Чи очікуються масштабні акції протесту восени і хто їх очолить?

В України все підготовлено для “тюремного” вибуху... Є певні очікування від акції «Вперед»... Масові протести можливі, лише коли влада спробує детінізувати економіку... Експертні оцінки

Поки біло-голуба команда влаштовує судні дні над опозиціонерами – Тимошенко, Луценком, Іващенком, - прості люди живуть своїм буденним життям: усіма можливими засобами шукають способів виживання, і, як свідчать різні соціологічні дослідження, з кожним днем робити їм це дедалі важче… Верховна Рада дала зелене світло скандальній пенсійній реформі, з початку осені ще більше подорожчає газ для населення…

Чи вийде народ на вулиці восени і хто очолить акції протесту, якщо вони будуть? Про це ми запитали в експертів.

Володимир Цибулько, поет, публіцист, політтехнолог:

В УКРАЇНИ ВСЕ ПІДГОТОВЛЕНО ДЛЯ “ТЮРЕМНОГО” ВИБУХУ

Так якось стається останні століття, що як тільки приходить осінь, українець починає розуміти, що й цього року його обдурили. І так щороку. Гадаю, основний фактор після Майдану, який поки що стримує людей, – ще раз бути використаними в інтересах певної групки людей.

Та все-таки, на мою думку, насамперед заговорять студенти та підприємці. Влада все зробила для того, аби самій стимулювати людей на майдани. Справжніх причин для зростання економіки немає, тому іншого способу як адміністративного пресингу на людей у влади бути не може. І небажання стати холопом виведе на вулиці нових людей.

В Україні почала діяти психологія зони, а тут є такий фактор: коли все урками задавлено, народ мовчать, але зона має здатність вибухати одномоментно й з абсолютно несподіваного боку. І, на жаль, усе підготовлено для такого “зонівського" вибуху. Боюся тільки, аби це не було щось на кшталт тупого російського бунту. Бо тим, як влада сама розігнала мирний підприємницький майдан, вона сама цьому посприяла. Тобто люди починають розуміти, що цю владу мирно не попреш.

На сьогодні всі суспільні інститути повтрачали свою лідерську роль, тому не виключаю, що до заворушень цього року долучиться церква, а саме Київський патріархат і УГКЦ. Тоді це справді буде ефективно й успішно. Бо поки що ці конфесії – сьогодні останній інститут, який ще не девальвовано.

Хто б міг очолити протестні настрої? Як на мене, якась чітка координація навряд чи буде. Мабуть, якщо говорити про тактику, це й не потрібно, бо боротися з організованим центром владі буде дуже легко.

Олексій Голобуцький, заступник директора «Агентства моделювання ситуацій»:

Є НИЗКА ГРОМАДСЬКИХ РУХІВ, ЗДАТНИХ СЕРЙОЗНО ВТРУТИТИСЯ В МАЙБУТНІ ПАРТІЙНІ РОЗКЛАДИ

В Україні зберігається серйозний протестний потенціал із двох причин. По-перше, ідеться про соціальну напруженість, що виникла як наслідок реформ. По-друге – про загальну втому суспільства від наявних політичних сил. Серед партій, котрі претендують на лідерство за рік до чергових виборів, навряд чи варто чекати яких-небудь суттєвих несподіванок і появи якісних нових проектів. Швидше за все, результати парламентських виборів-2012 корелюватимуться з президентськими виборами та місцевими виборами 2010 року.

Проте сьогодні є низка громадських, а не політичних організацій, рухів, ініціатив, здатних серйозно втрутитися в майбутні партійні розклади. Це рухи, що порушують соціальну проблематику: екологічні, комунальні питання, проблеми окремих соціальних груп – підприємців, фермерів, учителів, лікарів, шахтарів.

Передусім я б хотів виділити Всеукраїнську громадську акцію «Вперед», сформовану учасниками Підприємницького і Автомайданів. Сьогодні їхні головні вимоги – соціально-економічні: спрощення податкового тягаря, мораторій на податкові перевірки, перегляд соціальних стандартів, скасування пенсійної реформи. Дечого вдалося досягнути на цьому рівні – домоглися критичних правок в Податковий кодекс, звільнення активіста Податкового майдану Костакова… Але вже восени, коли в результаті сезонних чинників і урядових реформ зросте соціальна напруга, вимоги можуть перерости в політичні. Гадаю, акція «Вперед» може переродитися в серйозного гравця на суспільно-політичному полі, а лідер акції Королевська – стати одним із політиків нової хвилі, який може очолити протестні настрої.

Анатолій Луценко, політтехнолог:

Є ПЕВНІ ОЧІКУВАННЯ ВІД АКЦІЇ «ВПЕРЕД»

Незважаючи на всю логіку подій, що ведуть до масштабних акцій протесту восени, серйозних акцій може не відбутися через роздробленість опозиційного табору.

Ми вже бачили Підприємницький майдан… На жаль, висновок напрошується такий, що підприємницьке середовище самостійно не здатне до масштабних, результативних акцій протесту.

Поки що чітко про свої наміри протестувати заявила лише акція «Вперед» Королевської… Певні очікування є, але наскільки це буде конвертовано в результат і наскільки цим вдасться скористатися, побачимо.

