На думку політолога, Росія почне виступати проти розгортання миротворців в Україні, але тоді їм доведеться пояснювати свою позицію США.
Президент України Володимир Зеленський, президент Франції Еммануель Макрон і прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер 6 січня підписали декларацію про наміри щодо розгортання багатонаціональних сил в Україні після завершення війни. Французький лідер зазначив, що на саміті в Парижі були узгоджені механізми моніторингу режиму припинення вогню в Україні, і що їх забезпечуватимуть США. Яку функцію виконуватимуть миротворці, наскільки це вагома гарантія безпеки та якою може бути реакція Росії в інтерв’ю УНІАН розповів політолог Ігор Рейтерович.
Коаліція охочих підписала документ про розгортання в Україні контингенту західних військ. Чи погодиться з цими умовами російський диктатор Володимир Путін? Якщо ні, то навіщо тоді це було підписано?
Росія виступала категорично проти ідеї військ НАТО в Україні, але тут є нюанс: якщо мова йде про двосторонні чи тристоронні угоди, тоді це вже не присутність військ НАТО. Просто країна каже, що тут присутні британські війська, але вони не є в даному випадку військами країни-члена НАТО. До речі, так часто роблять американці, коли воюють по всьому світу, вони офіційно заявляють, що дії Сполучених Штатів є діями Сполучених Штатів як країни, а не члена НАТО.
Тому тут важливо інше: якщо така угода підписується і, власне, ці питання детально обговорюються, то очевидно, що американці санкціонували її підписання, і вони готові будуть цю ідею презентувати Росії. Ну, і відповідно, мабуть, її відстоювати, тому що це про гарантію безпеки. Будь-яка суверенна країна, Україна є такою, має право приймати рішення щодо того, які війська, яких країн розміщувати чи не розміщувати на своїй території.
Ніхто ж, до речі, навіть країні-агресору не заважав підписувати угоду з Північною Кореєю і привозити її війська на територію Російської Федерації. Я думаю, якщо Росія впреться рогом і почне виступати проти цього, тоді їм доведеться пояснювати Сполученим Штатам, чому це відбувається.
Для нас в будь-якому випадку це правильна історія. Ми повинні про це говорити вже зараз, бо там же не один документ про завершення війни, а чотири. І, відповідно, один з них - це якраз про гарантії безпеки. Тому ми робимо те, що ми повинні робити, а далі вже будуть американці цю тезу відстоювати або не відстоювати перед Російською Федерацією.
Макрон заявив, що після припинення вогню в Україну можуть бути направлені "тисячі французьких солдатів". Він уточнив, що "це не сили, які будуть залучені до бойових дій". Яку роль вони виконуватимуть, щоб забезпечити гарантії безпеки для нашої країни?
Вони будуть займатися питаннями захисту українського неба, захисту України на воді. Це конкретно було озвучено президентом Франції. Плюс, - підготовкою і перепідготовкою Збройних сил України.
Тобто вони будуть надавати логістичну і іншу допомогу, що для нас є, звісно, недостатнім варіантом, але в якості другої, третьої лінії оборони, чому б і ні. Це будуть навіть не військові бази, а типу центри, хаби, де вони будуть перебувати. Очевидно, що це теж стримуючий фактор для Росії. Наприклад, якщо вони починають черговий раз агресію, вони повинні розуміти, що наносячи удари, наприклад, по містах на заході України, вони можуть влучити по британських чи французьких військових, що є casus belli (привід для війни), і можуть спровокувати більше включення цих країн у війну проти Російської Федерації. Мені здається, це той максимум, який ми могли вибити в тих умовах, які є на сьогодні.
Але ж ці військові хаби будуть розташовані дуже далеко від лінії розмежування, виключно на Заході?
Дуже далеко від лінії розмежування. Моніторинг буде здійснюватися зовсім іншими засобами. Макрон казав про участь американців, але поки американців в фінальній версії цього комюніке немає. Я думаю, вони з'являться, тому що головне - це підписувалося за участі американців, і окрема делегація прилетіла. Тому вони, мабуть, погодили цю історію.
Що означає заява канцлера Німеччини Фрідріха Мерца про те, що Німеччина готова розмістити контингент у сусідніх з Україною країнах НАТО? До того ж він дав зрозуміти, що його країна не має наміру розміщувати німецькі війська в Україні навіть після припинення вогню. Подібну позицію висловила Італія.
Вони говорять, враховуючи ситуацію станом на зараз. Те ж саме, до речі, казала Бельгія, наприклад, що ми війська відправляти не будемо, але ми Україні допоможемо в інших сферах, в яких ми можемо. Тут просто треба розуміти, що позиція виборців, наприклад Мерца і Мелоні, така, що вони до цього поки не готові. Але історія взагалі з розміщенням іноземних військ в Україні буде. Зараз вона такою не є, але вона буде. Це класична історія про вікно Овертона - головне почати. І коли хтось перший зробить якісь кроки, всі побачать, що нічого екстраординарного чи страшного в цьому немає.
