Тігіпко демонструє невігластво чи грає під дудку Кремля?

Путін хоче, щоб Янукович вніс законопроект щодо продажу ГТС і сказав: я здаю енергетичну безпеку України в обмін на дешевий газ... Москва не погодиться на 25%, це все окозамилювання... Думки еспертів

Днями віце-прем’єр-міністр із соціальної політики Сергій Тігіпко знайшов «ідеальний» варіантстворення газотранспортного консорціуму на основі НАК «Нафтогаз України». Він пропонує віддати 25 відсотків Росії, 25 – Європі і 50 «залишити собі». А якщо Росія не погодиться, треба торгуватися, каже він…

Що таке «чверть» Нафтогазу? Четвретина української ГТС чи газосховищ? Що мав на увазі, віце-прем’єр Тігіпко? Про це ми запитали в експертів.

Олександр Гудима, народний депутат, колишній член наглядової ради Нафтогазу:

ВІН УЖЕ ГОТОВИЙ ВІДДАТИ КОНТРОЛЬ НАД УКРАЇНСЬКОЮ ГТС РОСІЇ

Тігіпко продемонстрував, що він є один із тих сподвижників Януковича, які вже психологічно готові віддати контроль над українською ГТС – у дусі того, як обмовився майбутній президент Путін – під повний контроль. Росії більше нічого й не потрібно.

Отже, Україні залишиться – 50 відсотків, а Європі та Росії – по 25? Це байки, які нічого не пояснюють. А якщо так не вийде, каже Тігіпко, то «можна поторгуватися далі». А це значить – віддати Росії контрольний пакет. Чого хоче Путін і на що власне згоден пан Тігіпко.

Законодавства такого немає, робити цього не можна, але вони, як я спостерігаю, внутрішньо давно готові віддати Росії, як це сталося з Білоруссю, повний контроль над українською газотранспортною системою.

Чому так не може бути, як каже Тігіпко? Бо, по-перше, для України це неприйнятно, по-друге, сама Росія цього не хоче – вона хоче повного контролю. І третє – росіяни ніколи не хотіли ділитися з Європою тим, що вони могли б проковтнути самі.

Тобто це все надумане, висмоктане з пальця і не має під собою ніякого підґрунтя, бо жодних переговорів між Україною і Європейським Союзом, між ЄС і Росією щодо якоїсь спільної власності чи управління українською ГТС не було. Розмови ведуться виключно між Росією і Україною, між Путіним і Януковичем. І вони невтішні для Януковича, тому що Путін не обмовився, Путін сказав те, чого він домагається – повного контролю. Тобто Путін хоче 50, плюс одна акція. Хоче, щоб йому віддали в концесію чи створили консорціум і щоб для цього змінили законодавство… Щоб сам Янукович вніс цей законопроект і як президент сказав: я здаю енергетичну безпеку України в обмін на дешевий газ!

Росіяни не мають куди поспішати, у них парламентські, президентські вибори. Вони на коні: мають газ, їхня економіка в дещо кращому стані, ніж українська, а ми не приймаємо бюджет, бо в нас немає омріяної дешевої ціни на газ. І ми все ще юридично не капітулювали. Тобто Янукович поки що не викинув білий прапор, але Тігіпко вже запропонував йому це зробити. Це взагалі неприпустимо, аби ставленик Москви рекомендував здати українську енергетичну безпеку.

Вони вже давно готують українське суспільство до такої здачі, починаючи з Харківських угод. Вони тільки не знають, як прийматимуть відповідний закон. А це не все так легко, незважаючи на те, що вони мають 260 голосів.

Олександр Тодійчук, експерт з енергетичних питань:

САМІ РОСІЯНИ НЕ ПОГОДЯТЬСЯ НА ТАКИЙ КОНСОРЦІУМ

Я мало вірю, що таке взагалі можливе. Навіть закон поки що такий консорціум забороняє, але якщо вони змінять законодавство, то, гадаю, самі росіяни не погодяться на це. Бо вони хочуть не менш як 50 відсотків.

Завжди перед такою угодою ведеться інформаційна атака, і така заява може бути елементом створення відповідної атмосфери.

Михайло Гончар, директор енергетичних програм Центру “Номос”:

ДЕКЛАРУВАННЯ ТАКИХ ІДЕЙ Є ЕЛЕМЕНТАРНИМ НЕВІГЛАСТВОМ

Ідеї Тігіпка – з позавчорашнього дня. Виглядають вони начебто й гарно, але є нереальними. Такі підходи були доречними, Кучма, Шредер і Путін підписали спільну декларацію у 2002 році. Бо на той час ще не було другої газової директиви Європейського Союзу, яка з’явилася 2003 року і, найголовніше, не було Третього енергетичного пакета, який з’явився ще пізніше – 2009-го.

Зараз низка провідних європейських газових компаній ідуть не тільки з транспортного сектора центральноєвропейських країн, а й, так би мовити, мають намір продати свої пакети в компаніях, аналогічних Нафтогазу, у країнах Центральної Європи. Тим більше що Третій енергопакет накладає певні обмеження на володіння транспортною інфраструктурою. Тому декларування таких ідей є елементарним невіглаством, або за цим приховується певний розрахунок, і в уряді чудово знають, що жодна серйозна європейська компанія не візьме участі в такому проекті під назвою «збацаємо на трьох». Хіба що під маскою європейської компанії виступить компанія, яка лише за реєстрацією, місцем знаходження європейська, але насправді так чи інакше пов’язана з Газпромом.

Тому розрахунок тут достатньо примітивний: поговорити на тему тристороннього консорціуму, мовляв, ми готові поділитися 25 відсотками, а потім розвести руками й сказати, ніхто з європейських гравців не зголосився, тому доведеться «торгуватися» з Росією. А Росія, як відомо, вимагатиме все й одразу, а не якісь там 25 відсотків. Тому ці заяви – або від незнання реального стану справ, або це один з ходів доволі примітивної комбінації: ми, мовляв, усім пропонували, але погодилися лише росіяни.

До того ж, наскільки відомо, офіційно уряд України не надавав ні європейським інституціям, ні будь-яким поважних компаніям серйозних пропозицій, не формулював бачення моделі такого консорціуму, про який аже Тігіпко.

Більш того, пропозиції європейських країн під час візитів офіційних осіб держави Україна щодо модернізації ГТС, як правило, так і залишалися пропозиціями. Принаймні з боку словацьких компаній, де гостював президент влітку цього року, надійшли відповідні побажання і пропозиції, але, як стверджують словацькі джерела, віз і нині там, тобто жодної реакції з української сторони не отримали.

Оксана Климончук

УНІАН в Google News