Виведену з експлуатації ракетну шахту планують перетворити на серверну, музей та нічний клуб.
Австралійський венчурний капіталіст Нік Галік придбав у уряду США виведений з експлуатації ракетно-ядерну шахту часів Холодної війни. У 2021 році об’єкт коштував 10 мільйонів доларів. Як пише Business Insider, вже протягом п'яти років Галік перетворює його на сучасний центр обробки даних зі штучним інтелектом, музей та нічний клуб.
Видання розповіло, що Галік називає себе "трильйонером-екстремалом". У минулому він захоплювався стрибками з парашутом над Еверестом, навчався в Росії на цивільного космонавта та занурювався в глибину океану, що подивитися на "Титанік".
Придбаний ним об'єкт був побудований у Колорадо в 1959 році. На сучасний курс будівництво вартувало 350 мільйонів доларів. Ракетна шахта опускається на глибину 54 метри. Цього достатньо для розміщення ракет та обладнання, необхідного для їх запуску. Там є сімнадцять окремих камер, з'єднаних мережею тунелів. Раніше у камерах розміщалися пускові установки, куполи управління, енергетичний купол тощо.
Одна частина об'єкта була побудована за допомогою "інженерного рішення типу дамби Гувера". Завдяки кільком шарам сталебетону, кожен квадратний сантиметр стіни міг витримувати тиск приблизно у 6800 кг. Найбільш захищена частина комплексу може витримати ядерний вибух.
Об'єкт живили чотири потужні дизельні двигуни, і тому він міг працювати без підключення до електромережі.
Шахта була потрібна США на початку Холодної війни, коли швидкими темпами розроблялися міжконтинентальні балістичні ракети. У ній розміщувалися ядерні ракети Titan I, що могли доставляти боєголовку на відстань понад 9500 км.
Але ракети "Титан I" виявилися недовговічними. Усі вони були демонтовані до початку 1965 року, ставши застарілими через швидкий технологічний розвиток, який призвів до появи міжконтинентальних балістичних ракет "Титан II" та "Мінітмен I".
У наступні роки уряд США вивіз цінні матеріали з бункерів та продав більшість об'єктів державним та приватним власникам.
Галік поки ремонтує об'єкт. Там багато іржавих металевих обрізків та розірваних дротів, деякі під напругою. Шахта також забруднена ціанідом, свинцевою фарбою, ртуттю та азбестом.
Він документує свої кроки та викладаж на YouTube-каналі Nuclear Bunker Living. Перший епізод, завантажений у вересні 2021 року, показує, як він вперше самостійно досліджує бункер.
Галік хоче перетворити одну частину об'єкта на музей. Щодо інших кімнат у нього є більш креативні плани.
В одній кімнаті Галік уявляє собі нічний клуб з діджеєм, баром, лаунжами для вживання алкоголю та танцюристами Cirque du Soleil. Видання додало, що подібне реалізовано на іншому виведеному з експлуатації ракетному полігоні в Нью-Мексико - ракетній шахті Twistflower у Розуеллі.
А головний план Галіка – перетворити частину об'єкта на центр обробки даних. Оскільки штучний інтелект потребує великої кількості енергії, а також безпечного та надійного простору для даних, подібні шахти можуть виявитися найкращими місцями для його використання.
Критичним фактором є прохолодна температура в бункері, яка навіть влітку становить 10 градусів Цельсія, що є оптимальним для центру обробки даних, щоб запобігти перегріву серверів.
За даними дослідницького центру Pew, у деяких центрах обробки даних для охолодження серверів може знадобитися понад 30% електроенергії об'єкта. Галік сказав, що для живлення центру обробки даних він замінить дизельну інфраструктуру об'єкта на невеликі ядерні реактори, щоб уникнути клопотів із перезаправкою.
Подібні ідеї також реалізуються. Зокрема, компанія Iron Mountain використовує колишню вапнякову шахту в Пенсільванії, що більша за об’єкт Галіка приблизно у 9 разів, для обробки та зберігання даних.
Нагадаємо, що МБР визначають стратегічний баланс між великими державами. Такі ракети є в арсеналі обмеженої низки країн, проте їхній технічний розвиток іде вражаючими темпами.
Серед найпотужніших ракет можна виділити китайську Dongfeng-41, підводну ракету Trident II D5 ВМС США, російську "Сармат" тощо. Також потужні ракети мають Індія, Ізраїль та Північна Корея.