Ігор Губерман: В Україні «добре» буде швидше, ніж у Росії

"Я государство вижу статуей: мужчина в бронзе, полный властности; под фиговым листочком спрятан огромный орган безопасности..." Поет - у гостях в УНІАН

На "Недільні посиденьки"  в УНІАН  прийшов сам Ігор Губерман. Дорогою зі Львова до Єрусалима, де письменник живе вже 22 роки, він завітав на день до Києва, куди, до речі, скоро повернеться знову – 23 жовтня буде концерт Ігоря Губермана у столичному Будинку офіцерів. Загалом же в Україні, окрім столиці, він виступить ще у чотирьох містах – у Донецьку, Запоріжжі, Харкові та Одесі. 

Цей тур - на  підтримку нової книги “Сьомий щоденник”, до якої увійшли нова проза та, звісно, “гарики”, чотиривірші, якими і прославився письменник.

- Мені навіть на електронну пошту всілякі графомани присилають купу своїх віршів, - розповідає поет. - Але то така єресь... Тож учнів у мене немає. Є прихильники. Один з таких нещодавно взявся перекласти том моїх “гариків” на іврит. Божевільна людина.

Ігор Губерман і головний редактор УНІАН Олександр Харченко

“Я б і сам себе бив у дитинстві”

Народився Губерман у 1936 році у Харкові. У дитинстві, згадує він, його часто били.

– Я б і сам себе бив, такого худого, вухастого та зарозумілого, - сміється письменник.

Били ж тому, зізнається Губерман, що батько навчив його при слові “жид” кидатись на кривдників з кулаками.  Але, зізнався поет, він не жалкує за тим, що били, бо  вже за кілька років він зміг себе сам захистити, і хулігани його оминали. А згодом вже ні у таборах, ні у в’язницях на антисемітські випади не реагував.

Товариство засуджених євреїв

Свого часу Губерман потрапив до в`язниці на п’ять років за статтею “скупівля краденого”:

- Знаєте, я навіть хотів створити товариство засуджених євреїв. Більшу їх частину складали б люди, що пройшли за статтями “скупівля краденого” та “торгівля наркотиками”. Найцікавіше, що наркотики такі люди бачили вперше саме тоді, коли їх у них знаходили. Так само і я – прийшли, сказали, що забирають за скупку краденого, а коли краденого не знайшли, то ще й “пришили” статтю “збут краденого”. 

Насправді ж потрапив він до табору через свої публіцистичні матеріали та легендарні “гарики”, що тоді виходили, зокрема,  друком у газеті “Єврей у СРСР”. Він тоді писав:

Когда по голым душам свищет хлыст

Обмана, унижений и растления,

То жизнь сама в себе имеет смысл:

Бессмысленного, но сопротивления.

- Але я ніколи не був дисидентом, - каже Губерман. – Я просто доволі рано відчув себе вільною людиною.

“В Україні стане“добре” швидше, аніж у Росії”

З того часу змінилось майже все – письменник вже 22 роки в Ізраїлі і за всіма політичними процесами стежить з російських газет, де, як він вважає, просто жахлива цензура:

- Найстрашніше, що формальної цензури не існує. До самоцензури людей призводить страх, обережність. Всі просто відчувають, що треба робити, - розповідає Губерман. – У мене немає неприязні до Путіна чи Медвєдєва. Ну Мєдвєдєва я взагалі не знаю, але він схожий на Манілова з усіма його планами модернізації, Силіконовою долиною у Росії і таким іншим... А Путін мені байдужий, бо він взагалі з іншої команди, і свого часу всі побачили стелю його інтелектуальних можливостей.

Але цей час корисний для Росії, впевнений Губерман. Це час застою, тиші. НЕ того застою, що, вважалось, був в СРСР, уточнює він, бо то насправді був не застій, а гниття. І в цей час зростає інше покоління, що, можливо, зуміє замінити ту інтелегенцію – лікарів, вчених, що свого часу виїхали з СРСР.

- Але в Україні буде швидше “добре”, - запевняє він. - Всі поза Україною говорять про той же Майдан  як про велике явище. У країни, в якій був Майдан,  є ще надія.

Міфи про Ізраїль

Перед Києвом письменник презентував у Львові студентам Інституту журналістики свою нову книгу “Путівник по країні сіонських мудреців”. Звісно, що книги у студентів не було, але його вразили їх запитання, що з книги повністю перетягували увагу на політику. Але від самого Львова Губерман лишився у захваті.

- В Україні існує маса міфів про Ізраїль. Наприклад, те, що у нас переховуються всі бандити, - говорить поет. – Ви просто читаєте все те, що пишуть у вашій пресі, вірите і повторюєте це. Якби в Ізраїлі переховувались небезпечні злочинці, я впевнений, Україна вже давно б зробила все, щоб отримати їх. Це у вас немає бажання повернути цих людей та добитись справедливого покарання для них.

Ігор Губерман під час зустрічі всіляко запевняв, що він поза політикою. Однак коли йому зачитали його “гарики” десяти -двадцятилітньої давності і показали, що вони дивовижно точно екстраполюються на українську політичну дійсність ( "Можна впевнено сказати, що ви займались політичним прогнозуванням щодо України" - зауважив ведучий зустрічі, головний редактор УНІАН Олександр Харченко), поет лише зітхнув:  - Я ніколи не думав, що це буде так актуально через стільки років.

А таки актуально. Ось це:

Что говорит нам вождь из кучи,

оплошно вляпавшись туда?

Что всей душой хотел, как лучше,

А вышло снова, как всегда.

Або ось це:

Люблю отчизну я. А кто теперь не знает.

Что истая любовь чревата муками?

И родина мне щедро изменяет

С подонками, прохвостами и суками.

 

А про це й казати нічого:

Я государство вижу статуей:

мужчина в бронзе, полный властности;

под фиговым листочком спрятан

огромный орган безопасности.

І нарешті:

Вожди дороже нам вдвойне,

Когда они уже в стене.

Факт, але до більшості вождів нас гріють саме такі почуття.

А, значить, треба боротись за іншу країну. Для початку озброївшись самоіронією, яка є у Губермана. Хоча, треба визнати, однієї самоіронії буде мало.

Але це вже питання не до Губермана. Він дає нам те, що може, інше маємо шукати де-інде.

Катерина Зінов’єва

Агентство УНІАН глибоко вдячне підприємцю і меценату Семену Рубчинському за сприяння в організації зустрічі з І.Губерманом.