Українські Карпати неймовірно красиві та одночасно порівняно легкі для підкорення гори. Тож, якщо ви плануєте цього року активний відпочинок, ми наполегливо радимо вам подихати свіжим карпатським повітрям. А як відчуваєте в собі сили, то ще й піднятися на вершини, де дух захоплює від величі та сили природи. УНІАН.Туризм продовжує розповідати про українські гори, які заворожують своєю мальовничістю і різноманіттям.
Цього разу ми запропонуємо вам дуже цікавий і простий маршрут на гору Шпиці, що у Верховинському районі Івано-Франківської області, через озеро Несамовите. Це місця, які оповиті легендами, про що вам розкаже кожен місцевий. Краса природи, помножена на міфи, стовідсотково подарує вам незабутній відпочинок. Якщо не фізичний, бо ж ваше тіло «плакатиме» від виснаження, то точно психологічний – адже природа завжди заспокоює, відновлює і додає сил.
Гору Шпиці називають однією з найцікавіших у Карпатах. Її східні схили мають кам’яні виступи заввишки 20-50 метрів, що нагадують шпиці, звідси й назва. Ці скельні насипи подібні до велетенських веж, а в похмуру погоду вони здаються схожими на міфічні химери, що захищають свою територію і пильно стежать, з якими думками і намірами ти прийшов сюди. Ви точно будете вражені масштабом цих скель, які утворилися після давнього гірського зледеніння.
Читайте такожПлани на свята: річки та гори Івано-Франківщини
Вершина Шпиць з висотою 1863 метри входить до масиву Чорногора, який є найвищим у Карпатах. Вона розташована поруч із популярними маршрутами, але лежить не біля хребтової стежини, тому туристів тут менше. Зате пастухів, які випасають овець, можна зустріти часто.
У цих гір є одна особливість. Кажуть, що кам’яні скелі притягують до себе негоду. Погода на Шпицях зазвичай гірша, ніж десь поруч. Тут тихо і спокійно, але як тільки на Чорногірському хребті з’явиться вітер та дощові хмари, на Шпицях вже буде гроза. Як поетично пишуть, «хмари тут люблять поплакати і вилити всю свою печаль». Можливо, туман і хмари додають цьому місцю додаткового шарму та загадковості, але в реальності виглядає лячно. Коли на вершині ти відчуваєш подих грози, а десь поряд вже б’є блискавка, то тобі якось не до гірського шарму. ))) Навпаки, вмикаєш «п’яту передачу», аби швидше втекти. Нам, наприклад, обід на вершині довелося скасувати. Дощ з грозою наздогнав нас вже в лісі, де, скажу вам, не так страшно.
Як сказали би місцеві, хмари збираються поплакати над могилою місцевої легенди. За переказами, тут похований Олекса Довбуш - ватажок руху опришків. Правда, точного місця його спочинку ніхто не знає. Гуцули ж «ховають» Довбуша біля великих каменів. Здогадок про те, де спочиває карпатський Робін Гуд, багато, але кажуть, що версія про Чорногору - найімовірніша, бо саме тут Довбуш заповідав поховати його.
Дорога до Шпиць вкрита альпійськими луками. Багато чорниць, які вам дуже смакуватимуть, якщо потрапите туди в сезон. Ягідний сезон у Карпатах починається в липні та триває десь до осені. Але не затримуйтесь довго біля чорничників, бо зверху на вас чекають чудові краєвиди, які справді перехоплюють подих. Адже з вершини відкривається Чорногірський хребет.
Читайте такожУкраїною своїм ходом: як потрапити в різні куточки країни, якщо у вас немає машини
Найбільше мене заворожив вигляд гори Бребенескул з однойменним озером поряд, куди відразу захотілося піти в наступному поході. Потім прочитала, що це найвисокогірніше озеро України – 1801 метрів над рівнем моря. Також дорогою на Шпиці ми забігли на двотисячний Гутин-Томнатик (2016 метрів), звідки можна побачити неймовірний краєвид на це озеро.
З цікавинок. Чорногірський хребет є природним кордоном між Івано-Франківською та Закарпатською областями. Раніше тут проходив кордон між Польщею та Чехословаччиною. Тому і зараз через кожні кількасот метрів можна побачити старі кам'яні прикордонні стовпчики.
Якщо ви цілеспрямовано йдете на Шпиці, то є маршрут із села Бистрець через урочище Гаджина. Щоб добратися туди, треба їхати до міста Верховина, а після - ще 14 кілометрів до села. На жаль, тут немає залізниці, тому єдиний варіант - автобуси, власний транспорт або попутки.
Також можна звернути на Шпиці з Чорногірського хребта. Навіть якщо у вас вже складений маршрут Чорногорою, ми все одно радимо додати до нього Шпиці, бо місце варте уваги.
Ще один варіант - йти з популярної турбази «Заросляк» до озера Несамовите, а звідти - до Шпиць. Прогулянка не дуже складна і під силу навіть початківцям, бо тут не буде значних перепадів висот. Ми вибрали саме цей варіант.
