Грабуй і швидше – за буй, або Ліво на борт, Одеський морський торговий порт!

З 1994 року загальний вантажообіг порту зріс втричі, а газу – майже в восьмеро. Висновок міністерства, як сніг на голову: робота – неефективна...

Здавалося, акул пера за української дійсності в стилі Хічкока здивувати уже годі. Ні абсурдне протистояння в верхах, ні гучне замовне вбивство, ні витівки чергової “Еліти-Центру”, ні задзеркальне рішення продажного служителя Феміди заборонити сонцю вставати на Сході не змусять “броньовані” роками незалежності очі вилізти на лоба. Бо вони, даруйте, ще й не таке бачили!

І все ж прес-конференція на тему “Що відбувається навколо державного підприємства “Одеський морський торговий порт” (ДП “ОМТП”), яка пройшла 6 червня в УНІАН, напевне, змусить декого з присутніх звернутися до спеціаліста у якійсь вузькій медичній галузі. Адже журналісти почули таке…

Ні, про рейдерство вони знають. Ба, навіть втомилися про нього писати! Для тих, хто не зовсім в курсі справи, нагадаємо: це іноземне слово означає не що інше, як поглинання того, що вам не належить, силою. Такий собі буцімто узаконений розбій. А коли зовсім просто, то звичайнісіньке піратство, щоправда, освячене не “Веселим Роджером”, а папірцем (розцінки для багатіїв – помірні) з печаткою, що суті того, що стається, не міняє. Проте, щоб у ролі корсара Дрейка виступала державна інституція!!

Потопаючий хапається за соломинку

Ще не так давно економіку морських портів України каменем тягло на дно. Урядам, що мінялися з калейдоскопічною швидкістю, було не до стратегічних об‘єктів, хоча вони й перебували у державній власності. А якщо дещицю і планували зробити, то… не встигали.

Тоді й з‘явилася рятівна ідея використати у ролі “понтонів” приватний бізнес. Тобто, ім‘ярек вкладає в інфраструктуру того ж ОМТП солідні кошти, а взамін отримує можливість користуватися його послугами. Звичайно, розраховуючи на певні пільгові умови. Зауважимо: міністерство транспорту і зв‘язку України новацію схвалило, охрестивши її “спільною діяльністю”.

Невдовзі знайшлися й інвестори. У одеситів їх був добрий (в прямому значенні слова!) десяток. Найкрупніший – ЗАТ “Синтез ойл”.

– Ми прийшли на руїну 1994 року одними з перших, - згадує його директор С. Залевський. – Реконструювали нафтовий термінал, станцію очищення баластних вод, збудували єдиний в Україні газовий комплекс. Завдяки нашим – і тільки! – зусиллям загальний вантажообіг порту за цей час зріс втричі, а газу – майже в восьмеро. Капіталовкладення за цей період склали  100 млн. грн. Зауважте: угода про спільну діяльність укладена на двадцять років, тобто, після того, як зазначений термін спливе, все залишиться одеситам.

У свою чергу, в бюджет  “Синтез ойл” переказано понад 80 мільйонів гривень.

І тут, як сніг на голову, висновок профільного міністерства: робота – неефективна.

“Палубу” драїть нова мітла

На жаль, з кожним новим урядом мінялися й міністри. А відповідно – пріоритети: кожна нова мітла мела по-новому. Причому на “сміття” у вигляді відомчої занехаяності галузі уваги ніхто не звертав. “Мели” під себе, в основному, ключові посади. З особливою ретельністю “наводити порядок” почав М. Рудьковський, озброївшись лозунгом “Геть угоди про спільну діяльність!”.

Стривайте, скажете ви, а як же закон? Судячи з усього, він для пана міністра-соціаліста, котрий звик у своїх діях керуватися поняттям “революційної доцільності”, не писаний. Що йому до того, що інвестори вклали в державну власність мільйони умовних одиниць, мають спільне з портами нерухоме майно, як правило, у вигляді серйозних об‘єктів інфраструктури, уклали десятки угод на перевалку вантажів. І все це має піти разом з вранішнім бризом… невідомо кому “халявним” призом. Чому, на яких правових підставах? Навіщо черговий раз відлякувати і без того не дуже сміливих, коли мова заходить про Україну, інвесторів?