Валерій Гончарук, політолог:

ЯКЩО КОЖНА СОЦІАЛЬНА ГРУПА ВИЙДЕ НА ВУЛИЦІ З ВИМОГАМИ, ВЛАДА БУДЕ ВИМУШЕНА З НИМИ РАХУВАТИСЯ

В Україні можливе проведення «українського сценарію», який відрізнятиметься і від грецького, і від туніського, і від єгипетського. Одна з причин у тому, що сьогодні можливість впливу опозиції на дії влади – мінімальна. Влада демонстративно ігнорує опозиційні партії, чудово розуміючи, що в умовах тотальної апатії суспільства на масову підтримку опозиціонерам розраховувати не доводиться. Проте апатія суспільства уявна, люди не виходять на вулиці, але це не означає, що вони задоволені діями влади. Тому, з погляду збереження й розвитку демократії, важливо, що в Україні зароджується громадянське суспільство, яке висуває свої вимоги влади «в обхід» політичних посередників, якими є партії.

За місяці, що минули після Податкового майдану, не доводиться говорити про масові акції протесту. Найпомітнішими були акції студентів, учителів, підприємців, серед них підприємницький рух залишався найактивнішим. Також можна відзначити певний організаційний та ідеологічний дрейф цієї акції убік ширших прошарків суспільства – як приклад – акція «Вперед». На перший план їхніх вимог виходять соціальні вимоги – проти пенсійної, земельної, трудової, житлової реформи. Не виключено, що восени вони висунуть чіткіші та жорсткіші політичні гасла. Лідер руху «Вперед» Королевська анонсувала літній сценарій підготовки до осінніх акцій протесту, та  й сама влада провокує суспільство на такий протест.

Вважаю, що саме громадські рухи мають найбільший потенціал оновлення політичної арени. У цьому контексті позиція Королевської виглядає дуже перспективною. Якщо вона правильно збудує комунікацію з цивільними активістами й суспільними ініціативами на місцях, вона зможе стати одним з лідерів протестів, які восени можуть прокотитися по всій країні.

Якщо кожна соціальна група вийде на вулиці з своїми вимогами, влада так чи інакше вимушена буде з ними рахуватися. Якщо проблеми окремих груп, регіонів об`єднаються, – влада буде вимушена їх розв’язувати. Якщо українське суспільство зможе продукувати нові форми організації, нових лідерів – держава, політична еліта будуть вимушені з ними рахуватися.

Костянтин Матвієнко, експерт корпорації стратегічного консалтингу «Гардаріка»:

МАСОВІ ПРОТЕСТИ МОЖЛИВІ, ЛИШЕ КОЛИ ВЛАДА СПРОБУЄ ДЕТІНІЗУВАТИ ЕКОНОМІКУ

Протестний потенціал зараз у суспільстві сходить нанівець, бо небагато таких груп, які були б готові силовим чином за допомогою масових акцій протесту боротися за свої права. На жаль, на даний момент можна сказати, що відбулася певна адаптація суспільства до того явища, яке називається «владою Партії регіонів», і персонально Віктора Януковича. Ми бачили, що навіть таке дражливе питання, як пенсійна реформа, насправді, крім постановочних спектаклів біля Верховної Ради, масового невдоволення в суспільстві не викликало.

Масові протести можуть виникнути лише за обставин, коли влада спробує детінізувати економіку, щоб наповнити бюджет.

У серпні в нас відбудеться підвищення цін на газ для населення, що є теж чинником протестного ризику, але, як на мене, не буде такого, як у Єгипті чи навіть у Білорусі, де відбулося просто шокове підвищення цін і тарифів і, відповідно, почали вимиватися основні продукти харчування з магазинів, - в Україні поки що такого протесаного настрою не спостерігається. Це пояснюється тим, що в нас досі дуже висока тіньова зайнятість, але у разі детінізації економіки такі протести є можливими.

Хто б міг їх очолити? Не думаю, що це міг би бути єдиний центр. Принаймні серед політиків, які називають себе опозиційними, я таких не бачу. Ми розуміємо, що єдиною надією віп-звинувачуваних Тимошенко й Луценка є саме масові протести. Бо якщо судові протести йтимуть так, як вони зараз ідуть, то логіка підказує, що будуть винесені обвинувальні вироки з позбавленням їх волі. Вони сподіваються на такі протести, тому можуть спробувати їх стимулювати з міркувань, щоб не бути засудженими. Але в суспільстві такого немає.

Багато політиків – і Яценюк, і Королевська, і навіть Тігіпко й Балога – намагаються імітувати політичну діяльність, зокрема, звертаючись до протестних настроїв. Але поки що насправді протестний потенціал залишається невисоким.

Мені сподобалося гасло пані Королевської: «на Україну очікує протест найсильніших», - бо підприємці є справді самодостатніми, сильними й суспільно активними. Ми також бачили студентів, які боролися проти законопроекту Табачника про вищу освіту… Гадаю, це й будуть ті прошарки, з який почнуться акції.

Ігор Жданов, політолог:

ЯК ТІЛЬКИ НАКОПИЧИТЬСЯ СОЦІАЛЬНА ЕНЕРГІЯ, ТО НЕГАТИВНІ НАСТРОЇ ПРОСТО СКОЛИХНУТЬ УКРАЇНУ

Восени в нас завжди відбувається загострення соціально-політичної боротьби, але, на моє глибоке переконання, серйозних акцій протесту на кшталт грецьких, які охоплять усю Україну, у нас не буде.

Щоб вони були, потрібен великий привід і накопичення соціальної енергії, яка поки що не накопичилася до потрібної межі. Як тільки накопичиться, то негативні настрої просто сколихнуть країну. А восени, швидше за все, будуть точкові невдоволення, які організовуватимуть громадські організації. Амбітні люди точно вийдуть на вулиці…

Ксеня Лесів

УНІАН в Google News