Справжня ядерна катастрофа - це не просто зручна метафора для авторитарних провалів.
Політики, зіштовхуючись з незнайомими викликами, часто звертаються до минулого. Проблема в тому, вони вбачать у ньому не набір тяжких питань, як історики, а склад аналогій, які дають легкі відповіді. Це спокуслива простота може завести їх в глибокі хащі.
Для експертів й інших шукачів прикладів про міжнародні відносини Чорнобиль - це метафора, яка з часом втратила цілісність. Справжня катастрофа на Чорнобильській АЕС, яка сталася 35 років тому, мутувала в байку про те, як викриття лиха може підірвати авторитарний режим. Про це на сторінках Foreign Policy пише професор політології Массачусетського університету в Амгерсті Пол Масгрейв.
Читайте такожАварії на ЧАЕС траплялись і до 1986 року: СБУ розкрила радянські архіви
За умови вправного використання, аналогії можуть прояснити незнайомі ситуації. Але надмірне використання може завести аналіз в пастку. Дослідник міжнародних відносин Юень Кхонг у своїй книзі "Аналогії війни: Корея, Мюнхен, Дьєнб'єнфу і в'єтнамські рішення 1965 року" викриває, що американські міркування в часи Холодної війни спиралися на фундамент аналогій. Він пропонував чіткі, переконливі і, як виявилося, помилкові уроки про вибір дій, який у них був.
Політики були переконані, що досвід Мюнхенської угоди 1938 року вчив, що задобрювання лише заохотить агресора. А урок Корейської війни полягав в тому, що силове втручання може дати поштовх більш широкому конфлікту. Коли вони наклали ці аналогії на сценарії Холодної війни, вони отримали тверді й засновані на історії, але абсолютно недоречні висновки про те, як варто діяти.
Суть аналогій проста: потрібно знайти в минулому ситуацію, характеристики якої схожі на те, що відбувається зараз. А після цього можна оцінити, що спрацювало, а що ні, щоб повторити успішні підходи й уникнути помилок минулого. В реальності ж аналогії ніколи не ідеальні. І надмірне покладання на них плутає, а не розтлумачує міжнародні відносини й зовнішню політику. Ця проблема, за словами Кхонга, стає гострішою разом зі зростанням домінування єдиної інтерпретації якоїсь історичної події.
Читайте такожWP: Через 35 років Чорнобиль лякає і дає надію водночас
Байка бере всі ці елементи й перетворює їх в застережну розповідь про колоса, чия жага влади підштовхнула конструкторів схвалити проект реактора з фатальними недоліками, які викрив лише катаклізм. Коли таємний уряд змовився придушити правду, сміливі аутсайдери викрили її. І ця правда похитнула, а потім і знищила уряд СРСР. В цій історії чорнобильська катастрофа грає роль порту тепловідведення "Зірки Смерті", але в конструкції СРСР. Мов у фантастичному кіно, ідеальний план лиходія руйнує слабкість, яку він дуже довго приховував.
Як і будь-яка така історія, байка про Чорнобиль викриває реальність. Наприклад, правда, що рішення СРСР приховати недоліки в конструкції реактора стала результатом дечого більшого, ніж банального бажання простих чиновників уникнути відповідальності. Це сталося через схильність марксистсько-леніністських режимів перетворювати наукову експертизу в квазі-релігійну систему вірувань. Але твердження, що Чорнобиль спричинив кризу легітимності в СРСР, спирається на недооцінці авторитарної стійкості й спрощенні того, як складні суспільства насправді функціонують.
Той факт, що Радянський Союз розпався через 5 років після катастрофи в Чорнобилі, часто згадують як важливий доказ на підтримку твердження, що аварія пришвидшила, якщо не спричинила розпад головної комуністичної держави світу. Через більш ніж три десятиліття після кінця Холодної війни між СРСР і США, повинно стати очевидним, що авторитарні режими здатні витримувати хронічні й гострі кризи, тяжкість яких не менша, а той більша, ніж була в Чорнобилі. Зрештою, СРСР сам це робив дуже багато разів: під час голодів в 1921-1922, 1932-1933 і 1946-1947 років.
Читайте такожЧорнобиль 35 років потому: який вигляд має зона відчуження сьогодні (фоторепортаж)
Через десятиліття після Холодної війни розпад СРСР здається не так провісником долі авторитарних режимів, як результатом окремих і непередбачуваних факторів: від особистості Горбачова до обвалу цін на нафту і нездатності централізованого політичного режиму конкурувати з федеральною структурою уряду. Можливо саме тому Горбачов підтримує байку про Чорнобиль, оскільки вона позбавляє його будь-якої провини.