Газові відносини з душком: Газпром готовий пожертвувати репутацією?
Газові відносини з душком: Газпром готовий пожертвувати репутацією?

Газові відносини з душком: Газпром готовий пожертвувати репутацією?

17:51, 25.06.2009
9 хв.

29 червня в Брюсселі обговорюватимуть ситуація з газовими сховищами в Україні... Чим пояснюється скандальна заява чиновника Газпрому...

На 29 червня в Брюсселі намічена технічна нарада, де обговорюватиметься ситуація з газовими сховищами в Україні. Чим пояснюється скандальна заява чиновника Газпрому.

«Чистий природний газ не має кольору і запаху. Щоб можна було визначити витік, в газ додають одоранти, що мають сильний неприємний запах». (Wikipedia).

Газові атаки на Україну стають дедалі «ароматніші». Після вчорашньої «обмовки» Олександра Медведєва можна було б говорити про повну профнепридатність зазначеного пана як заступника голови правління Газпрому, коли б не одне “але”.

Відео дня

Александр МЕДВЕДЕВ
Учорашня прес-конференція, на якій заступник голови правління ВАТ «Газпром» Олександр Медведєв, серед іншого, коментував питання транзиту російського газу до Європи через територію України, без перебільшень постави-ла пресу на вуха. Та й не тільки пресу, якщо вже на те. У відповідь на запитання, чому Росія не використовує підземні сховища газу (ПСГ) України для зберігання свого газу, Мед-ведєв заявив буквально таке: «Якщо зверну-тися до історії, на жаль, ми зіткнулися з тим, що досить істотний об`єм газу – близько 8 млрд. кубометрів, безслідно зник з ПСГ Украї-ни. Ми цілу зиму марно намагалися хоч один кубометр газу підняти по наших заявках».

І вже після прес-конференції в прес-службі Газпрому пояснили, що пан Медведєв, виявляється, мав на увазі зиму 2004–2005 років! Зрозуміло, на тлі такої «помилки» рівня учня початкової школи (який ще не розуміє необхідності точного датування подій), в Газпромі вже не стали уточнювати, що в 2005-му Олександр Медведєв особисто входив до складу делегації, яка благополучно з`ясувала долю «зниклого» газу. Так само російський газовий монополіст не мав за потрібне згадати, що останні чотири роки, і посьогодні включно, Нафтогаз в принципі не може одержати ніяких претензій щодо відбору з ПСГ України газу, що НАЛЕЖИТЬ ГАЗПРОМОВІ. З однієї простої причини – ЙОГО ТАМ НЕМАЄ І НЕ БУЛО.

Це довелося пояснювати прес-службі Нафтогазу, додаючи натомість, що «чинними контрактами між НАК «Нафтогаз України» і ВАТ «Газпром» не передбачена пряма залежність між закачуванням газу до ПСГ НАК «Нафтогаз України» і транзитом російського газу». Тема закачування російського газу в українські ПСГ, як затверджують в Нафтогазі, і справді порушувалася. Але українською стороною і ось в якому контексті: «Для забезпечення транзиту російського газу в «пікові» періоди НАК «Нафтогаз України» звертався до ВАТ «Газпром» з пропозицією про закачування додаткових об`ємів газу в українські ПСГ, оскільки між компаніями існує чинний контракт, який передбачає таку можливість для ВАТ «Газпром». Від російських партнерів НАК «Нафтогаз України» не одержала позитивної відповіді на свою пропозицію».

Виходить, що пан Медведєв в своєму скандальному коментарі не просто «забув» згадати, що його позапланові спогади стосуються періоду, звітність за який вже давно закрита і здана в архів. Ні, заступник голови правління Газпрому пішов ще далі, практично розписавшись у власній профнепридатності. Та ще й поставивши під удар репутацію компанії.

Ну як, скажіть, можна мати справу з економічним партнером, якщо друга особа в керівництві цієї компанії не в змозі утримати в пам`яті факт власної участі (13 червня 2005 року ще в статусі генерального директора ВАТ «Газекспорт») в переговорах з Нафтогазом, під час яких саме і «знайшли» в ПСГ України ті самі 7,9 млрд. кубометрів російського природного газу, які перебували на зберіганні. І про це був підписаний відповідний протокол.

«У процесі переговорів нам вдалося знайти цей газ. Нам були показані внутрішні акти звірки «Нафтогазу України», «Укртрансгазу» і Центрального диспетчерського штабу», – заявив (у червні 2005-го) за підсумками переговорів тодішній заступник голови правління Газпрому Олександр Рязанов.

Цікавий нюанс: чутки про нібито зниклий газ з`явилися в ЗМІ після переговорів голів правління Нафтогазу Олексія Івченка і Газпрому Олексія Міллера 6 червня 2005 року, на яких (за неофіційною інформацією) Росія намагалася поговорити про підвищення ціни на газ для України. Проте у відповідь почула, що Україна одержує російський газ як оплату за транзит палива до Європи. І що Нафтогаз «не бачить доцільності» в розірванні існуючої угоди. Далі події розвивалися стрімко.

