Газові торги: ми вам усе – ви нам відкат

Віддавати сховища в оренду не можна категорично... Владна політична група роздає державне майно у власних інтересах... Через помилку в ціні на газ ми готові віддати і ядерну галузь, і ГТС?.. Експертні оцінки

Українська делегація цими днями повинна завершити переговори про здешевлення ціни на газ. Про сам процес переговорів ми дізнаємося з окремих "викидів" у пресі, переважно в російській. Нагадаємо: окремі видання стверджують, що за нову ціну Україна хоче здати РФ в оренду підземні газові сховища та пропонує побудувати два атомних енергоблоки, Росія на додачу бажає повернення акцій Кременчуцького НПЗ та гарантій у приватизації окремих українських підприємств.

Для кого життєво необхідним є перегляд контрактів: для національної економіки чи власників окремих підприємств? Чи є економічна доцільність у існуванні галузей, які не здатні вижити при ринковій ціні на газ? Чи справді без нової ціни неможливо скоротити дефіцит держбюджету до 6 відсотків, на яких наполягає МВФ?

Чи адекватні українські компенсації новій ціні?

Коментують експерти.

Іван Плачков, екс-міністр палива та енергетики:

ВІДДАВАТИ СХОВИЩА В ОРЕНДУ НЕ МОЖНА КАТЕГОРИЧНО

Я не вважаю, що відкривати всі карти суспільству при переговорних процесах це правильно. Це дуже складний процес, з багатьма факторами та складниками. Тут дипломатія, де працюють натяки, поступки та напівпоступки, тиск. Але має бути парламентський контроль за такими переговорами. Народ делегував владу парламенту та уряду, він їм довіряє, тож є речі, які робляться за зачиненими дверима.

Контракти слід переглядати. Бо всі нормальні держави мають захищати бізнес своїх держав. Здоровий протекціонізм - це здорова річ. США рятують "Крайслер", нещодавно допомагали "Дженерал Моторз", своєму автопрому допомагає Німеччина. Нормальні держави не дадуть помирати своїм компаніям. І ми мусимо допомогти компаніям.

Що стосується наших компенсацій...

Я знаю, що Україна бере в Росії товарний кредит для будівництва двох реакторів, - обладнання, яке виготовляється в Росії. Це обговорюється багато років, і така угода не є компенсаторною для Росії. А ось віддавати в оренду підземні сховища не можна категорично. Цілком можливе зберігання російського газу на певних умовах, котрі можна узгоджувати. Віддавати в оренду - це штучна схема, бо тоді Газпром найматиме своїх людей, котрі ставитимуть своїх менеджерів і які тут управлятимуть. Українські сховища газу нерозривно пов`язані з газотранспортною системою, їх ділити - це завдавати шкоди національним інтересам.

У нас достатньо аргументів, щоб торгуватися за нову ціну. Україна купує близько тридцяти відсотків газу від усього обсягу, який надходить до Західної Європи. Ми вигідні покупці, Росія має це цінувати. Ми мусимо переконати: якщо наша промисловість зупиниться, ми все рівно намагатимемося скоротити обсяги закупівлі, тож Росія отримає менше грошей. Якщо ціна буде меншою, то це сприятиме виробництву, яке й надалі споживатиме російський газ. Якщо ув`язувати всі питання, то можна торгуватися.

Щодо підприємств, то, звичайно, росіяни хочуть все - і "Стирол", і Одеський припортовий, усю Україну хочуть - ми що цього не знаємо? А хіба хтось хоче бачити Україну сильною?

Якщо ми не станемо сильними, то з нами поводитимуться саме так...

Михайло Гончар, директор енергетичних програм Центру "Номос":

ВЛАДНА ПОЛІТИЧНА ГРУПА РОЗДАЄ ДЕРЖАВНЕ МАЙНО У ВЛАСНИХ ІНТЕРЕСАХ

Під час нещодавнього безпекового форуму у Львові спілкувався з одним із російських експертів, котрий спостерігав за перебігом переговорів у Москві. Він висловив своє враження щодо моделі поведінки української офіційної делегації. Вона йому нагадала епізод з кінофільму "Вечори на хуторі поблизу Диканьки", коли цариця Катерина виходить до козацької старшини, а ті падають навколішки перед нею. У відповідь на пропозицію цариці піднятися, старшина волає: "Не встанемо, мамо".

