38 причалів Чорноморського флоту для кримської влади не більше, ніж 38 папуг?

Незаконно користуючись об`єктами і землями України, ЧФ примудряється частину цих об`єктів здавати в оренду... Всі попередні інвентаризації (починаючи з 1997 року) російська сторона не визнає...

                        «А в попугаях я длиннее!!!»

                        Удав «38 папуг», Г. Остер

Що ближче президентські вибори у наших сусідів, то «барвистіші» стрічки повідомлень з України. Це і «сирна війна», і ціни на газ, і зона вільної торгівлі в СНД, і вивчення української мови та історії в українських школах, і ще багато різних сенсаційних і не дуже повідомлень. Складається враження, що мас-медіа і частина українських чиновників роблять усе можливе для перемоги «єдиного» гідного кандидата на цих виборах, даючи матеріали для обговорення маргінальному прошарку електорату і допомагаючи «національному лідерові» сусідів ліпити образ зовнішнього ворога, який ще тріпається, але вже майже переможений. Ще раз підкреслю – це таке враження. Не хочеться думати, що хтось в Україні спеціально так робить! Певно, це випадковий збіг.

В одному ряду з перерахованими топ-новинами опинилася лютнева заява першого заступника голови Севастопольської міської державної адміністрації Сергія Савенкова, яка в новинних стрічках вийшла під заголовками: «ЧФ РФ у Севастополі незаконно використовує 38 причалів?», «Севастополь вимагає від «російських братів» компенсації за 38 причалів», «Севастополь хоче забрати у Чорноморського флоту РФ 38 причалів». (Погодьтеся, що для частини російського електорату такі заголовки перед виборами це щось.). Зрозуміло, що новинним каналам і агентствам важливі рейтинги, тому назва новини не завжди відповідає її змісту. Тому розглянемо, що насправді сказав чиновник.

Сергій Савенков під час відвідин ДП «Севастопольський морський торговий порт» заявив: «На жаль, зовсім недавно ми з`ясували, що 38 причалів, які використовуються Чорноморським флотом Російської федерації, не увійшли до міжурядової угоди. Тому зараз ставиться питання про те, що потрібно їх або повернути місту, або надавати за них якусь компенсацію». Він також відзначив: «Історично склалося так, що більше 50 відсотків причальних стінок займає наш улюблений Чорноморський флот Російської Федерації. Все міняється, місто розвивається, він зацікавлений, щоб цей розвиток був швидким, комфортним для жителів і гостей міста. Зараз Росії зроблено пропозицію про те, що багато причалів і території не завантажено і не використовуються так, як повинні використовуватися. Це, звичайно, міждержавний рівень, Президентам нашим вирішувати ці питання. І, звичайно ж, Росія в пріоритеті, Росії пропонується освоювати ці території, інвестувати в них для того, щоб місто і порт розвивалося, не тільки у військовому напрямку».

Тобто, севастопольський чиновник не пропонував забрати причали і не вимагав компенсації за них. Він підкреслив, що це питання міждержавні, і повинні вирішуватися на рівні Президентів (на жаль, деякі російські ЗМІ, розтиражувавши одну частину заяви, про інші частини забули). Здавалося б, більше коментувати нічого. Проте, існує ряд серйозних «але».

Найсерйозніше питання - це питання про незаконність використання 38 причалів Чорноморським флотом РФ. Спробуємо розібратися в цьому питанні.

Перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України регулюються «Угодою між Російською Федерацією і Україною про статус і умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України», «Угодою між Україною і Російською Федерацією про параметри розділу Чорноморського флоту» і «Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов`язані з діленням Чорноморського флоту і перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України». Всі три угоди були підписані російською і українською сторонами 28 травня 1997 р. і набули чинності в 1999 році.

Вказані документи мають рамковий характер і при визначенні конкретних питань відсилають або до українського законодавства, або до окремих угод між сторонами.

Угода про розрахунки за ЧФ визначає основні параметри оренди, але все таки ця угода не є договором оренди. Згідно зі статтею 2 цього договору умови використання Чорноморським флотом РФ об`єктів ЧФ визначено таким чином: «Українська сторона передає Російській стороні в оренду ... Російська сторона використовує орендовані земельні ділянки, розміщені на них об`єкти берегової інфраструктури й акваторії бухт відповідно до чинного законодавства України». Порядок використання орендованих об`єктів в Україні визначається Законами України «Про оренду державного і комунального майна» і «Про оренду землі». Обидва ці закони встановлюють, що оренда – це засноване на договорі строкове платне володіння.

Згідно з українським законодавством істотними умовами договору оренди (без якого оренда неможлива) є: точний опис об`єкту оренди; термін дії договору оренди; орендна плата з вказівкою її розміру, індексації, форм і термінів платежу; умови використання; умови збереження стану об`єкту оренди; умови і терміни передачі; умови повернення; існуючі обмеження; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкту оренди або його частини; відповідальність сторін.

