На Фестиваль грузинського вина Саакашвілі привіз свою бабусю

Охоронці безперешкодно пропускали до Саакашвілі тільки одну жінку - з фарбованою в рудий колір головою. Вона була з квітами, і можна було подумати, що це проста киянка, яка прийшла висловити свої теплі почуття главі Грузії...

Ідея влаштувати Фестиваль грузинського вина в самому центрі Києва прямо на площі торговельно-розважального центру «Арена», та ще у дві години дня в понеділок, виявилася дуже й дуже сміливою. Тим більше що організатори заходу не побоялися зробити презентацію відкритою – сюди міг вільно потрапити кожен. А тому приблизно за годину після відкриття фестивалю пафосна «Арена» зібрала близько тисячі працівників місцевих офісів та перехожих, котрі бажали причаститися до грузинських вин і коньяків.

Свою продукцію киянам представили тринадцять найбільших компаній Грузії. Гості активно причащалися легендарними винними марками «Старий Тбілісі», «Алазанська долина», «Мукузані», смакували коньяк «Сараджишвілі» та інші. Безкоштовно! Багато хто казав, що пробують «непалений» грузинський алкоголь уперше й висловлювали сподівання, що така нагода їм ще випаде хоч раз у житті. Чи варто казати, що якість напоїв була відмінною.

Томливе очікування головного гостя фестивалю – президента братської Сакартвело Михайла Саакашвілі - скрашували виступи українських та грузинських артистів. Звучав веселенький етно-реп, добре, що бадьорі грузинські ритми налаштовують на творення такого жанру. На спорудженій з такої нагоди сцені проходила вікторина, з якої гості дізналися, що вино по-грузинськи, – «гвино», і робиться воно в сонячній країні вже близько восьми тисяч років (отже, дослідники, котрі стверджують, що пиво на території України почали виробляти в часи Трипілля, а це всього якихось п`ять - сім тисяч років тому, нервово курять збоку). Дегустаторів мало непокоїла думка, що, по суті, фестиваль мав політичне підґрунтя, а це більш ніж очевидно. По-перше, захід зовсім не випадково збігся з візитом Саакашвілі на саміт ГУАМ, по-друге, посилений піар грузинських вин пов`язаний з тим, що від них з політичних мотивів практично повністю відмовилася Росія.

Минуло півтори години від початку свята, чимало гостей уже розморило травневим сонечком і випитим, а Саакашивілі все не з`являвся. Визнаємо, п`яних не було, усе відбувалося чинно й спокійно, проте людей на площі ставало дедалі більше та більше, а їхні апетити не зменшувалися. Хвости черг біля кожного столика все видовжувалися. І важко сказати, чим би це все обернулося, якби в одну мить господарі не сказали,  що наливати поки не будуть: перерва. Найбільш догадливі зрозуміли, що ось-ось з`явиться Саакашивілі. І він з`явився.

Глава братської держави підійшов до одного столика, потім до другого. Пересуватися президентові виноградної республіки було нелегко: з усіх боків налягали журналісти. Охорона ледве стримувала натиск, водночас охоронці безперешкодно пропускали до Саакашвілі тільки одну жінку - з фарбованою в рудий колір головою. Вона була з квітами, і можна було подумати, що це проста киянка, яка прийшла висловити свої теплі почуття главі Грузії. Міхо люб’язно усміхався й говорив натяками:

- Я по всій дорозі бачив рекламу грузинського вина, досі, на жаль, грузинського вина продавалося дуже багато в Росії, дуже мало в Україні. Насправді українці набагато тонше розуміють, ніж чимало інших народів. І все хороше вони вміють цінувати дуже здорово.

Саакашвілі подякував організаторам бойкоту (мова про заборону на постачання грузинських вин до Росії), «через що вся Америка та Європа відкрила для себе грузинські вина». Останні відносини з Росією назвав ланцюгом непорозумінь. І додав: «Це все мине». Міхо м`яко покритикував СНД, поговорив про різке зростання якості грузинських вин.

На запитання, чи варто чекати приходу кримських вин на грузинський ринок, грузин не відповів, сказав лише, що є прихильником кримських вин і любить передовсім сухі й напівсолодкі. «Ющенко обожнює грузинські вина», - розкрив таємницю свого колеги Саакашвілі. На запитання, що грузинський президент пив у свої студентські роки, він відповів, що пив мало і взагалі у присутності своєї бабусі сказати більше не може. І тут з`ясувалося, що та сама фарбована бабуся з квітами зовсім не киянка, а улюблена бабуся Міхо, і приїхала вона до Києва з самої Грузії. Хотілося розпитати родичку головного «трояндового революціонера» про його дитинство й дізнатися, навіщо вона носить за ним квіти, але жінка незабаром безслідно розчинилася в натовпі. І взагалі швидко все закінчилося. Саакашвілі не став виголошувати гарячих промов на сцені, а попрямував до машини, що стояла з боку Бессарабського ринку. Треба було їхати: наступного дня відкривався саміт ГУАМ.

Олексій Просєкін

УНІАН в Google News