Україна - бананова республіка Європи

Європейські посадовці рекомендують нам у випадку, якщо посольства змушують оформлювати візи через посередників, звертатися до суду або до свого МЗС. Хоча зрозуміло, що людина, яка виїжджає за кордон, швидше доплатить гроші, ніж скасує поїздку й піде до суду...

Тисячі українців годинами стоять у чергах під посольствами, сміються самі з себе, морщать носи і вірять в помилку, отримуючи відмову у наданні візи, переплачують гроші кур’єрським фірмам, що іменують себе посередниками, і - розчаровуються в Європі.

Українські діти танцюють під посольствами, відомі баскетбольні клуби приймають за заробітчан і не пускають на матчі, а групи молодих журналістів та політиків – побачити Європарламент.

Україну не поважають. Проте саме Україна дала світові першу конституцію (Пилип Орлик), перший вертоліт (І.Сікорський), електрозварювання (Є.Патон), рентгенівську установку (І.Пулюй), телевізійну трубку (Б.Грабовський), на території України знайдено найстарішу світову цивілізацію (Трипільська культура), в Україні було відкрито одні з перших європейських вищих учбових закладів (Острозька Академія (1576), Замостська Академія (1593), Києво-Могилянська Академія (1632), Львівський Колегіум (1773))...

За іронією долі, не зважаючи на всі ці здобутки, у свідомості європейців ми виглядаємо «банановою республікою», практично позбавленою розвиненого майбутнього. Існує якась розлита в повітрі неприязнь до українців, як до нації, наділеної певним спектром негативних рис.

Сховавши свою антипатію під ввічливим ентузіазмом, ЄС робить кроки нам назустріч, а ми прямуємо назустріч ЄС. Пройшло вже 17 років, як Україна стала незалежною, а наші дороги ніяк не перетнуться.

З 1 січня вступила в дію угода, яка вважається великим здобутком української дипломатії і нашим черговим проривом на шляху до ЄС. Це угода між Україною та Європейським Союзом про спрощення візового режиму. З нового року 12 категорій українських громадян (зокрема журналісти, близькі родичі, студенти) можуть отримувати безплатні візи. Для інших категорій українських громадян віза до країни Шенгенської зони має коштувати не більш як 35 євро.

Навіть на папері незрозуміло, яким чином Єврокомісія сподівається виконати взяті на себе зобов`язання відповідно до цієї угоди. Візова політика визначається не Єврокомісією, а країнами-членами ЄС (і про це постійно заявляє і сама Єврокомісія). Це значить, що кожна окрема країна-член Шенгенської зони має право сама визначати, які документи вимагати від українського громадянина, який хоче отримати візу, і ніякі подібні угоди для неї не мають сили. Не існує механізму, щоб змусити країни Шенгенської зони виконувати цю угоду. Для Європейської Комісії подати до суду на якусь країну Шенгенської зони, яка її порушила  – значить одразу опинитись під тиском інших країн-членів Шенгену. Але подавати до суду ніхто не буде, тому що мета і головний пріоритет діяльності ЄК – захищати країни ЄС, а не турбуватись про права українських громадян.

До речі, самі представники Єврокомісії розглядають угоду, підписану з Україною, не як зобов’язання, а швидше як намір. На їх думку, лише БІЛЬШІСТЬ країн-членів шенгенської зони ПРИСЛУХАЄТЬСЯ до угоди. Так, за словами заступника посла Нідерландів Роберта ін ден Боша, про угоду в посольстві знають, і підтримують її підписання. Проте, він зазначив, що угода містить певну кількість неясних пунктів, з якими, можливо, не будуть згодні деякі країни Шенгену. Тому вони й далі застосовуватимуть свої власні правила.

Головним болем громадян України є численні документи, яких вимагають посольства європейських країн для оформлення візи. У середньому, щоб відвідати Європу, пересічному українцю доводиться зібрати 8 – 10 різних довідок.

Угода начебто пропонує шлях до розв’язання цієї проблеми. До неї додається декларація Європейського Союзу про уніфікацію документів, необхідних для оформлення короткострокових віз. Згідно з декларацією, Єврокомісія бере на себе зобов’язання скласти список мінімальних вимог, щоб українські заявники мали доступну інформацію та подавали на розгляд однакові документи.

Але, по-перше, не існує не те що реального механізму виконання цього зобов’язання, а й навіть плану, як це зробити. У хлопців з Єврокомісії є тільки гарні законодавчі пропозиції, які перебувають у процесі розгляду ще з 2005 року, і прогресу не видно і близько. Існує також пропозиція щодо Європейського візового кодексу, який передбачає уніфікацію документів. Але цей проект ще навіть ніде не розглядався. По-друге, уніфікація зовсім не значить спрощення в оформленні віз.