Положення цих законів в частині оцінки орендованої землі і майна повністю співпадає із змістом статті 6 (2) Угоди про розділ, в якому йдеться про порядок оцінки стану, прийом і передачу об`єктів.

Таким чином, пакет угод про ЧФ і ЧФ РФ, окрім домовленості про розділення бойової техніки ЧФ, являє собою домовленість про тимчасове перебування ЧФ РФ на території України на правах оренди відповідно до чинного законодавства України. Проте, до нинішнього часу немає жодного договору оренди жодного об`єкту, жодного квадратного метра території України, які на даний час використовує ЧФ РФ.

Договорів оренди немає, оскільки від початку не виконано інвентаризацію і оцінку вартості об`єктів і земельних ділянок, які підлягають оренді, згідно з вимогою частини 2 статті 6 Угоди про параметри поділу ЧФ. Саме відсутність договорів оренди на об`єкти і земельні ділянки, обумовлені в Додатках №2 і №3 Угоди про параметри поділу ЧФ, і використання об`єктів і земельних ділянок не передбачених цією угодою, дає всі підстави стверджувати, що ЧФ РФ незаконно використовує всі об`єкти і землі в Севастополі і в Криму, а не тільки 38 причалів.

З цієї точки зору дуже показовою є заява повноважного представника Генеральної прокуратури РФ в Україні у справах Чорноморського флоту Ігоря Лебедя в інтерв`ю газеті «Флаг Родины»: «З юридичної точки зору неправильно говорити про те, що базовий матроський клуб або, наприклад, інші стаціонарні об`єкти, такі як берегові бази або військові частини, є територією Росії. Територією Росії є тільки бойові кораблі (і літаки), все інше знаходиться в Російської сторони лише на правах оренди» (Інтерв`ю І. Лебедя газеті «Флаг Родины» 27 серпня 1999).

У заяві чиновника Савенкова мене ще здивувало, що Севастопольська міська державна адміністрація зовсім недавно з`ясувала, «що 38 причалів, які використовуються Чорноморським флотом Російської федерації, не увійшли до міжурядової угоди». Тобто, думали, що все гаразд, а тут такий конфуз!

Можна було б припустити, що єдиний спосіб вирішити цю проблему – провести інвентаризацію об`єктів флоту спільною комісією на підставі Договору «Про взаємодію в процесі проведення інспекційних заходів у місцях дислокації військових формувань Чорноморського флоту на території України».

І тут виникає наступне «але».

Практично з моменту підписання базових договорів українська сторона не залишала спроб домовитися з РФ про інвентаризацію об`єктів ЧФ. Проте, розуміння з цього питання довгий час не знаходила.

Вивчаючи це питання і працюючи з офіційними сайтами скажу, що інвентаризація земельних ділянок проводилася, як мінімум, з 2003 року.

Певного прогресу було досягнуто в червні 2009 р. Тоді був узгоджений алгоритм поетапного оформлення результатів робіт із інвентаризації земельних ділянок, який передбачає візування матеріалів інвентаризації групою українських і російських експертів. Сторонами було узгоджено, що проблема юридичного оформлення оренди вирішуватиметься у декілька етапів. Спочатку проводиться попереднє узгодження з російською стороною результатів інвентаризації. Далі ці результати розглядає Державний комітет із земельних ресурсів України. Потім МЗС України відправляє нотою матеріали інвентаризації до МЗС Росії, яке передає їх у російське Міноборони, де документи проходять ще одне узгодження. Після цього узгоджені матеріали знову відправляються нотою в МЗС України. Обмін нотами фіксує згоду сторін на результати інвентаризації. Проблема полягає в тому, що зазначена процедура не встановлювала термінів і була тільки початковим етапом юридичного вирішення питань оренди (це через 12 років після підписання базових угод!!!), оскільки після закінчення інвентаризації відповідно до законодавства України необхідне укладання прямих угод між суб`єктами орендних відносин.

У липні 2011 року голова фонду державного майна України Олександр Рябченко повідомив, що ФДМ має намір у кінці липня – на початку серпня поточного року почати інвентаризацію нерухомості й земель, що знаходяться в користуванні Чорноморського флоту Росії в Україні.

За його словами, Кабінет міністрів України 20 липня вніс зміни у порядок проведення інвентаризації нерухомого майна, що  його використовує Чорноморський флот Росії на території України, які дозволяють фонду почати проведення інвентаризації. «Почнемо (інвентаризацію) чи то в липні, чи то на початку серпня», – сказав пан Рябченко.

Протягом 6-7 жовтня 2011 року працівники регіонального відділення ФДМ в АРК і Севастополі, а також представники з боку Російської Федерації провели інвентаризацію 100 об`єктів нерухомості.

Виникає питання – чому чиновники міської державної адміністрації зовсім недавно з`ясували про причали ЧФ?

Ось такий «театр абсурду» – вродовж, як мінімум, дев`яти років Україна починає проводити інвентаризацію (за бюджетні гроші) земель і об`єктів Чорноморського флоту на своїй території, а міська державна адміністрація «не в курсі».

