ЯК УКРАЇНСЬКА МИТНИЦЯ У МЕНЕ З ПОСИЛКИ РЕЧІ КРАЛА
ЯК УКРАЇНСЬКА МИТНИЦЯ У МЕНЕ З ПОСИЛКИ РЕЧІ КРАЛА

ЯК УКРАЇНСЬКА МИТНИЦЯ У МЕНЕ З ПОСИЛКИ РЕЧІ КРАЛА

16:54, 03.06.2010
7 хв.

Навколо – тисячі тонн китайської контрабанди. Але все це нісенітниця. Головне – стримати натиск армади роботяг зі своїми посилками.

Мій тесть – лікар. Оскільки зарплата лікаря в Україні мізерна, а нахиляти людей на подачки він не захотів, виїхав на заробітки в США. Працює хоумтентом (доглядає  американців похилого віку).

Так от, вирішив тесть вислати мені подарунок на день народження. Знаючи, як я люблю ножі, він купив мені мачете, ніж типу «Боуї» і чотири складаних ножі.

Посилку мали доставити якраз до дня народження.

Відео дня

Посилка, на жаль, не прийшла вчасно. Через місяць її теж не було. Почав турбуватися, подзвонив перевізникові. У компанії («Міст Експрес») розвели руками: «Митниця затримала, нічим допомогти не можемо, дзвоніть їм».

Дзвоню митникам. Вони відмовилися давати які-небудь пояснення. Юрист «Моста» пояснив, що вилучили посилку тому, що один із ножів митниці здався підозрілим, направили експертові, він визнав мій подарунок холодною зброєю. Вся заковика в тому, що я сам експерт-криміналіст, провів багато експертиз холодної зброї і знаю, що цей ніж не є «холодним» - він просто не міг пройти динамічні випробування, виготовлений з м`якої сталі, хоч і виглядає переконливо. 

Короткий лікнеп. Ніж визнається холодною зброєю за сукупністю ознак. Це довжина леза (не менше 90 мм), товщина леза (не менше 2,6 мм), зручність утримання в руці для завдання ударів, міцність конструкції. Ніж, який вподобав митников, красивий, переконливо виглядає, у нього є на рукоятці обмежувач, але він виготовлений із низковуглецевої сталі і випробувань на міцність, обов`язкових при експертизі, не міг пройти.

Питаю юриста «Моста», але як же так, адже це ж недобре. Відповідає, що він теж українець і йому соромно за свою країну. Але вплинути на митницю не може. Це, в принципі, зрозуміло, адже якщо компанія-перевізник піде на конфронтацію, то митниця перестане «давати добро» і місце перевізника займе конкурент.

Неприємно. Думаю. Їхати до Львова (там митниця) якось не з руки, а знайомих турбувати з такого приводу незручно. Юрист пояснює, якщо суд вирішить, що той ніж є дійсно холодною зброєю, то його вилучать, а решту предметів із посилки відправлять мені. Ніж коштує 26 доларів, квиток до Львова і проживання обійшлися б набагато дорожче.

Ну гаразд, думаю, Бог із ним, з цим ножем, хоч і страшно неприємно, адже, по суті, якийсь служака хоче вкрасти у мене подарунок.

Потім прийшла посилка. Доставили мені її на роботу. Радісний іду додому, приємний момент, нарешті мій подарунок, хай і не весь, потрапив до мене. Коли її розпечатав, ніяких хороших слів чомусь до голови не прийшло, крутилася якась какофонія з нецензурщини, що переривалася періодично фразою: «Таможня дает добро».

Доблесні митники вилучили всі ножі – всі шість ножів.

Вже наступного дня дзвоню юристові «Моста», уточнюю, що це взагалі таке. Він нічим допомогти не може. У посилці лежить протокол, читаю, «вилучено предмети», вказано виконавця – головний інспектор ВМВ №7 Львівської митниці гр-н Б. Дзвоню йому. Розумом розумію, що сенсу в цьому особливого немає, але не можу втриматися.

Щоб ви зрозуміли, чому такий емоційний, зроблю невеликий відступ.

