У Конституції немає лазівки для індивідуального членства в коаліції... Йдіть на вибори – в такому складі ви не здатні працювати... Дивно, є більшість, але не можна сформувати уряд...
У Конституції немає лазівки для індивідуального членства в коаліції... Йдіть на вибори – в такому складі ви не здатні працювати... Дивно, є більшість, але не можна сформувати уряд...
Нарешті, стало зрозуміло, навіщо парламент два тижні тому ухвалив Закон про Регламент, в якому стояли міцні запобіжники від створення більшості на основі індивідуального членства. Регламент прийняли, щоб швидше внести до нього зміни і зробити таке членство можливим. Сьогодні парламент займався важливою справою, приймав зміни до регламентного закону. Успішно. Законопроект прийняли за основу. Справа за малим, ухвалити його в цілому, дати на підпис президентові, докупити сорок парламентських душ, і вперед: у світле майбутнє з новою парламентською більшістю.
Цікаво, а що ж робити із статтею Конституції, яка чорним по білому пише, що більшість формують фракції? Хлопці, які прийшли до влади не надто церемонні з Основним Законом і можливістю сформувати свою більшість. Не хочете в більшість фракціями, давайте поодинці. Перший пішов, другий пішов, і пішли - пішли. З усіма розрахувалися? Добре, Донецк порожняк не гонит. Так партія президента, що переміг, сьогодні намагається сформувати нову парламентську коаліцію. А в НУ-НС особливий народ, вже звиклий до грошей і слави часів президентства Ющенка. Цікавий для політичного торгу біоматеріал. Хотіла б я почути, як вони торгуються. Утім, не хотіла б. Певна, серед предметів торгу немає ні питання про перебування флоту, ні про долю ГТС, ні зовнішнього вектора. Такий торг можна було б зрозуміти. Думаю, там інші ціни. Наприклад, можливість втиснутися хоч бочком в довгострокові контракти Енергоатому з ТВЕЛом, доля Укртелекому, ну й інші міністерства та відомства.
Взагалі, я вважаю ненормальним, коли способи формування парламентської більшості стають темою для широкої громадської дискусії. Як правильно зазначив свого часу Литвин: це справа парламенту – вибирати форми своєї самоорганізації. Це справедливо для нормальної країни: професійне питання політичної організації повинні вирішувати еліти, а обговорювати його два-три десятки журналістів. Але коли нардепи порушують Конституцію і коли від усіх цих «змін форм самоорганізації» парламенту за версту смердить корупцією, то мимоволі хочеться про це поговорити. Від імені виборця розглянути причини змін форми самоорганізації і побачити, чим мотивуються перебіжчики.
Рішення Конституційного суду від 17 вересня 2008 року, яке легко можна знайти на сайті КС і яке покликане пояснити статтю 83 Конституції, свідчить: під словосполученням «коаліція депутатських фракцій» у ВР треба розуміти, сформоване на встановлених Конституцією і Регламентом засадах об`єднання за наслідками виборів кількох депутатських фракцій, кількість народних депутатів в яких становить більшість від Конституційного складу Верховної Ради України, які (депутатські фракції) на основі узгодження політичних позицій погодилися на спільну парламентську діяльність». У цьому висновку КС (рішення під номером №16 – рп / 2008) немає ніякого індивідуального членства. Як немає індивідуального членства в Конституції.
Ситуація очевидна, але, щоб перевірити самих себе, ми звернулися до експертів з проханням прокоментувати свіжосхвалені зміни до Регламенту і пояснити, що робити, якщо ці зміни явно суперечать Конституції.
Олександр Барабаш, експерт виборчого права:
У КОНСТИТУЦІЇ НЕМАЄ ЛАЗІВКИ ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЧЛЕНСТВА В КОАЛІЦІЇ
Особисто я ніколи не був прихильником імперативного мандата і не вважаю правильною прив`язку парламентарія до фракції. Більш того, вважаю, що така прив`язка суперечить принципу депутатського представницького мандата. Депутат є представником народу, а не політичної сили. І в принципі вважаю помилковою саму конструкцію, коли коаліція стає формальним суб`єктом, який перешкоджає реалізації таких конституційно-правових наслідків, як призначення Кабінету міністрів.
Фракція, як і коаліція – це все інструменти роботи. У найдемократичнішій країні фракції не голосують одностайно. І не треба фетишизувати коаліцію. Ми створили штучну конструкцію, яка не може бути способом боротьби з парламентською корупцією, якщо депутати готові давати хабарі і брати хабарі. Змінити ситуацію можна, якщо буде вільне висунення кандидатів і усвідомлений вільний вибір виборцем конкретного депутата. На жаль, в країні імперативного мандата депутатський корпус почувається не представником народу, а рабом партійного лідера.
Нині коаліція перетворилася на самоціль. Якщо вона є – є і уряд. Немає її – немає міністрів. Але, виходячи з природи демократичного мандата, це неправильно. Коаліція - не більше ніж технічний засіб роботи парламенту. А її формування у нас зробили конституційно обгрунтованою подією.
Але так воно вже є. А раз є - ви повинні виконувати цю норму.
