Віхи тижня. Газовий трилер, боязкий Янукович і опозиційні пристрасті

Сплеск енергетичного патріотизму у виконанні високопоставлених українців виглядає не зовсім щиро...Схоже, буде така російсько-українська дружба - хоч багатометрову стіну на кордоні зводь...

Газова тема знову стає основною в російсько-українських відносинах. Президент не демонструє давно анонсованої рішучості у відносинах з Кабінетом Міністрів. Опозиціонери змагаються в інтеграційних ініціативах і влаштовують огляди лебединої вірності вождям.

Сир із запахом газу

Очікування легкої прогулянки в частині видачі Верховною Радою дозволу на оперативне управління газотранспортною системою Кабінетом Міністрів не виправдалися. Це питання навіть не було внесене до порядку денного, замість нього громадяни України можуть спостерігати як три богатирі – Янукович, Азаров і Бойко – у кращих казкових традиціях намагаються захистити національні інтереси в енергетичній сфері.

Тим часом із Росії день до дня звучать різкі заяви. То офіційний спікер «Газпрому» Сергій Купріянов натякає, що наша країна запізнилася з переглядом умов постачань газу. То головний санітарний лікар Росії Геннадій Оніщенко стурбований до розпачу якістю українських продуктів. Для повноти картини не вистачає тільки запального спічу Володимира Жириновського про українців, що крадуть газ. Нервова  реакція «Газпрому» на прагнення України істотно зменшити об`єм купівлі «блакитного золота» вже цього року легко з`ясовна. По-перше, наша країна є найбільшим покупцем газу в Європі і, як зазначив Віктор Янукович, платить за нього найвищу в світі ціну. По-друге, енергетичні відносини є для Москви ефективним інструментом інтеграції на пострадянському просторі, а в Києві від братніх обіймів продовжують ухилятися з незрозумілою для російської політичної еліти завзятістю. По-третє, навіть у разі запуску «Південного потоку» у нашої країни залишаються найбільші підземні сховища газу на кордоні з ЄС – ласий шматочок для «Газпрому».

Сплеск енергетичного патріотизму у виконанні високопоставлених українців виглядає не зовсім щиро. Але не забуватимемо, що тільки практика є критерієм істини, хоча в нинішній ситуації Україні потрібні не окремі подвиги, а загальна консолідація й узгоджені дії. Правда, про це залишається лише мріяти. Микола Азаров має рацію, запевняючи, що нової газової війни не буде. Схоже, буде така російсько-українська дружба - хоч багатометрову стіну на кордоні зводь.

Долаючи боязкість

Хоча у складі Кабінету Міністрів вистачає чиновників, звільнення яких у Москві сприйняли б як прояв Києвом рішучості, Віктор Янукович поки лише збирається стукнути кулаком по столу і намилити чуба, підлеглим, які працюють в уряді. Критика глави держави на адресу уряду оптом і вроздріб звучить із минулого року, але так і не вилилася в кадрові перестановки, якщо не рахувати звільнення другорядних чиновників. Прохання й побажання в спілкуванні з міністрами помітно дисонують із культивованим образом президента, нестримного як володар «Золотого м`яча» Ліонель Мессі.

Глава держави, усвідомлено чи ні, подає себе співгромадянам як людину, не завжди рішучу, тому керовану. Навряд чи йому бракує політичного досвіду, щоб прорахувати ситуацію: посилення фінансових і владних позицій його старшого сина на тлі нездатності Віктора Федоровича перетрусити уряд викликатиме різноманітні припущення. І про коротку лавку запасних влади (втім, це вже аксіома), і про закритий олігархічний кастинг на роль міністрів. Залишається дочекатися, коли у Януковича-батька почне спрацьовувати інстинкт самозбереження.

Коли в товаришів на згоду не іде

Справедливості заради варто визнати, що опозиція поки не ставить перед владою нерозв`язних завдань. Її вожді сьогодні куди більше зайняті з`ясуванням того, хто найголовніший і найлегітимніший, кому видавати патент на роль тимчасового лідера на час перебування Юлії Тимошенко за гратами. Правда, Віталій Кличко, як і належить важкоатлетові, не став м`ятися в куточку, а голосно закликав опозиційні сили домовитися про взаємодію і провести праймеріз по мажоритарних округах для визначення найбільш гідних кандидатів. У супротивників влади, які готувалися оголосити свято об`єднання на день Соборності на Софійській площі, заклик лідера «Удару» знайшов не завжди приємні відгуки.

Соратники Юрія Луценка нагадали йому про себе запальним вертепом під стінами Лук’янівського СІЗО. Припущення про можливість для Віктора Ющенка балотуватися в наступне парламентське скликання по мажоритарному округу можна віднести до розряду курйозів. У «сердечних» рядах триває виштовхування Наталії Королевської з лав блоку в самостійне соціал-демократичне плавання. І лише Арсеній Яценюк з відчуттям власної значущості й рейтингової ваговитості підтримав підвищення прохідного бар`єру на парламентських виборах до 5%. Правда, всезнаючий спікер Литвин не виключає зміни розмірів прохідного бар`єру у бік зменшення.  А опозиції, перш ніж починати наступ на владу, доведеться навести лад у власних лавах.

Євген Магда

УНІАН в Google News