М. Рудьковський посилається на матеріали перевірки, що її здійснило за його вказівкою  відомче контрольно-ревізійне управління. Висновок: вбачаються ознаки перевищення службових обов‘язків з боку керівництва порту, відмивання грошей, а сама спільна діяльність – неефективна.

Ну, по-перше, з “перевищенням”, якщо таке справді було, легко розібратися на адміністративному рівні, оскільки кодекс про працю ніхто не відміняв. По-друге, варто було б міністерським спеціалістам внести конкретні пропозиції, завдяки яким можна було б цю саму ефективність різко підвищити. Відвести строго визначений термін для вжиття заходів, проконтролювати, а вже потім – робити висновки. А раптом начальника ДП “ОМТП” М. Павлюка доведеться рекомендувати до ще однієї високої нагороди?! Раптом він стане двічі Героєм України?

До того ж, існують люди, які результати міністерського “наїзду” аргументовано спростовують. Перший у їхньому ряду – колектив порту і його керівник.

– Спільною з приватними стуктурами діяльністю ми зайнялися не від хорошого життя, –говорить М. Павлюк. – Бо коли розвалився СРСР, в Україні не було навіть органу, який би коригував порти. А потім певний час галуззю, неймовірно, але факт, опікувалося… міністерство комунального господарства. Отож питання стояло так: або випливти, або потонути. Для вивчення досвіду довелося побувати в США, Японії, Європі. Так що діюча нині стратегія – не одеське ноу-хау, а світове надбання. Щоправда, до останнього часу новація не була законадавчо обгрунтована. Лише нещодавно “спільна діяльність” знайшла своє відображення в “Господарчому кодексі”.

Що стосується показників, то вони такі. Всього інвестицій – 0,2 млрд. грн. Портових зборів – понад 1,5 млрд. грн. Вантажообіг: 1993 р. – 15 млн. т, 2002 р. –33 млн. т. Щороку в державну скарбницю направляємо в середньому 200 млн. грн.

Тільки минулого року об‘єм переробки вантажів зріс на 4,3 відсотки, а чистий прибуток склав 127,51 млн. грн. Не завдає особливих прикрощів і рік поточний: за перший квартал в порівнянні з відповідним періодом 2006-го, загальна переробка вантажів зросла на 25,3 відсотки, а наливних – на 41,6. Таким чином, те, що ми сьогодні спостерігаємо, – чистої води рейдерство. Під час якого захоплення підприємства здійснюється шляхом запровадження нових посад і призначення на них “своїх” людей…

Працівники порту, коли дізналися про намір міністра звільнити їхнього керівника з посади (уже навіть було підписано відповідний наказ), дружно вийшли на вулицю з протестами.

Що стосується Одеської обласної державної адміністрації, то восени минулого року вона теж випромінювала економічний оптимізм, рапортуючи про “зростання у порівнянні з аналогічним періодом… об‘єму переробки російської нафти в 3,4 рази”. Згадувалося в засобах масової інформації – і не тільки українських! – і про будівництво сучасного контейнерного терміналу, і про поетапне впровадження геоінформаційної системи інженерних мереж та комунікацій, і про надефективну роботу портовиків зі стівідорними компаніями.

– Звідки взявся висновок про “неефективність”? – скорше до себе, ніж до журналістів, звертався ще один партнер голова правління ВАТ “Ексімнафтопродукт” А. Романовський. – На підставі яких фактів? Ми не проти найприскіпливішого аналізу спільної діяльності чи її ОБ‘ЄКТИВНОЇ перевірки. Проте нас навіть не поставили до відома, не те, щоб запросити до участі. Голослівні ж публічні заяви вже шкодять підприємницькій діяльності: маємо низку дзвінків від вантажодавців, а один із іноземних надзвичайно перспективних партнерів відмовився від подальших переговорів.

Відповідь на запитався “звідки взявся” дали спеціалісти незалежного Південного експертного науково-дослідного інституту, які, проаналізувавши матеріали вищезгаданої перевірки, офіційно стверджують: “жахлива картина” – не що інше, як наслідок цілковитої некомпетентності горе-ревізорів, котрі працювали самотужки. Цю точку зору поділяє і комісія ГоловКРУ, яка на вимогу керівництва ОМТП перевірила… матеріали перевірки відомчих колег.

