняним слугам народу хоч би для самозбереження пора ненадовго забути про власні інтереси і задуматися над державними. Справа в тому, що давнє гасло «Не словом, а ділом» виявилося нездійсненним під час перебування Віктора Ющенком на посту Президента. Проблема зовсім не у сварках у пропрезидентському блоці, а в падінні авторитету державної влади і наростаючої нездатності України відповідати на все нові й нові виклики. Президентові пора почати цікавитися не лише трипільською культурою, але і історією України 1917 - 1920 років, щоб зрозуміти, що дзвони, які звучать сьогодні  - зовсім не передвісники літургії, а бій на сполох.

Євген Магда