Краса і біль Буцького каньйону
Краса і біль Буцького каньйону
14:52, 12.04.2018
7 хв.
Щоб побачити щось цікаве, не обов'язково їхати за кордон. Україні також є, що показати туристам – як місцевим, так й іноземним. Але, водночас, щоб реалізувати весь цей неймовірний природний і культурний потенціал нашій країні життєво необхідно попрацювати над інфраструктурою.
Гранітна краса Буцького каньйону
Це я добре відчула під час поїздки вихідного дня по Україні – до Буцького каньйону, який іноді гордо іменують «маленькою Швейцарією». Буцький каньйон (який ще часто пишуть як Букський каньйон) в Черкаській області став популярний серед туристів відносно недавно.
Читайте такожУкраїною своїм ходом: як потрапити в різні куточки країни, якщо у вас немає машини
Скельний каньйон довжиною близько 5 кілометрів розташований на річці Гірський Тікич біля села Буки (звідси і його назва). Він досить глибокий, але водночас вузький - максимальна глибина каньйону сягає 20 метрів, а ширина коливається в межах 20-40 метрів. Ну а вік гранітних порід, через які протікає річка, оцінюється приблизно в 2 мільярди років. Види з каньйону неймовірні, але й спуститься вниз до води досить цікаво. Видовище дійсно того варте, щоб викроїти хоча б день на поїздку туди.
Відео дня
Початок літа відмінно підходить для відвідування Буцького каньйону / фото Марина Григоренко
На самому ж початку каньйону річка стрімко скочується з брили граніту, завдяки чому утворюється галасливий двометровий водоспад-перекат Вир – ще одна місцева визначна пам'ятка. За бажання можна просто посидіти півгодинки біля водоспаду, зануривши ноги у вируючу воду. Біля самого водоспаду в дев'ятнадцятому столітті побудували великий водяний млин, однак на сьогоднішній день від нього збереглися лише фрагменти.
Руїни старого млина біля Буцького каньйону / фото Марина Григоренко
Також на території Буцького каньйону знаходяться руїни першої в Україні гідроелектростанції, до яких досить легко добратися, спустившись "на дно" Буцького каньйону. Там також можна вільно поблукати, ніяких обмежень доступу немає. До речі, там виходять досить атмосферні фото.
Руїни старої ГЕС в каньйоні / фото Марина Григоренко
А ще ця місцевість дуже популярна серед скелелазів, особливо їх приваблює один з уступів каньйону - Скеля Родіонова. Тож і любителям екстремального туризму тут буде чим зайнятися.
Букський каньйон дуже популярний серед скелелазів / фото Марина Григоренко
Загалом, їхати сюди можна як і на один день просто помилуватися красою, так і на кілька днів з наметом відпочити на природі. Ті ж, хто не особливо хоче ночувати в тяжких похідних умовах, можуть випробувати долю і розпитати у жителів села Буки, чи не здає хтось кімнату або будинок на ніч. Саме село Буки досить маленьке, а тому будь-яких готелів там поки немає (місцевим на замітку – гарна ідея для бізнесу). Ну а найближчий пристойний заклад розміщення розташований в селі Маньківка в 13 км від Буцького каньйону, або ж можна зупинитися в Жашкові. Але це все ж таки вже трошки не те.
Екскурсії в Буцький каньйон
Особисто я їздила в Буцький каньйон з екскурсією вихідного дня (якою в цілому залишилася задоволена). Зараз такі екскурсії пропонують відразу кілька агентств, за бажання їх легко можна знайти в Інтернеті. Це шлях «найменшого опору», щоб потрапити в Букський каньйон, і для першого разу цілком підійде, якщо хочеться поїхати на один день.
Читайте такожГуцульські Альпи: мальовничі Мармароси на кордоні з Румунією
Як любитель помилуватися природною красою і побродити в тиші і спокої, навіть за час екскурсії я встигла погуляти по території каньйону, послухала байки від місцевого екскурсовода і пофотографувати мальовничу природу з усіх ракурсів. Однак будь-яка екскурсія, якою б гарною вона не була, має один великий недолік – відсутність свободи.