Представник Єврокомісії, який попросив не називати його ім`я, пояснив мені, що ЄС не брав на себе жодних зобов’язань щодо уніфікації документів. “В угоді написано, що ми складемо список і уніфікуємо документи, але це просто рекомендація країнам ЄС”, – пояснив він. Усі питання до кожної окремої країни й перебувають в компетенції міністерств закордонних справ європейських країн.

Далі, відповідно до угоди про спрощення в оформленні віз, сума плати за візу для громадянина України не повинна перевищувати 35 євро. Насправді, українцям доводиться оплачувати діяльність посередницьких фірм, які працюють при посольствах і «допомагають» оформлювати візи.

У березні 2007 року Емма Адвін – тодішня речниця Беніти Ферреро-Вальднер, Комісара Євросоюзу з питань зовнішніх відносин та Європейської політики сусідства – заявила власкору УНІАН у Брюсселі, що звернення країн-членів ЄС до послуг посередників суперечить духові угоди про спрощення візового режиму між Україною та ЄС. Пройшов майже рік, і точка зору ЄС встигла різко змінитись - за словами посадовця ЄС, який (вибачте за тенденцію) побажав лишитись неназваним, вони повністю підтримують і навіть вважають необхідною діяльність посередницьких фірм.

Посольство Нідерландів одним з перших звернулося до послуг компанії-посередника (індійської фірми VFS) у березні 2007 року. Вищезгаданий заступник посла Роберт ін ден Бош на запитання, чи зніматимуться гроші з українських громадян за послуги компанії-посередника (25 євро, або 170 гривень – ця сума є приблизно однаковою для всіх фірм-посередників, що працюють при посольствах країн ЄС), сказав, що вони абсолютно впевнені, що діють правильно. Він також зазначив, що угода не містить положення, яке б забороняло збирати з українських громадян ці гроші. “Ми даємо вибір громадянам України, – сказав він, – або звертатися до посередника і платити свої гроші, або заповнювати документи самим. Ми нікого не змушуємо”.

Проте, судячи з інформації на сайті посольства Нідерландів, вибору громадянам України не дають. Зокрема, на сайті посольства зазначено: “Сплата послуг Центру Оформлення Документів складає 170 гривень включаючи ПДВ. Ця сума стягується з кожної заяви на отримання візи та додається до суми консульського збору, зазначеної вище”. Далі вказано, що всі види оплат здійснюються готівкою в Ц.О.Д. (тобто через фірму-посередника).

За словами Вікторії Ніконової, яка працює у сфері оформлення виду на проживання для українських студентів, що виїжджають на навчання до країн Шенгену, допомога VFS нідерландському посольству полягає здебільшого у наданні кур’єрських послуг (взяти ваші документи і віднести в посольство). Зателефонуйте, наприклад, в цю посередницьку фірму, і попросіть, щоб вам пояснили відмінність у оформленні довгострокових і короткострокових віз, і ви переконаєтесь, що працівники фірми (здебільшого, студенти) цього просто не знають. 

Європейські посадовці рекомендують нам у випадку, якщо посольства змушують оформлювати візи через фірми-посередників, звертатися до суду або до свого МЗС. Хоча зрозуміло, що людина, яка виїжджає за кордон, швидше доплатить гроші, ніж скасує поїздку й піде до суду.

У той же час, на сьогодні не існує жодного документа, який би забороняв посольствам стягувати з українців додаткові кошти. У проекті директиви ЄС щодо запровадження біометрії є положення, відповідно до якого країни можуть використовувати аутсорсингові компанії (читай – фірми-посередники) для збору біометричних даних та підготовки документів на візи, але це не має впливати на загальну вартість віз (тобто якщо для нас віза коштує 35 євро – то значить, 35). Але цей проект пройшов лише перше читання в Європарламенті, і не відомо, що в ньому залишиться наприкінці.

Відповідно до угоди про спрощення в оформленні віз, було створено моніторинговий комітет з її виконання. Цей комітет є надзвичайним, а не постійним. У березні, через три місяці після набуття угодою чинності, комітет розгляне результати моніторингу і підіб`є підсумки функціонування угоди. Поки що не зовсім зрозуміло, які санкції застосовуватимуться до країн, чиї посольства не будуть її виконувати. Новопризначений міністр закордонних справ України Володимир Огризко заявив на прес-конференції у грудні минулого року: якщо Україна побачить, що деякі країни ЄС, які входять до Шенгенської зони, недоброякісно виконують свої зобов’язання згідно з укладеною угодою, Україна реагуватиме на це відповідним чином.

Залишається сподіватись, що заяви про прагнення до співробітництва, свободи і рівноправ’я в Європі не будуть просто ввічливими формальностями для “бананової” України, яка зі свого боку взагалі скасувала візи для громадян ЄС.

Оксана Романюк

УНІАН в Google News