Метою прориву на Харківщині не є захоплення міста-мільйонника, а лише відволікання сил з гарячих напрямків Донбасу.
Минулого тижня Росія відкрила новий фронт у вторгненні в Україну, розпочавши наступ на Харківську область. Російські війська швидко просунулися на кілька кілометрів, зумівши знову зайняти кілька сіл. Вони ще не вийшли на головну лінію оборони на схід від міста, яку утримують досвідчені бригади, але ситуація серйозна.
Як йдеться у матеріалі The New York Times, погрожуючи Харкову, Росія сподівається закріпити українські ресурси в регіоні, оголивши фронт. Безпосереднім пріоритетом України є стабілізація лінії фронту та запобігання великому прориву Росії. Але Київ має справу з низкою викликів. Попри нещодавнє ухвалення законопроекту про допомогу в Конгресі, який розблокував мільярди допомоги Києву, швидше за все, ситуація погіршиться.
Мета Росії - не взяти Харків, а погрожувати йому, наступаючи на місто та атакуючи артилерією. Українські сили вже відносно слабкі; залучаючи українські резерви та кращі частини до оборони Харкова, послаблюються позиції на інших ділянках лінії фронту. Росія як і раніше зосереджена на окупації решти Донецької області, прагнучи захопити ключові транзитні вузли та населені пункти.
Останніми днями деякі українські підрозділи передислокувалися з Донецька до Харкова, і, схоже, Україна розгортає окремі батальйони для підсилення інших ділянок фронту. Українські сили в Донецькій області ризикують стати ще більш вразливими, якщо Росія перекине свої резерви туди.
Російські війська також чинять тиск біля Куп'янська, на сході Харкова та на півдні Запоріжжя. Можуть бути вторгнення вздовж кордону в Сумській та Чернігівській областях.
Російський наступ відбувається в момент вразливості України. З минулої осені країна зіткнулася з трьома взаємопов'язаними проблемами: нестачею боєприпасів, живої сили та фортифікаційних споруд. Україна досягла прогресу в покращенні своїх фортифікаційних споруд навесні, і пакет допомоги від Сполучених Штатів має зменшити нестачу боєприпасів. Але нестача живої сили посилюється, особливо в піхоті.
Кульмінацією контрнаступу України минулого літа стало насамперед виснаження її піхоти, і з тих пір вона намагається компенсувати втрати. На практиці це означає, що часто в окопах занадто мало солдатів, а піхоти недостатньо, щоб розвинути стійку ротацію. Багато українських бригад недоукомплектовані, багато бійців старше 40 років.
Ситуація є наслідком політичного вибору, хиткої системи мобілізації та багатьох місяців політичної непоступливості до нещодавнього ухвалення ряду законів про мобілізацію. Ці закони спрямовані на розширення контингенту солдатів шляхом зниження віку призову, покарання ухилянтів, дозволу деяким засудженим служити та надання стимулів для добровольців. Нардепи обіцяють вирішити нестачу кадрів в армії, але багато залежатиме від того, як українці виконуватимуть цей закон.
Не маючи достатніх сил і боєприпасів, українські військові відповідають на російські прориви переміщенням своїх кращих бригад і елітних частин по всьому фронту. Такий підхід "гасіння вогню" був під час боїв за Бахмут та Авдійку. Це призводить до того, що кращі підрозділи не мають достатньо часу для відпочинку та відновлення. Україна також вдається до розгортання окремих батальйонів для посилення частин фронту без решти їхньої бригади. Це короткострокові рішення, які мають довгострокові наслідки, оскільки ці підрозділи з часом деградують.
Натомість Росії минулого року вдалося вирішити проблеми з кадрами, і зараз вона набирає близько 30 тисяч військовослужбовців за контрактом на місяць. Багато з цих новобранців навряд чи є ідеальними солдатами, їм також за 40. Але ця фізична перевага у поєднанні з артилерією, безпілотниками та плануючими бомбами дала Росії кількісну перевагу.
Але переваги Росії не обов'язково є вирішальними. Якість її сил разом із втратами обмежили здатність проводити більш масштабні операції - саме тому російські сили намагаються перетворити наступ на прорив і не можуть досягти більших успіхів. Росія також втрачає озброєння і в 2025 році зіткнеться з нестачею обладнання.
"Навіть з ухваленням законопроекту про допомогу США Україну чекає важкий рік. Американська допомога виграла Україні час і дає певність щодо ресурсів, які будуть доступні. Фінансування може бути достатнім для того, щоб Україна утримала, а в кращому випадку відновила наступальний потенціал своїх військ... Але майбутнє залежить від того, що Захід, який відіграє значну роль у навчанні, розвідці та інших формах підтримки, і Україна можуть зробити з цього", - пише видання.
Якщо Україна зможе обмежити Росію скромними здобутками цього року, то вікно можливостей для Москви, ймовірно, закриється, а її відносна перевага може почати зменшуватися в 2025 році. Україні доведеться захищатися, водночас працюючи над відновленням своєї армії. Найближчі місяці будуть вирішальними у багатьох аспектах.
Як повідомляв УНІАН, Збройні сили України зірвали плани російських окупантів максимально заглибитися в міську забудову Вовчанська і закріпитися там. Підрозділи українських військ продовжують виконання бойових завдань в межах міської забудови в північній частині міста.
На думку військового аналітика Майкла Кларка, окупанти націлилися на Харківську область, і головна мета Росії - "перетягнути українські сили з інших місць".