Мій тесть виїхав у США не тому, що йому хотілося романтики. Просто на той момент (8 років тому) на зарплату лікаря в Україні він міг тільки продуктів на сім`ю купити, та й те, самий мінімум. Він працює, регулярно надсилає гроші. Якби не він, усій його рідні довелося б зовсім тяжко. Уявіть собі на хвилинку, що ви працюєте за океаном, бачите сім`ю раз на рік і в усьому собі відмовляєте. Не так давно тесть сам собі, вдома, видалив два корінні зуби. Тому що зуби боліли, а піти в лікарню – це заплатити багато грошей і не відправити їх близьким в Україні. Думаю, зрозуміло, наскільки дорогий цей подарунок.

Отже, дзвоню митникові. Питаю, чому вилучили. Відповідає: один ніж – тому що він є холодною зброєю, інші – тому що вони незадекларовані. Роблю паузу-вдих.

 – Але у мене на руках копія декларації, ножі задекларовані!

У відповідь тиша.

Питаю, чи вважає він себе чоловіком і взагалі людиною, риючись у трусах заробітчан і крадучи дріб’язок. Каже, мовляв, неправильно все розумієте, перед законом всі рівні, а я тут на варті закону, за старшого.

– Який закон, якщо їх просто забрали, адже вони задекларовані в законному порядку?!

Відповіді чіткої, певна річ, не дочекався.

Ставити питання про сенс такої його роботи, про політ душі і безцінність людського життя не став, сенсу не було, як ви розумієте.

Тобто, сидить собі митник, одержує зарплату з бюджету (я до цього бюджету плачу податки), отримує лікарняні, відпускні. Одержуватиме підвищену пенсію як держслужбовець. Але ж не просто так! Він охороняє нас від контрабанди, захищає виробника. Він приймає на себе головний удар цілої армії негідників-трудяг, які ганебно виїхали за кордон і намагалися своїми посилками зашкодити Україні. Його скромне, але жахливо відповідальне завдання – поритися в спідньому заробітчан і вивести «негідників-контрабандистів» на чисту воду.

Держава Україна може не переживати за свій суверенітет, міжнародний престиж і довіру до влади, адже на варті Батьківщини стоять такі орли, як цей державний службовець – головний інспектор ВМВ №7 Львівської митниці.

Навколо – тисячі тонн китайської контрабанди, якоїсь свинини без документів, навіть елітних швейцарських годинників у київських бутіках. Але все це нісенітниця. Головне – стримати натиск армади роботяг зі своїми посилками.  

Ми звикли не звертати уваги на дрібниці. У нас завжди, якщо ти стикаєшся з держорганами, зазнаєш приниження. Приклад – експертиза агрегатів автомобіля при оформленні купівлі-продажу. Райвідділ міліції, експерт один, черга 60 чоловік. Прийомні години – вівторок і четвер, з 14.00 до 15.30. Тобто всім зрозуміло, що він не встигне прийняти людей за цей час і дослідити автомобілі. Він спеціально створює умови, за яких люди принижуватимуться і проситимуть слізно прийняти їх, адже у них вистачає турбот, вони не можуть тижнями пропускати свою роботу. Певна річ, за певну мзду експерт зробить послугу.

А хто з нас отримував закордонний паспорт без тяганини, численних «пробачте, будь ласка, прийміть мене, будь ласка, я Вас дуже прошу» і улесливих усмішок?

Ви не подумайте, я не поскаржитися написав. Ці рядки – моє радісне відкриття. Я зрозумів, що дуже щасливий ще й тому що не працюю митником в Україні. Тому що на такій роботі я навряд чи вважав би себе чоловіком і поважав себе. Навряд чи вважав би, що в моєму існуванні є якийсь сенс і користь для цього суспільства.

Я радий, що львівські держслужбовці обзавелися ножем типу «Боуї» виробництва Пакистану, ножем-мачете і складаночками з Китаю. Сам люблю ножі. Я їх виготовляю сам або купую в магазинах, на відміну від держслужбовців. Я поважаю себе.

Поспілкувався зі знайомими, виявляється, я не самотній, у багатьох конфіскують речі з посилок. Був навіть випадок, коли знайомі виявили в посилці пляшку бренді відкоркованою, але не порожньою – в неї налили (натомість) воду, підфарбовану чаєм. Розкривалася посилка тільки на митниці.

Сиджу, фантазую. До 20-го треба заплатити податки. Може, попросити, щоб мені зробили податкові пільги на суму вартості ножів, адже вони дісталися держслужбовцям, вважай, до скарбниці потрапили?

Євген Бобров, Київська область

завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся