Der Spiegel: Україна застрягла в порочному колі олігархів

Після падіння СРСР українці лишилися бідними, економіка ледве зростала впродовж майже 30 років. Революція повинна була змінити ситуацію, але ключові сфери так і лишилися в руках олігархів. Як таке можливо?

Про це пише Der Spiegel, додаючи, що ВВП на душу населення в Україні не набагато зросло з 1990-м роком. В ті часи показник становив 6,8 тисяч доларів. А згідно з останніми підрахунками Світового банку, він був лише на рівні 8,7 тисяч. Країна лишається другою найбіднішою країною Європи після Молдови. І навіть через п’ять років після революції, яка відбулася у 2014 році, мало що змінилося. Рівень економічного зростання збільшився до 3,3%. Але цього недосить, щоб компенсувати рецесію, спричинену військовим вторгненням Росії. Адже лише у 2015 році ВВП скоротився майже на 10%.

Читайте такожNew York Times: На Заході бояться зупинки реформ в Україні за будь-якого президента

Не в останню чергу через всі ці промахи у Петра Порошенка мало шансів на переобрання. Нинішній президент згадував про війну на Сході кожного разу, коли процес проведення реформ ставав особливо млявим.

«Нам доводиться проводити реформи лише однією рукою, тому що іншою ми стримуємо агресивного сусіда», - казав Порошенко.

Але все менше громадян вірять цьому виправданню. Тож в першому турі президент отримав не така велику підтримку, як хотілося б. Хоча у 2014-му він переміг з 55%-ю підтримкою. Невже після революції зовсім нічого не змінилося? Чи мали рацію скептики, які ще у 2014 році говорили про те, що революція лише змінить одну корумповану кліку іншою? Чи зникла підтримка з боку США і ЄС? Видання пише, що ті, хто захоче довести ці тези, зможуть знайти для цього докази. Адже проекти приватизації українського уряду провалилися. А Порошенко не так давно потрапив у всі заголовки, тому що люди з його оточення загрузли в корупційному скандалі у сфері оборони.

З іншого боку, вільне падіння економіки України, спричинене війною, було досить швидко зупинене завдяки зусиллям уряду і Нацбанку. Банківська система була реструктуризована й очищена від втручання олігархів. До Майдану дірка в бюджеті України була величезною. Але через рік після того проблема була вирішена і загрози банкрутства вдалося уникнути. Гривня знову стабільна, але більше не прив’язана до долара. І попри всі проблеми, Міністерство економіки України запустило систему закупок ProZorro, яка дозволила ліквідувати корупцію в цій сфері.

Читайте такожBloomberg: Україну чекають роки економічної невизначеності

У 2014 році під тиском донорів, таких як ЄС і МВФ, уряд втілив амбітну енергетичну реформу, яку потрібно було провести ще 15 років тому. Її метою було радикально скоротити споживання газу. Адже використання газу було настільки великим, що воно знову і знову ставило Україну на межу банкрутства. Деякі українські політики в таких випадках йшли на поступки Москві заради знижки. Якщо говорити цифрами, то у 2013 році Україна спожила понад 50 мільярдів кубометрів газу при загальному ВВП на рівні 183 мільярди доларів. Німеччина ж того року спожила 70 мільярдів кубометрів, але її економіка була при цьому у 20 разів більшою – 3,75 трильйона доларів.

Високе споживання газу створювало кровотечу в економіці України й дозволяло збагачуватися певним колам. Все відбувалося приблизно так. Будь-який уряд в Києві боявся розлютити населення. Тому політики штучно зберігали низькі ціни на газ для населення. Державна компанія «Нафтогаз» дорого купувала паливо за кордоном, а на внутрішньому ринку постачала його за значно нижчою ціною. У 2013 році споживачі сплачували лише 16% реальної вартості газу. Решту платила держава. Таким чином, 6% ВВП йшло лише на покупку палива. Борги Києва ставали все більшими.

Це була економічно виснажлива схема, але у неї було багато прихильників. По-перше, це населення, яке історично не звикло заощаджувати енергію. В СРСР термостати й лічильники тепла ніхто не використовував. Температуру в оселі регулювали за допомогою кватирки. З іншого боку, компаніям доводилося платити енергоносії за значно вищими ринковими цінами. Але компанії-постачальники були в руках олігархів. Вони завищували показники споживання населення, щоб різницю скеровувати на свої енерговитратні хімічні й металургійні заводи. Або ж вкрадений газ вони продавали комерційним споживачам за ринковою ціною. Таким чином, багато років Україна витрачала мільярди доларів, яких у неї насправді не було. В цей час, олігархи, які наживалися на цій схемі, купували телевізійні канали й вплив на політичні партії, щоб нічого не змінилося.

