Підпишіться на нас в Google
Під пустелею Чіуауа в Мексиці, на глибині майже 300 метрів, шахтарі натрапили на печеру з гігантськими кристалами гіпсу. Їхня довжина сягає 11 метрів, а формувалися вони сотні тисяч років, пише Space Daily.
На глибині майже 300 метрів під поверхнею пустелі Чіуауа в Мексиці шахтарі прокладали новий тунель у пошуках покладів руди на шахті Naica, де видобувають свинець, цинк і срібло. У квітні 2000 року вони пробили тверду породу й натрапили на порожнину, заповнену гігантськими кристалами.
Печера була заповнена напівпрозорими кристалами гіпсу, деякі з яких нагадували стовбури дерев.
Найдовші сягали 11 метрів – більше, ніж довжина міського автобуса. Найбільший документований кристал має довжину 11,4 метра і близько 1 метра завтовшки.
Печера має підковоподібну форму та сягає приблизно 109 метрів завдовжки.
Як утворилися гігантські кристали
Гіпс – поширений мінерал, що є сульфатом кальцію з водою у своїй структурі. Унікальність печери полягає не в його складі, а в розмірах кристалів.
Дослідники на чолі з Хуаном Мануелем Гарсіа-Руїсом з Університету Гранади встановили, що кристали росли у воді з низькою солоністю за температури близько 54 °C. Це лише на кілька градусів нижче межі, за якої стабільною формою сульфату кальцію є ангідрит, а не гіпс.
За таких умов ангідрит дуже повільно розчинявся й осідав у вигляді гіпсу, живлячи вже наявні кристали, а не утворюючи нові. Цей процес тривав сотні тисяч років, що дозволило кристалам вирости до таких розмірів.
Кристали росли надзвичайно повільно
У 2011 році Олександр Ван Дрісше та його колеги визначили швидкість росту кристалів за допомогою інтерферометрії. Виявилося, що вони збільшувалися приблизно на товщину людської волосини за 100 років. Щоб кристал досяг 1 метра завтовшки, потрібно близько мільйона років.
Чому печера стала доступною для людей
Побачити печеру вдалося лише завдяки роботі шахти. Під час видобутку компанія Peñoles відкачувала ґрунтові води з гори, через що рівень води знизився, а печера у 1975 році осушилася. Люди потрапили до неї лише через 25 років, коли новий тунель пробив стіну.
Усередині температура повітря наближається до 50°C, а вологість перевищує 90%. За таких умов піт не випаровується, тому організм не може нормально охолоджуватися. Дослідники працювали в жилетах із льодом і могли перебувати там лише близько 30 хвилин.
Чи є життя всередині кристалів
У кристалах збереглися крихітні бульбашки води, з якої вони утворилися. Дослідники виявили термофільні мікроорганізми в гарячому водоносному горизонті, що живить шахту, і припустили, що подібні організми могли потрапити всередину кристалів.
У 2017 році Пенелопа Бостон повідомила про вирощування близько 40 штамів мікроорганізмів із включень у кристалах. За її словами, вони могли перебувати в стані спокою від 10 000 до 50 000 років і генетично відрізнялися від відомих організмів.
Однак ці результати досі не опубліковані в рецензованому науковому журналі. Інші дослідники також ставили під сумнів можливість виживання мікроорганізмів протягом такого тривалого часу та зазначали, що під час буріння всередину могла потрапити поверхнева мікрофлора.
Чи затопило печеру знову
У січні 2015 року ґрунтові води піднялися у значній частині шахти. Дев'ять місяців відкачування не дали змоги повернути рівень води до попереднього, тому 13 жовтня компанія Peñoles безстроково призупинила роботи на Naica.
Що саме сталося з Печерою кристалів після цього, достеменно невідомо. Дослідники не підтвердили, чи була вона знову затоплена.
Більше цікавого про печери світу
Раніше повідомлялося, що дослідники проникли до печери, яка була ізольована 5 мільйонів років. Йшлося про печеру Лечугілья, що розташована глибоко під горами Гуадалупе в Нью-Мексико.
Вона відома своїми гігантськими кристалічними утвореннями, рідкісною геологією та незвичайною здатністю "дихати".
Також УНІАН писав про те, що під джунглями В'єтнаму виявили печеру з рідкісними кам'яними "перлинами". Це округлі білі утворення, які виглядають як дорогоцінні камені. Насправді ж вони утворилися під впливом води та мінералів протягом дуже довгого часу.