Таку атмосферу створила обрана українською стороною модель поведінки. Здешевлений газ не вирішить соціальних проблем, а лише посприяє приватному бізнесу організованих політичних груп, що стоять за ним. У нормальній державі при ринкових підходах до економіки активи, які не здатні приносити прибуток, або реструктуризують, або продають. В Україні, де олігархічні групи звикли до непрозорого бізнесу з надприбутками, що можливі тільки, коли на вході бізнес-схеми є дешевий ресурс, не звикли заробляти на загальноприйнятих засадах. Тому їм постійно потрібні якісь пільги, преференції, найперше - у цінах. І коли за цю преференцію конкретно взятим політичним групам доводиться платити не своїми грішми чи активами, а державними, бо підземні сховища газу перебувають у власності держави (на відміну від підприємств хімпрому), то для них - це оптимальна схема. Схема, коли борги вішаються на державу, а її активи слугують розмінною монетою, щоб отримати ту чи іншу цінову преференцію.

Оскільки в Україні до влади прийшли представники відомих політичних груп, то розраховувати, що хтось на державному рівні почне реалізувати іншу політику, не доводиться. Коли уряд каже, що без дешевої ціни на газ неможливо отримати 6 відсотків бюджетного дефіциту, а без дефіциту в 6 відсотків, які вимагає МВФ, неможливо відновлення співпраці з Фондом, - це такий показово-сконструйований методологічний підхід з метою переведення стрілок у бік МВФ. Гадаю, той самий МВФ міг би добре пояснити нашим урядовцям, як ще отримати дефіцит не більш як 6 відсотків.

Тепер щодо тих компенсацій, які пропонує Україна... Якщо справді Україна у обмін на зменшення ціни пропонує Росії будівництво двох енергоблоків на Хмельницькій АЕС, - то це колосальна преференція для російської сторони. Інша справа, що українська сторона в силу пріоритетності для нинішньої влади приватних інтересів організованих політичних груп намагається не наголошувати на тому, що це грандіозна преференція для Росії. Адже в принципі українська сторона, чини вона розумно і за загальноприйнятими стандартами, могла б скоригувати свою стратегію щодо ядерної енергетики, не зациклюючись на російському партнерові.

Росія без будь-яких міжнародних тендерів отримує ексклюзивну можливість збудувати два енергоблоки з мільярдними замовленнями!

У цьому ж ключі слід розглядати українську пропозицію віддати в оренду підземні сховища газу. Бізнес із зберігання газу за умови адекватних підходів міг би прирівнятися за рівнем отримуваних доходів з транзитом газу. Але українська сторона готова за символічну плату передати в оренду ці газосховища Газпрому. Очевидно, за цим стоять небезкорисливі наміри відповідальних чиновників газового сектора. Тому звідси така гарячка, яку можна порівняти з активністю торгівельних агентів, котрі займаються оптовим продажем.

Що стосується домогосподарств, то вони споживають газ внутрішнього видобутку, тарифи на який регулюються НКРЕ. На внутрішньому ринку не має бути двох систем ціноутворення. Існування різних цін на газ може бути тільки причиною різних рівнів споживання для тих чи інших суб`єктів. Причому чим більше газу споживається, тим дорожче він купується. У нас усе відбувається з точністю до навпаки.

Ще не досягли домовленості про зниження ціни на газ, але вже згодились брати додаткові обсяги. Це свідчить про те, що ця влада повертається на старі звичні рейки. Ці три мільярди кубометрів будуть загнані в екстенсивне розширення газового бізнесу. Замість зменшення газоспоживання отримаємо надування газової бульки.