Тож, я не виключаю, що позиція німців або італійців може помінятися. І звісно ж, важливою є позиція Трампа: якщо в якийсь момент він скаже, що класний документ ми підтримуємо, але давайте збільшимо присутність різних країн, то, можливо, ці країни теж поміняють позицію. Тим більше, якщо планується, що все буде відбуватися під управлінням Сполучених Штатів, але без прямої участі американських військових в цих процесах на території України. Грубо кажучи, вони будуть десь сидіти на базах НАТО в Європі і керувати всіма цими процесами.
Мерц також заявив, що для досягнення миру в Україні будуть потрібні компроміси. Про які компроміси йде мова?
Вони всі говорять фактично про один компроміс - це компроміс, який пов'язаний з територіями, тому що по іншим питанням Україна вже продемонструвала максимум, який могла. Головне, щоб коли говорять про компроміси, вони не забували говорити про компроміси зі сторони Російської Федерації. Це ключовий момент. Тому що Україна, в принципі, вже зробила дуже багато. Сама по собі ідея, що ми готові завершити війну, наприклад, по тій лінії розмежування, яка є на сьогоднішній день, - це вже компроміс з боку України, тому що всі ж інші території від цього не перестають бути українськими. Але якщо ми готові це питання обговорювати, це вже компроміс. Я думаю, що вони це мали на увазі, і рано чи пізно вони це питання піднімуть і будуть теж говорити, що Україна зробила все, що могла зі свого боку, ми тепер хочемо побачити подібну ситуацію зі сторони Російської Федерації. Тим більше, що Росія і близько немає великих успіхів на фронті, якими вона може похвалитися і які вона може використати в якості тиску на Україну.
Україні було надано гарантії, частина з яких аналогічна 5 статті НАТО про колективну оборону. Однак якщо дійде до нової ескалації, чи справді ці країни воюватимуть за Україну? Якщо так, то що заважає їм це робити зараз?
Я би питання навіть по-іншому поставив. А якщо завтра Росія нападе на Естонію, чи буде працювати п'ята стаття НАТО? Гарантії немає, і вона не з'явиться. Зараз їм заважає воювати той факт, що в них немає ніяких підписаних документів з Україною. І вони бояться влазити в цей конфлікт з Російською Федерацією. Але якщо буде підписаний документ, то це вже буде інша ситуація. Це як от з Ізраїлем. Чому, наприклад, США, Британія або інші країни беруть участь у відбитті атак на Ізраїль, які здійснював Іран? Тому що в них є відповідні договори. І ці договори їх зобов'язують Ізраїлю в цьому питанні допомагати. Коли в нас буде такий же договір, тоді буде трошки інша розмова. Головне, щоб цей договір мав зобов'язуючий характер, а не був схожий на Будапештський меморандум.
Більшість країн з Коаліції охочих потребує підтримки парламентів для підписаних рішень. Наскільки високі шанси, що там положення про оборону України, які, як сказав Зеленський, "юридично зобов'язують", будуть проголосовані?
Це залежить від країни. Наприклад, у Британії, я думаю, без проблем, тому що там є двопартійна підтримка, і там не важливо, Стармер при владі, чи хтось інший буде. У Франції, принаймні станом на сьогодні, я думаю, що це можлива історія. А загалом треба дивитися просто кожну окремо взяту країну в той момент, коли будуть ці рішення прийматися, тому що очевидно, що все це демократії. І там є сили, які продовжують займати таку позицію, що ми повинні максимально дистанціюватися від російсько-української війни, не повинні туди лізти, Україні допомагати, але не більше того формату, що є на сьогодні. Тому, вважаю, нам треба просто дочекатися вже конкретного готового документу, де буде прописана позиція кожної окремо взятої сторони. І в залежності тоді вже від цієї позиції ми зможемо зробити висновок, наскільки парламенти будуть готові підтримати чи не підтримати ці ініціативи.
Окремо хотілося б поговорити про гарантії на морі. Зокрема, Туреччина готова взяти на себе відповідальність за морський компонент гарантій безпеки для України. Наскільки ми можемо розраховувати на Анкару в цьому питанні?
Туреччина без проблем це може зробити, тому що турки мають найкращу присутність в Чорному морі. В них вона дійсно дуже потужна, в них потужний флот. Там ніяка не Росія є домінуючою силою. Тому, Туреччина може абсолютно спокійно це зробити. Це не є для неї проблемою, і вони давно про це говорять, тому що для турків це, в тому числі, елемент підвищення свого статусу, це геополітична історія, яку вони готові реалізувати. І для нас, в принципі, ця історія достатньо позитивно виглядає.