Віктор Мусіяка, один з авторів Конституції України:
ЙДІТЬ НА ВИБОРИ – В НИНІШНЬОМУ СКЛАДІ ВИ НЕ ЗДАТНІ ПРАЦЮВАТИ
Чи маємо ми шанс вийти на етап формування правової держави? Чи корозія доїсть усі структури влади?
Ми говоримо про законність формування коаліції. А як створювалася, а потім підтримувалася попередня коаліція? Ющенко потім виводив звідти своїх людей. Створював Єдиний центр.
І взагалі, а нинішній парламент– конституційний? Вибори 2007 року – конституційні? Адже остаточні підстави для дострокових виборів - це 77-а стаття, яка і близько до цього відношення не має. Та й взагалі, де це видно, щоб спеціально «обнуляти» списки, як зробив БЮТ, і приводити в непридатний стан орган законодавчої влади?
Ми не можемо говорити про неконституційність дій того чи іншого політика, тому що всі їх дії неконституційні багато років.
Ось відправляють у відставку уряд. Що робить Тимошенко? Зібрала манатки і заявила, что пішла. Якщо це правда, то як це розуміти?
На вулиці криза, і половина уряду йде відпочивати. І кажуть, що вони навіть засідання не зможуть проводити.
У цій ситуації якось треба вирішувати питання? Треба було, зчепивши зуби, всім, і хто «За Україну», і хто говорить, що думає про Україну підсуєтитися, домовитися, зробити коаліцію, створити технічний уряд - а наступного дня йдіть з більшості і йдіть до чортової матері на вибори. Але щоб до виборів працював уряд! Мене лякає, що країна залишається без уряду.
Йдіть на вибори, адже зрозуміло, що в нинішньому складі ви не здатні працювати.
Тепер про створення нової більшості під президента. Я не бачу якісної різниці між старою бютівською коаліцією і антиконституційним збіговиськом, яке тут збираються склепати.
Можливо, в Конституції краще прибрати положення про те, що коаліцію формують фракції. І хоча я не сприймаю природу імперативного мандата, але треба його зробити стовідсотково імперативним. Це - як батіг, гільйотина на голову депутата: якщо депутата привела партія за списком, то він повинен голосувати так, як ухвалила рішення фракція. Не проголосував - здай мандат, і пішов геть, візьмемо наступного за списком.
Це, до речі, можна зробити і через закон про вибори. Це добровільна відмова від особистої свободи.
Депутат, який голосує всупереч волі фракції, наприклад, у Британському парламенті, стає ізгоєм. У нього немає політичного майбутнього. Європейці не афішують це, не прописують законом, але фактично забезпечують певне ставлення до порушника партійної дисципліни. А ми взяли і написали в законі. Ну, так записали б усе, до виключення людини з парламенту.
Ви чули, що Ігор Коломойський зробив до КС подання щодо повернення мажоритарної системи? Я з ним згоден. Тому що чиста пропорціоналка - це порушення конституційного права бути обраним. І дотримання права бути обраним можливе тільки через введення мажоритарної системи виборів.
Тепер дивіться, що пропоную я. Проходять вибори, створюється якась більшість, яка буде звичайним інструментом парламентської роботи, а не конституційним органом. Коаліцію формують фракції, куди можуть входити мажоритарники. Але потрібно зробити так: якщо у найбільшої фракції кандидат у прем`єри не пройшов через сесійний зал, то пропонуються кандидати від наступних за чисельністю фракцій. Якщо і вони не можуть, то, припустімо, кандидатуру подає президент. Затверджує прем`єра парламент. Отак я все це бачу...
Ігор Коліушко, голова правління Центру політико-правових реформ:
ДИВНО, Є БІЛЬШІСТЬ, АЛЕ НЕМАЄ МОЖЛИВОСТІ СФОРМУВАТИ УРЯД
Якщо цей закон буде прийнятий і підписаний президентом, то його можна оскаржувати в КС. Це доволі-таки свідоме ігнорування Конституції.
Якщо ж говорити про проблему взагалі, то, на мою думку, ці положення статті 83 абсолютно надумані. У жодній Конституції відомих мені держав, коаліція не закріплюється Основним Законом.
Один з фундаментальних принципів конституційного права свідчить: головне завдання парламенту – сформувати уряд. І все має бути підпорядковане цьому, ніякі штучні бар`єри не повинні перешкоджати виконанню головного завдання.
А наша Конституція створює ситуацію, коли в парламенті є більшість, але немає можливості сформувати Кабінет міністрів. Тому з погляду теорії, ініціатори законопроекту мають рацію. Але, якби вони керувалися правом, то вони спочатку повинні були внести зміни до Конституції, а потім реалізували свою ідею індивідуального членства.
Думаю, механізмом боротьби з внутріпарламентською корупцією, про яку завжди виникає питання, коли йде міжфракційна міграція, повинні стати ліквідація жорстко закритих партійних списків і зміцнення внутріпартійної демократії. Причиною наших сьогоднішніх бід стало ухвалення рішення про закриті партійні списки. Якщо принцип зміниться, і виборець зможе вплинути на персональний склад парламенту, то це сприятиме формуванню такого списку, в якому не буде перебіжчиків. Вони туди просто не потраплятимуть.
Опитувала Маша Міщенко