Наступне «але»: виявляється всього за два дні здійснено інвентаризацію 100 об`єктів нерухомості. Такими темпами, ще до кінця 2011 року інвентаризація мала закінчиться.

Проте, коментуючи заяву С. Савенкова, 17 лютого 2012 року посол РФ в Україні Михайло Зурабов заявив: «інвентаризація об`єктів ЧФ продовжується. І поки вона не закінчиться, поки відповідні члени комісії не підпишуть акти, говорити про щось таке передчасно». Більш того, всі попередні інвентаризації (починаючи з 1997 року) російська сторона не визнає.

Слід врахувати, що всі процедури з інвентаризації проводилися Україною за узгодженням із РФ.

Так, наприклад, 23 серпня 2007 року радник посольства Росії в Україні Володимир Лисенко в Києві підкреслив, що Росія як жестом доброї волі погодилася на проведення інвентаризації об`єктів ЧФ у Криму, чого добивався офіційний Київ.

10 червня 2009 голова комітету Держдуми з оборони Віктор Заварзін повідомив: «Слід також згадати нашу співпрацю щодо інвентаризації земельних ділянок, які орендуються флотом. Йдеться про уточнення і звіряння їх параметрів, це важливо і для органів землекористування України. Буквально напередодні засідання підкомісії фахівці двох країн погоджували схему вивіряння і схвалення документів інвентаризації».

Таким чином, офіційні особи РФ заявляють про узгоджену роботу щодо інвентаризації. «Та тільки хура й досі там!» Нагадаю, на сьогодні немає жодного договору оренди щодо жодного об`єкту!

У чому С. Савенков має рацію, так це в тому, що ЧФ РФ використовує не тільки об`єкти і земельні ділянки, які Українська сторона повинна передати в тимчасове користування Російській стороні, але й ті, яких немає в Угоді про параметри поділу ЧФ.

Більш того, незаконно користуючись об`єктами і землями України, ЧФ примудряється частину цих об`єктів здавати в оренду.

Зокрема, з ТОВ «Акар» укладено угоду строком до 29.05.2017 року про оренду будинку площею 232 кв.м і причального фронту в Південній бухті загальною довжиною 175 м під стоянку кораблів і катерів, а також про оренду частини будинку загальною площею 1188 м у в/ч 13140 під торгове представництво. З ТОВ «Нові технології» на той же період укладено угоду про оренду військового містечка № 84 (загальна площа приміщень 1698 кв.м, причальних споруд 2160 кв.м) і військового містечка № 210 для організації яхт-клубу.

Ось іще низка закладів, розташованих на об`єктах ЧФ у центрі Севастополя:

- бар-ресторан «На рейді» (площа 270 кв.м) за адресою: Севастополь, пл. Нахімова, 2 (військове містечко № 236). Фактичним землекористувачем є 175 центр морської і фізичної підготовки ЧФ;

- бар-ресторан «Ностальжі» за адресою Севастополь пл. Ушакова, 1 (військове містечко № 175). Фактичним землекористувачем є Матроський клуб ЧФ РФ;

- кафе-бар «Арсенал» за адресою м. Севастополь вул. Леніна, 11 (військове містечко № 100). Фактичним землекористувачем є Музей КЧФ РФ та інші.

За оцінками експертів, всього повністю або частково орендується близько двохсот об`єктів на території військових городків ЧФ РФ. Це при тому, що ще в 2005 році міністр оборони Росії Сергій Іванов після закінчення переговорів зі своїм українським колегою Анатолієм Гриценком заявив: «Що стосується суборенди окремих об`єктів Чорноморського флоту, то до 1 березня 2006 року суборенди не буде, питання буде закрито».

Зрозуміло, російську сторону влаштовує такий стан справ – Севастополь і частина Криму залишаються якщо не російською територією, то, принаймні, підконтрольною Росії зоною. Тому і не приймає російська сторона підсумки інвентаризацій. Тому не підписано жодного договору оренди. Крім того, на «неврахованці» можна добре заробити флотським функціонерам здаючи в суборенду (і продаючи) майно і землі України.

Заради об`єктивності необхідно відзначити, що не тільки «росіяни» заробляють на «неврахованці». Керівник кримського Рескомзему Олександр Чабанов повідомив, що для проведення грошової оцінки земельних ділянок, які використовує ЧФ, розташованих за межами кримських населених пунктів, необхідно близько 3,5 млн. грн. А які суми виділялися для попередніх інвентаризацій? І де ці гроші, якщо російська сторона ці інвентаризації не визнає? Кого покарали?

Дивує інше – тиша і спокій у лавах української влади (не тільки нинішньої, але й попередньої), небажання (або боязнь) гучно заявляти про ігнорування Кремлем ним же підписаних договорів і справедлива вимога про виконання узятих на себе зобов`язань.

Дмитро Штибліков, директор міжнародних програм Центру «Номос», Севастополь

УНІАН в Google News