Переговори з Газпромом щодо зниження ціни на газ звичайно слід було проводити, але на іншому базисі. Не вимагати "здешевлення", а будувати діалог на платформі приведення контрактів із Газпромом до цінових реалій європейського газового ринку. Ну а побажання російської сторони щодо ОПЗ, Кременчуцького НПЗ тощо тотожні виколупуванню родзинок з булочки. Таку можливість надає їй правляча в Україні організована політична група. Навіть якщо порівнювати з Білоруссю, то Бацька в діалозі з росіянами не дозволяє їм виколупувати родзинки з булочки. Коли мова йде про білоруський "Нафтан", то білоруси пропонують у пакеті й "Полімір", який росіяни вважають непотрібним для них баластом. Україна дозволяє брати все, що забажається, за відповідні відкати. Окремі поінформовані російські експерти діляться враженнями, що для нинішнього російського режиму виявилася неочікуваною надмірна схильність до них українських керманичів. Оговтавшись від такого "позитивного шоку", вони вирішили зайнятися виколупуванням родзинок. Виходячи з побоювань недовговічності перебування нинішньої групи при владі, вони намагатимуться отримати все по максимуму, але спочатку - родзинки. Це процес, який не матиме кінця. Це призведе до того, що коли закінчаться родзинки з державної форми власності, росіяни почнуть виколупувати їх з олігархічних бізнес-імперій. І навряд чи варто розраховувати тим, хто б`є чолом, що вони отримують тим самим індульгенцію від російської сторони й що надалі їхній бізнес буде надійно захищений. Їхній час прийде пізніше - їх або змусять продати його за безцінь, або ж просто віддати в "братні руки".

Богдан Соколовський, радник екс-президента Ющенка з енергетичних питань:

ЧЕРЕЗ ПОМИЛКУ В ЦІНІ НА ГАЗ МИ ГОТОВІ ВІДДАТИ І ЯДЕРНУ ГАЛУЗЬ, І ГТС?

Важко коментувати хід переговорів та офіційно не підтверджені повідомлення. Але, на жаль, нова влада повторює помилки старого уряду й надмірно утаємничує ці процеси.

Чи потрібно змінювати газові контракти? Тут не може бути двох думок, контракти кабальні, невигідні українській стороні. Там допущені фундаментальні помилки, насамперед щодо ціни та обсягів щорічного відбору газу. Це помилково, безпідставно, не по-партнерськи, російська сторона отримує більше, ніж мала б отримувати, десь на чотири мільярди доларів. При перегляді контрактів ця помилка мала б бути усунена, щоб цей процес не ув`язувався з будь-якими іншими напрямками співпраці. І тоді на взаємовигідних умовах можна було б розвивати будь-яку галузь.

Помилку, допущену в ціні на газ, намагаються перемістити в інші сфери. Зокрема, на ядерну енергетику. Ядерна енергетика має розвиватися на взаємовигідних умовах, абсолютно безвідносно до решти галузей. Сьогодні мова йде про добудову двох енергоблоків на українських АЕС. Ці блоки зводили ще в часи Радянського Союзу, кілька урядів ухвалювали рішення, що добудовувати треба за участі російського виконавця. Це - логічно. Але при чому тут газ? Їх і так слід було добудовувати...

Якщо йдеться про оренду сховищ чи допуск Газпрому до сховищ, то в нас уже був такий досвід. Але на сьогодні мені невідомо, які умови оренди. Хто приймав такі рішення, якою буде ставка за зберігання газу? Це все невідомо. Які умови закачування? Тут більше запитань, ніж відповідей.

Звичайно, це вигідно Газпрому. Але щоб говорити про користь для України, тут треба розробити регламент, умови.

Кому найбільше потрібний перегляд контрактів? Усім. Звичайно, наша економіка, яка використовує газ як сировину, настільки технологічно застаріла, що її давно потрібно перепрофільовувати. Особливо хімпром. Але торік пішли по лінії найменшого опору - робили пільги для хімпрому за рахунок бюджету. Відпускають газ за ціною нижчою, ніж він закуповується, покриваючи розрив за рахунок бюджету. Не може бути такого, щоб державна компанія НАК "Нафтогаз" працювала в збиток через те, що ціни на газ так завищені й маючи зобов`язання відбирати зазначені обсяги. Це стримує розвиток власної газової сфери, ми не можемо забезпечити приріст видобутку власного газу, тому ще це обов`язково слід погоджувати з російської стороною (адже тоді слід зменшувати контрактні обсяги закупівлі), ми не можемо налагоджувати диверсифікацію, бо й це слід погоджувати з Газпромом. Ми не можемо без погодження з Газпромом зробити жодного кроку з реформування. А реформування назріло та перезріло, воно необхідне, це наші зобов`язання і перед ЄС, і перед власною державою.

Опитувала Маша Міщенко

УНІАН в Google News