Між тим, за словами досвідченого юриста А. Нирко, “немає такої проблеми в галузі, в розв‘язанні якої портовики не пропонували б міністрові допомоги з боку своїх спеціалістів, щоразу направляючи йому письмові пропозиції”. Додамо: жодного разу відповіді не надійшло.

– За останні чотири роки чотири міністри, – додає почесний працівник морського і річкового транспорту України, – ігноруючи економічні закони, використовуючи правовий нігілізм і репресивні методи управління керівними кадрами, відкинули морські торгові порти країни на десятиліття назад, коли вони тільки починали вибиратися з розрухи…

Народжений повзати летить не довго

Часу до дострокових парламентських виборів – кіт наплакав. За всіма соціологічними опитуваннями, Соціалістична партія України у Верховну Раду цього скликання не потрапляє. А якщо, понад сподівання, навіть, то розклади на Грушевського – ми ж не діти! – будуть зовсім іншими. Значить, у новій владній конфігурації М. Рудьковському не те що міністерського – крісла мера рідного Чернігова (може, не треба було відмовлятися?) вже не обійняти. Таким чином, політ “борця за народний добробут” тривав не довго. Чим же він, підбиваючи остаточні підсумки, запам‘ятався?

Найперше – вищезгаданою відмовою від чернігівської посади. Обіцянками-цяцянками розбурхав народ, залучив до виборчої кампанії чесних людей, витратив не малі бюджетні кошти. А ледь у столиці замайоріла перспектива обійняти місце потепліше, миттєво забув про урочисту обітницю забезпечити землякам “красиве життя”. Кинув напризволяще тих, хто, повіривши нещирим гаслам кандидата-соціаліста, пішов проти місцевих можновладців. І, як на стометрівку, стартував до Києва.

А що тут? Скандал з непристойно дорогими автомобілями-іномарками. Ще один – з буцімто підробленими дипломом та паспортом (цікаво, про яку, якщо це правда – запит депутатів перевіряє генпрокуратура, – державу йдеться?). Втручання поза межами службових повноважень у дипломатичну сферу у випадку з візами для в‘їзду до Києва декількох громадян Туркменістану. Маніловські прожекти з українськими автобанами й аеропортами. Відпустки для участі (?!!) в політичних акціях. Погрози В. Ющенку не лише імпічментом, що, врешті-решт, є, за дотримання елементарної дипломатичності висловів, явищем нормальним, а й безстроковими страйками, закликами до штурму адміністрації Президента, котрі є підбурюванням до непокори, за що треба відповідати за законом. Навіть коли ти полум‘яний соціаліст.

Між іншим, про партійну приналежність міністра. В політичних кулуарах вже давно обговорюють кандидатуру намісника О. Мороза. Серед прізвищ, що фігурують, –  і М. Рудьковський, рейтинг якого після переходу Й. Вінського до БЮТ, значно виріс. Проте не настільки, аби перевершити  аналогічний В. Цушка.

Подейкують: спроба міністра транспорту рейдерськими атаками здійснити революцію в найприбутковіших підприємствах, його відомству підпорядкованих, – не що інше, як безпосередній результат нестримного бажання зайняти в СПУ беззаперечно лідируючі позиції. Який тут зв‘язок?

А яким ви думаєте, він може бути, коли найперше М. Рудьковський розсажує своїх людей на фінансові потоки. Мав би, як щирий соціаліст, за якого він себе видає, опікуватися, в першу чергу, соціальними проблемами трудових колективів. Так ні, тягне до клятих грошей. Як повітря, необхідних, ні, не для убогих і безпорадних, а… будь-якої виборчої кампанії. Навіть якщо твої уподобання – ліві.

Втім, перспектив поставити ДП “ОМТП” на службу СПУ, як, до речі, й інші підприємства галузі, у товариша міністра – ніяких. І не тому, що для реалізації “планів громаддя” йому, просто кажучи, не вистачить чотирьох місяців. Справа ще й в іншому.

А саме в абсолютному правовому нігілізмі (а коли будівничі щасливого майбутнього звертали увагу на закон?), антиправовій позиції, спрямованій виключно на те, аби відібрати чуже – звісно з якою метою. Проте лозунг “Грабуй і відпливай за буй!” уже не спрацює. А надто, коли мова йде про дві державні структури.

Микола Сухов