10-го числа Івченко запропонував Газпромові викупити 7,6 мільярда кубів газу з «втрачених» 7,8. А вже 13 червня 2005-го (за підсумками звірки документів) російський газовий монополіст благополучно возз`єдався з «втраченим» і новознайденим газом. Після цього Газпром якийсь час вагається, вирішуючи, чи варто зараховувати ті самі нещасливі 7,8 млрд. кубів в рахунок товарної частини оплати послуг з транзиту російського газу через територію України.

А 19 червня 2005-го року виявилось, що спірні мільярди кубів самому Газпромові не так вже й потрібні. Нафтогаз повідомив, що з Газпромом підписана угода такого змісту: 2,55 млрд. кубометрів газу з 7,8 млрд. кубометрів, що зберігалися в ПСГ України і належали Газпрому, зараховуються українській стороні як часткова оплата послуг з транзиту газу. Інші 5,25 млрд. кубометрів газу Газпром продав... (здогадайтеся з трьох разів!) «РосУкрЕнерго», яка мала вибрати цей газ в 2005–2007 роках.

Зрозуміло, автор далекий від того, щоб підозрювати російського газового монополіста в брудних інтригах. Напевно, це простий збіг – що поштовхом до скандалу із «зниклим» газом (ймовірно) стала розмова про можливість підвищення ціни на російський газ для України. А в результаті левова частка «спірних» об`ємів була передана від Газпрому, який на той момент не мав права реалізації газу споживачам в Україні, його «доньці» – «РосУкрЕнерго», а в неї ж право торгувати газом в Україні було.

А тепер подивімось, як розвивалися події в нинішньому скандалі.

23 березня в Брюсселі Тимошенко підписала з Єврокомісією, Європейським банком реконструкції і розвитку, Європейським інвестиційним банком і Світовим банком Спільну декларацію щодо модернізації газотранспортної системи України, яка серед іншого передбачає відділення Укртрансгазу від Нафтогазу.

Росія тоді образилася, що її на такий важливий сабантуй не покликали і, вислухавши від Ющенка і від Тимошенко кілька пропозицій взяти участь у модернізації ГТС, мабуть, вирішила, що трубу цікавіше (спробувати) забрати за борги, чим бухати в неї гроші з негарантованим результатом. Періодично в коментарях російських чиновників спливає ідея газотранспортного консорціуму, очевидно, покликана переконати Європу лояльно ставитися до спроб «розкуркулити» Україну.

Ось останній раз про газотранспортний консорціум пригадав міністр енергетики РФ Сергій Шматко 18 червня. На його думку, за півроку ця тема дозріє достатньо для того, щоб до неї можна було повернутися в зв`язку з... необхідністю надання гарантій надійного транзиту російського газу через територію України.

За день до цього, 17 червня, російський прем`єр Володимир Путін заявив, що Газпром вже виплатив авансом вартість транзиту газу через територію України «до початку наступного, 2010 року включно». За даними заступника голови уряду РФ Ігоря Сєчіна – до лютого 2010-го.

А ще на день раніше – 16 червня – український прем`єр Юлія Тимошенко попросила у Європи черговий кредит. Причому, особливо натискала на те, що гроші потрібні на закупівлі у Росії газу, за рахунок якого буде забезпечена безперебійна робота ГТС.

18 червня в Брюсселі також пройшло засідання газової координаційної групи ЄС за участю представників Газпрому і Нафтогазу, на якому обговорювалися дві ідеї. Надання кредиту українській компанії для достатнього накопичення газу в ПСГ (ЄС грошей не дасть, 19-го сказав президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу, але спробує поговорити з банками). Або ж придбання газу і зберігання його в ПСГ України європейськими компаніями (особливого ентузіазму і тут помічено не було, а той же Баррозу заявив, мовляв, ризик чергової газової кризи з`явиться через тижні, а не через місяці).

23 червня віце-спікер Держдуми РФ Олександр Бабаков натякнув Києву, як уникнути  чергової «газової» кризи. Мовляв, розплатитися за газ можна й активами... якщо грошей вже немає, й взяти нема де.

А на 29 червня в Брюсселі намічена скликана виконавчою владою ЄС технічна нарада, де обговорюватиметься ситуація з газовими сховищами в Україні. А також якісь «подальші кроки» із забезпечення безперервності постачань російського газу до Європи через українську територію, які (у сенсі, кроки, а не постачання) готує Євросоюз. На нараду запросили представників влади Росії і України, Газпрому і Нафтогазу, а також Світового банку, Міжнародного валютного фонду, Європейського інвестиційного банку і Європейського банку реконструкції і розвитку. Це не рахуючи експертів від європейських газових компаній.

Що ж, залишається лише радіти тому, що синусоїдальній мозковій активності окремих представників керівництва Газпрому можна знайти і раціональні пояснення. Але є і, поза сумнівом, сумні моменти. Наприклад, дії окремих представників української виконавчої влади (наприклад, вельми непрозорі натяки на те, що Україні без чергового кредиту доведеться зняти з себе останні штани, щоб розплатитися з Газпромом за ще один місяць) дуже вже починають бути схожі на спроби підіграти Москві.

Олена Перегуда

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся