Грищенка зіпсувала служба в Москві?

За словами міністра, Україна без Росії ніяк не обійдеться… у сільському господарстві. Про газ він промовчав… «У Росії я звик, що коли той, хто виступає, встає, усі його дякують», – сказав Грищенко в Брюсселі…

За словами міністра, Україна без Росії ніяк не обійдеться… у сільському господарстві. Про газ він промовчав… «У Росії я звик, що коли той, хто виступає, встає, усі його дякують», – сказав Грищенко в Брюсселі…

Свій перший візит до Брюсселя новий міністр закордонних справ Костянтин Грищенко здійснив, на відміну від президента Віктора Януковича, після поїздки до Москви. Частково це пояснюється тим, що в Москві він мав формально завершити свої повноваження посла, а також – новими зовнішньополітичними пріоритетами, сформульованими міністрові керівником держави. І хоча в деклараціях поки що все залишається незмінним, найяскравіше про те, якою насправді хочуть бачити країну її нові очільники, свідчить їхнє поводження.

Візит пана Грищенка до столиці Бельгії 27 – 28 березня не мав офіційного характеру. Як повідомив його головний спеціаліст у зв’язках із пресою Олег Волошин, головна мета поїздки – поновлення контактів. Під час перебування в Бельгії Грищенко відвідав Брюссельський форум, організований Німецьким фондом Маршалла (США), який щорічно збирає політиків, банкірів, представників міжнародних організацій з усього світу.

Цього року, як і кілька років поспіль, у рамках форуму проводився тематичний ланч, присвячений Україні, на якому міністр виступив із промовою «Україна під новим керівництвом», де презентував бачення подальшого розвитку зовнішньополітичних відносин нашої держави. За словами українського міністра, євроінтеграція залишається пріоритетом, хоча на сьогодні найбільш важливим завданням є відновлення партнерських і дружніх відносин з Росією. При цьому Грищенко перерахував сфери, у яких, за його словами, Україні без Росії не обійтися. Як не дивно, ішлося зовсім не про газ, а про ядерну енергетику, авіабудування, транспорт і... сільське господарство. Чому саме сільське господарство не зможе обійтися без допомоги північного сусіда, міністр так і не пояснив.

Грищенко також провів ряд двосторонніх зустрічей – з комісаром ЄС із питань розширення та європейської політики сусідства Стефаном Фюлє, президентом Європарламенту Єжи Бузеком, міністром закордонних справ Швеції Карлом Більдтом, не кажучи вже про короткі рандеву, що відбувалися переважно в барі фешенебельного готелю «Конрад» у центрі бельгійської столиці, де, власне, і проходив форум.

Не знаю, наскільки змістовними були ті зустрічі. Принаймні зустріч, яку новопризначений міністр мав з акредитованими в Брюсселі українськими журналістами, виявилася, м’яко кажучи, зовсім пустою.

Оскільки більшість заходів за участю пана Грищенка мали закритий характер, за програмою в суботу був спеціально передбачений час для такого спілкування. Звичайно, у журналістів накопичилося чимало запитань, тим більше що сам чиновник ще не встиг публічно розповісти в деталях, яку зовнішню політику він збирається проводити.

Але сподівання виявилися марними. Вступне слово, з яким звернувся до представників медіа пан Грищенко, тривало... 5 хвилин 47 секунд. При цьому половину цього часу міністр витратив на перерахування зустрічей, які вже й так були добре описані його прес-службою та знайшли своє відображення в українському інформаційному просторі. Ще 20 секунд зайняла фраза: «Ви знаєте, у Росії я звик до того, що після цього той, хто виступає, встає, а всі його дякують». Фактично на цьому спілкування з журналістами завершилося, хоча до наступної зустрічі в барі, що так полюбився міністрові, залишалося ще півгодини.

І це – головний дипломат країни!

То, можливо, панові міністру й не варто було повертатися з Москви, де так просто спілкуватися з пресою, отримувати подяки й не мучитися пошуками відповідей на не завжди зручні запитання? Чи варто з таким підходом їхати до Європи? Адже Грищенко, не замислюючись, порушив кілька основних принципів відносин влади та ЗМІ, яких дотримуються в демократичних країнах.

По-перше, запрошення журналістів на спілкування в суботу – зазвичай неробочий день – повинне мати ґрунтовні підстави. По-друге, будь-який брифінг, навіть надтерміновий, має передбачати хоча б два-три запитання. По-третє, нікого насправді не цікавить, до чого звик чиновник, перебуваючи з дипломатичною місією за кордоном.

Якби пан міністр, попрацювавши в Уганді чи Конго, призвичаївся до канібалізму, то навряд чи його звички були позитивно сприйняті в Європі.

У Москві, можливо, і можна дозволити собі барське ставлення до преси, але це аж ніяк не вітатиметься в Європі чи в Україні.

Загалом склалося враження, що нинішній головний дипломат і урядовець сприймає пресу як обслугу й що він не знає чи забув у Росії, навіщо існує преса і власне політика…

Після такого вчинку будь-який європейський політик був би змушений назавжди забути про чиновницькі крісла, гарну зарплату й «чорні» лімузини. Йому не дали б навіть роботи політичного експерта. Що він може аналізувати, якщо не знає, навіщо функціонують інститути сучасної держави? Не зрозуміло, як пан Грищенко може вести переговори зі своїми європейськими колегами, які в таких речах дуже добре розбираються.

…Про персональний склад нинішнього уряду вже сказано чимало слів. І про міністра освіти й науки Дмитра Табачника, і про віце-прем’єра Володимира Семиноженка, і про міністра внутрішніх справ Анатолія Могильова. Призначення Костянтина Грищенка на цьому тлі розглядалося як світла пляма – кар’єрний дипломат, колишній міністр у складі уряду Віктора Януковича... Невже останні півтора року, проведені паном Грищенком у Москві в статусі посла, так кепсько вплинули на нього?

Сергій Воропаєв

УНІАН в Google News