Читайте такожWashington Post: Новому президенту України доведеться боротися зі старою системою еліт

«Це порочне коло», - сказав шведський економіст і експерт з питань України Андерс Аслунд.

Німецький бізнес-консультант Роберт Кірхер помітив, що після революції у 2014 році щось почало змінюватися в Києві. Іноземні експерти на кшталт нього, а також Світовий банк і МВФ, завжди радили українському уряду ліквідувати енергетичні пільги й посилити конкуренцію на енергетичному ринку, щоб олігархи не могли більше експлуатувати монопольні позиції. До революції представники уряду погоджувалися з ним, але не могли нічого зробити.

«Вони були економічно освічені, але мали дуже обмежений вплив», - пояснив він, додавши, що після 2014 року «до економічних знань почали прислухатися».

Скасування енергетичних пільг відбулося невдовзі після революції. Тарифи на електроенергію теж зросли через великі потреби ТЕЦ. Але попри все, споживання газу скоротилося з 50 мільярдів кубометрів до 33 мільярдів. Тим часом, керівництво «Нафтогазу» теж було реформоване. Замість того, щоб збільшувати державний борг компанія почала приносити уряду доходи. Насправді всупереч своїм монопольним інтересам «Нафтогаз» відкрив ринок поставок газу для постачальників з-за кордону. Тож французька Engie і RWE теж тепер продають газ в Україні. В це був перший етап енергетичної реформи.

На другому Київ не досяг потрібного прогресу. Йшлося про зміцнення конкуренції. Ідея полягала в тому, що якщо законодавство повністю лібералізує ринок газу, жоден провайдер не зможе користуватися своїм панівним становищем. Споживачі змогли б в такому випадку переходити до більш вигідного постачальника. Державі більше не потрібно було б встановлювати ціни, оскільки вони диктувалися б вільним ринком.

Читайте такожАхметов з 2014 року купив активів на 22 мільярди - ЗМІ

Ця ринкова теорія має свої межі в Україні. Реформатори зосередилися на державній компанії «Нафтогаз». Але газ продовжує перетікати регіональним компаніям-монополістам. Вони державні лише на папері. Але фактично ними керує DF Group – компанія олігарха Дмитра Фірташа, який раніше смикав ще й за політичні ниточки.

Щоб забезпечити безперервні поставки газу громадянам, «Нафтогаз» не може зупинити потік окремим регіональним постачальникам, навіть якщо вони не сплатили свої рахунки. І це проблема. Тому що регіональні компанії, підконтрольні олігархам, часто не платять. Згідно зі звітом «Нафтогазу» за 2017 рік, борг регіональних постачальників складає понад 4 мільярдів доларів. І це чимала сума для країни, чиє ВВП ще не так давно складав 131 мільярд доларів.

Шведський економіст Андерс Аслунд вважає, що наступний президент України може змінити ситуацію в Україні. Для цього, на його думку, потрібно просто «допустити конкурентів». На його думку, це рішення буде популярним, тому що воно призведе до скорочення цін на газ для споживачів. Але сказати легше, ніж зробити. В Україні існує лише один приватний енергетичний оператор – DTEK Group. І він належить олігарху Рінату Ахметову.

Якщо ринок електроенергії лібералізують одного дня, то вже наступного Ахметов отримає від цього вигоду.

«DTEK стане головним провайдером. Тому він зможе встановлювати ще вищі ціни», - сказав експерт German Advisory Group Георг Захманн.

Читайте такожThe Economist: Українці готові обрати президентом хоч стілець

Олігархічна структура сильно в’їлася в тіло України. І саме тому зміни в країні так важко провести. Коли вдається прорвати олігархічне домінування на одному рівні, реформатори швидко зіштовхуються з опором на іншому. Навіть через п’ять років після революції стара кліка тісно пов’язана з політикою в Києві. І перший термін президентських виборів в Україні вказав на це. Видання пише, що трійка лідерів в першому турі так чи інакше пов’язані з олігархами.

Порочне коло роками стримує розвиток України. Тому не важливо, хто в останні роки займав державні посади. Так чи інакше нові лідери завжди були пов’язані зі старою клікою. Німецький консультант Роберт Кірхнер більш оптимістичний щодо довгострокової перспективи. За його словами, реформи в Україні – це «не спринт, а марафон».