Вид з вершини Буцького каньйону / фото Марина Григоренко
З одного боку, звичайно, добре, коли вас усюди возять (іноді на кілька туристичних об'єктів за одну екскурсію), все розповідають і навіть завозять в перевірені часом точки на обід. Але, з іншого боку, іноді все ж хочеться затриматися на тому чи іншому місці довше, а потрібно не відставати від екскурсійної групи. А іноді просто не хочеться зайвої компанії. Або ж після екскурсійної поїздки хочеться повернутися на це ж місце, але вже самостійно. Я б, наприклад, не відмовилася побувати в Буках ще раз – вже як самостійний турист. І тут починаються проблеми.
Дістатися до Буцького каньйону – справжній квест
Якщо у вас немає власної машини або, припустимо, ви налаштовані на відпочинок, в який не дуже вписується перебувавння за кермом – тоді до Буцького каньйону, як і багатьох інших українських природних пам'яток, дістатися не так вже й легко. Начебто відстань від Києва менше 200 км, а щоб потрапити туди, потрібно пройти справжній квест. Спочатку, звідки б ви не їхали, потрібно доїхати до Жашкова, а вже звідти намагатися зловити маршрутки-автобуси, що проходять повз (як варіант можна спробувати уточнити розклад телефоном на місцевій автостанції Жашкова). Або ж намагатися ловити попутки. Ось така невизначеність часом і правда може відбити бажання їхати куди-небудь, якою б привабливою місцевість не була. Адже коли всю поїздку переживаєш про те, чи вийде без проблем і вчасно доїхати, емоції від поїздки вже трохи не ті (якщо ви, звичайно, не особливо любитель елементу спонтанності в поїздці).
Читайте такожКраще за гори можуть бути тільки гори: як і куди українці ходять у походи
Для порівняння: мені кілька разів доводилося переїжджати між містами Німеччини або Австрії. І ось там є можливість під'їхати на поїзді або автобусі навіть до найменших населених пунктів. І що найголовніше – все це ходить строго за розкладом, який досить легко знайти в інтернеті, ще й квитки заздалегідь онлайн купити можна. При цьому в день за кожним напрямком ходять кілька рейсів і розклад складено досить зручно. У нас з цим, на жаль, поки проблема, і поки немає особливих ознак, що її планують якось вирішувати. Часто поїзда або автобуси, якщо й ходять, то за не особливо зручним розкладом для мандрівників. У випадку з міжміськими маршрутами ситуація ще сумніша, особливо подалі від Києва: вони часто ходять без жодного розкладу (про його наявність в Інтернеті я взагалі мовчу), та й не факт, що в них вдасться влізти, намагаючись зловити їх на зупинці в невеликому населеному пункті.
А ось з інфраструктурою в Букцькому каньйоні поки не дуже / фото Марина Григоренко
Ну і ще один момент – наявність гостро необхідних у популярних серед туристів місцях благ цивілізації. У безпосередній близькості з Буцьким каньйоном нами був виявлений лише один дерев'яний туалет, і він у сумному стані, практично, без спецзасобів хімзахисту туди краще не заходити. Про те, щоб помити там десь руки, мова взагалі не йде. З місцями, куди можна викинути сміття, теж досить складно. Все це, звичайно, слабке виправдання для відпочиваючих. Але, водночас, про яку культуру відпочинку можна говорити, якщо не створені елементарні умови? Адже туриста треба виховувати.
У результаті, виходить, що ми маємо в Україні безліч гідних місць для відпочинку, але, водночас, досить плачевну інфраструктуру. Чи-то місцеві жителі (не рахуючи топові міста і туристичні об'єкти) ще не до кінця зрозуміли, як робити бізнес на тому, що вони мають під носом, чи-то лінуються, чи-то не бачили гідних прикладів. А тим не менш на туристах можна непогано заробляти, якщо робити все з розумом. На тій же Івано-Франківщині місцеві мешканці це вже зрозуміли - і туристи зі своїми грошима до них потягнулися. Ну а на мешканців населених пунктів біля менш розкручених туристичних об'єктів до цього ще чекає довгий шлях...
Марина Григоренко