Читайте такожВесняний відпочинок: за травневим квітом - на Хортицю та інші ідеї для подорожі на довгі вихідні
Для початку потрібно дістатись до селища Ворохта, яка стане відправним пунктом нашої подорожі. Туди курсують поїзди з Києва та Львова, електричка з Івано-Франківська. Також можна добратися маршрутками зі Львова та Франківська. З Ворохти потрібно добратись до туристичного комплексу «Заросляк», куди від центру селища понад 20 кілометрів (саме звідси найчастіше починають сходження на найвищу гору України – Говерлу).
Ми в переддень походу дістали номер місцевого таксиста у власниці будинку, який винаймали, і домовилися з ним про перевезення. Це найпоширеніший варіант – наймання машини, яка довезе вас до самого «Заросляка». Якщо у вас велика компанія, то можете найняти мікроавтобус, - буде навіть дешевше.
Але є інший варіант. В Івано-Франківську треба сісти на маршрутку до Верховини, які їздять з самого ранку. Якщо ви поїдете нею з Ворохти, то на автовокзалі, що поряд із залізничним вокзалом, є розклад її руху. Маршрутка довезе вас до роздоріжжя на трасі, де одна з доріг прямує до Верховини, інша – до «Зоросляка». Але далі від повороту доведеться йти пішки, якщо не пощастить зловити попутку, які часто підбирають туристів. Потрібно буде подолати ще 4 кілометри, щоб дійти до КПП – контрольно-пропускного пункту в Карпатський біосферний заповідник. Там треба зареєструватися та сплатити туристичний збір – орієнтуйтеся десь на 20 грн з людини, але ціна може трохи змінюватися. Також захопіть в похід паспорт або водійське посвідчення. А далі ще десь 9 кілометрів по ґрунтовій дорозі – і ви на «Заросляку». Будете йти попри річку Прут, серед гігантських ялинок, з невеликим набором висоти.
Біля вищезгаданої бази стежки та туристи розходяться - одні прямують підкоряти Говерлу, а інші – звертають вліво до озера Несамовите. Ліворуч від торгових лотків буде великий бетонний міст. Біля нього є маршрутний вказівник із жовтим маркером. Це дорога, яка виведе вас до озера.
І ще одна порада. Якщо ви повертатиметесь цим же шляхом і встигнете спуститись до закриття торгових точок, то маєте шанс під’їхати з кимось до цивілізації. Ми не ризикували і замовили назад транспорт. Викликали його ще в горах, бо вже знали, що чим нижче - тим гірший мобільний зв’язок, або його зовсім немає. Під дощем, втомлені та брудні, ми спустилися до бази. Але внизу з нами трапилася ще одна пригода. У нашу машину попросились туристи і благали почекати їхнього друга, який от-от спуститься з Говерли. Холодні та голодні ми чекали близько двох годин. І було вже не до жартів, бо зв’язку нема, а людина пропала. Але виявилось, що той допомагав зносити жінку, яка зламала ногу. Тому будьте обережні, бо гори - то таки підвищений рівень небезпеки. Плюс, вони не люблять легковажності, самовпевненості та перебільшення своїх можливостей.
Повернімося до нашого маршруту. Озеро Несамовите - одне з найвищих високогірних озер в Українських Карпатах (1750 м над рівнем моря). Біля нього ми зупинились дорогою на Шпиці.
Читайте такожКраса і біль Буцького каньйону
Озеро льодовикового походження. Вода тут замерзає, коли температура повітря опускається нижче нуля. Говорять, що навіть влітку, в найспекотніші дні вода не прогрівається. Площа цього «гірського дзеркала» - 0,3 га. Оптично озеро нагадує Антарктиду. Від турбази туди 6 кілометрів, які займуть у вас десь 3 години.
Розташоване озеро в межах Івано-Франківської області, але деякі посібники з географії пишуть, ніби Несамовите знаходиться в Закарпатській області. Проте сучасні карти, і той факт, що озеро лежить на північний схід від головного хребта Чорногори (яким проходить межа між областями), свідчать, що воно таки на Івано-Франківщині.
Про озеро можна почути багато легенд. Одна з них говорить, що на його дні покояться грішні душі, тому не можна в нього кидати каміння і купатися. Про останнє вам скажуть і природозахисники, які занепокоєні екологічною ситуацією на Несамовитому. А все через туристів. Вирубка жерепу, розведення вогнищ, розкладання наметів, засмічення території, купання. Все це суперечить природоохоронному статусу місця, але, на жаль, відбувається. Ще більше обурює те, що навіть інформаційні щити з повідомленнями про унікальність водойми використовували для розведення вогню. Не уподібнюйтеся, будь ласка. Будьте відповідальними туристами.
***
І ще кілька порад. Не забудьте взяти з собою дощовик, теплі речі, воду та щось перекусити. У дорозі хочеться їсти. Можна брати сухофрукти і горішки. Вони легкі та добре тамують голод. Також серед моїх фаворитів - банани. А ще варто запастися бутербродами. До речі, для себе я визначила, що кругла біла булка з маслом і вареною ковбасою - мій улюблений перекус у горах. )))
***
Якщо вас зацікавлять інші маршрути Українськими Карпатами, нещодавно ми розповідали про «Гуцульські Альпи: мальовничі Мармароси на кордоні з Румунією».
Мирослава Шульгевич
Підписуйтесь також на Телеграм-канал УНІАН.Туризм.