Продається будинок для бідних (531378 у.о.)

Влада обіцяла збудувати під Києвом містечко для людей середнього достатку. Збудувала. Найдешевші будинки в Золочому коштують від півмільйона доларів...

Хотіли як краще

Перші відомості про те, що поряд з селами Гнідин і Вишеньки в Бориспільському районі Київської області, з`явиться містечко під назвою Золоче, з`явилися два роки тому. ЗМІ повідомляли тоді, що тут виросте містечко на 40 тисяч мешканців. Ідея будівництва Золочого належала Бориспільській райадміністрації. Планувалося, що всі зацікавлені в будівництві землевласники об`єднаються в один консорціум і зведуть місто. Передбачалося, що Золоче обійдеться приблизно в 4—5 мільярдів доларів. Обіцяли, нарівні з елітними, зводити також соціальні будинки.

Гладко було на папері

Усю цю красу намічалося супроводжувати відповідним «фаршем»: побудувати підземні паркінги, школи, лікарні, магазини. Влада Бориспільського району казала, що спорудить на території містечка макаронну фабрику і завод із складання телевізорів. Передбачалося, що в місті житимуть здебільшого люди середнього рівня достатку. З того часу, як були дані ті обіцянки, минули два роки, і, звісно, ми вирішили побачити на власні очі, що ж тепер там відбувається.

Батя забороняє тут їздити

Селище, що будується, не сплутати ні з чим: з-за повороту на трасі з`являються величезні будинки, факт існування яких немов підтверджує назву містечка: Золоче. З першого погляду зрозуміло, що ні про яке соціальне житло тут не йдеться. Як потім з`ясувалося, найдешевші особняки тут коштують від 550 тисяч доларів. 

Власники цих будинків навряд чи працюватимуть на макаронній фабриці, навіть якщо її збудують

З боку селища нам назустріч йде рибалка.

- Ви місцевий? – питаємо у нього.

- Ні, я живу в Києві, тут у мене дача, а тут на озері рибалю.

- Як вам те, що побудували?

- Та хай будують, тільки ж вони вже до озера (Золоче – авт.) підібралися. Як рибалитиму, коли все забудують?

Під`їжджаємо до пропускного пункту, що влаштований посеред дорогі. Тут стоїть охоронець:

- Далі не можна.

- Чому не можна?

- Батя забороняє тут їздити. І фотографувати не можна.

- Це чому?

- Не знаю, так батя сказав. Раніше можна було фотографувати і їздити. Зараз – не можна.

- А що за батя?

- Ну, батя. Він тут усім завідує.

- А як його звуть?

- Не знаю. Оно телефон написаний на котеджі. Не підставляйте мене, хлопці, у мене будуть неприємності.

Справді, на зовнішній стіні котеджу висів шматок тканини з номером телефону. Списуємо цифри, заходимо в особняк, отакий скромний двоповерховий будинок сільського вчителя, покритий черепицею. Незважаючи на те, що котедж ще недобудований, в ньому живуть люди. І це, ясна річ, будівельники. П`ятеро їх живуть в одній кімнаті, тій, що облаштована трохи більше інших. Побачивши журналістів, будівельники зникають, залишається тільки один. 

Сміливець Михайло

- Як вас звуть? – питаємо ми у сміливця.

- Михайло.

- Звідки ви?

- Із Закарпаття. А працюю тут, тут же живу.

- Подобається?

- А що, тут природа, озеро, пісок. Ось проводку зробили, їжу собі готуємо. 

- А як ви тут одержуєте за свою роботу?

- Гріх скаржитися. Вистачає. Наш господар - мужик золотий.

- Ну, ясно, ми ж у Золочому. А бачили ви тут когось, кого по телевізору часто показують?

- У нас тут телевізор не показує, тільки плиту ось включаємо. 

От Михайлові б таку...

 «Живуть же люди»

Ми все ж таки проникли в Золоче. Сьогодні все селище наповнене звуками будівництва, будівельники лазять по риштуваннях. Проте багато котеджів уже збудовані, до деяких уже заїхали господарі. Вагато котеджів тільки продаються.

Сімдесят два будинки ще добудують

Слід сказати, що самі господарі спростовують твердження про те, що багаті люди є добрими за визначенням. У Золочому панує атмосфера якоїсь підозрілості. «А ви хто такі?» - злобно запитала нас красива дівчина. В принципі у місцевих VIPOSів справді є підстави стерегтися преси: все ж таки забудовники відрубали солідний шмат землі, використавши його в своїх цілях. Ні про яку макаронну фабрику чи завод із складання телевізорів говорити не випадає. Замість звичайного містечка для людей середнього достатку збудували ще одне село для людей, як мінімум, не бідних.

Скромний будинок сільського вчителя?..

Наша прогулянка, якій ми дали умовну назву «Живуть же люди», засвідчила, що справді, багато будинків вже підійшли до берега озера. Рибалки бурчать: лафа кінчається.

- Гаразд би просто котеджі тут будували, так боюся, ще обгородять це все, і тоді: прощавай, озеро, - каже мешканець Гнідина Микола. – В принципі, тільки-но заговорили про це містечко, я одразу запідозрив недобре. Олександр Лазаренко, сільський голова, запевняв, що всі питання виноситимуться на обговорення з народом. Мабуть, під «народом» він розумів власників цих котеджів. Назад ми поверталися, намагаючись не потрапляти на очі охороні: репортаж з розбитою камерою і одержаними синцями не входив у наші плани. Адже ми їхали, не чекаючи побачити тут всю цю «крутизну».

- Охорона правильно зробила, що вас не пустила, - прокоментував подію менеджер з продажу котеджного комплексу «Золоче» Роман Андрушенко.

- Чому?

- Це приватна власність.

- Чия?

- Українського Будівельного Альянсу.

Коментарі зайві. Ще Роман повідомив нам, що наразі в містечку збудовані сто двадцять будинків, планується добудувати ще сімдесят два. Ми зайшли на сайт комплексу. Виявляється, багато котеджів тут ще не куплені. Наприклад, можна придбати будинок номер 1-06, 498 квадратних метрів, всього 1.245.000 у.о. Або: будинок номер 2-01 за 1.428.970. А ось для бідних: будинок номер 1-16, 531.378 у.о. Поспішайте! 

Антон Зікора