Путіну легше обгрунтовувати необхідність війни, коли в Росії щось палає.
Українські далекобійні удари по території Росії дедалі сильніше впливають на економіку та повсякденне життя країни, однак поки не призводять до помітного падіння підтримки війни. Ба більше, така тактика потенційно може посилити позиції Кремля, переконуючи росіян у тому, що країна нібито зазнала екзистенційної загрози. Про це в статті для журналу Spectator Australia пише британський оглядач Овен Метьюз.
Автор описує поточну українську кампанію глибоких ударів по РФ, включно з атаками на НПЗ, склади Wildberries та морський експорт нафти. На думку Метьюза, очікуваного Києвом зростання антивоєнних настроїв у Росії не відбулося.
При цьому оглядач посилається на дані кремлівського соціаологічного центру ФОМ, який стверджує, що загальна підтримка війни залишається на рівні понад 72%.
Разом з тим оглядач визнає, що українські удари підірвали довіру росіян до здатності російської влади захищати населення. Він зокрема цитує деяких російських "воєнкорів", які критикують протиповітряну оборону та військове керівництво Росії.
Втім, головною стратегічною ціллю України, на думку Метьюза, є саме російська економіка. Він наводить думку професорп політології Королівського коледжу Лондона Семп Грінп, який вважає, що удари спрямовані не стільки на зміну ставлення росіян до війни, скільки на погіршення їхнього економічного становища. "Вони були спрямовані на те, щоб росіяни мали дедалі більше труднощів з економікою – проблеми, яку Кремль не може вирішити, не вирішивши питання війни", – пояснює експерт.
Економічні проблеми Росії вже відчутні. Головний економіст державного банку ВЕБ Андрій Клепач заявив, що країна "програє не лише Китаю та США, а в деяких аспектах – Україні". Мінфін Росії був змушений скасувати низку аукціонів з розміщення держоблігацій через недостатній попит, а Wildberries після знищення п’ятої частини складів опинилася на межі банкрутства.
Однак, зазначає автор публікації, ці проблеми поки не є катастрофічними. Російський Фонд національного добробуту суттєво скоротився, але все ще має близько 35 млрд доларів, а ще приблизно стільки ж можна отримати через банківські активи. За оцінкою Бена Аріса з берлінської консалтингової компанії BNE, Росія здатна протриматися до кінця року.
Найбільшим викликом для Путіна нині залишається не нестача грошей, а пошук людей для війни. Російська армія стикається з дефіцитом особового складу навіть попри великі виплати новобранцям і залучення до війська засуджених.
Водночас примусова мобілізація може бути небезпечною для Кремля: після мобілізації 2022 року в Росії відбулися протести, напади на військкомати та масштабна еміграція. Саме тому українські удари по цивільних об'єктах можуть мати парадоксальний ефект.
Як зазначає автор, російська пропаганда значно активніше висвітлює загибель цивільних, ніж удари по нафтопереробних підприємствах чи складах. Путін називає такі атаки "актами тероризму". Якщо кількість жертв серед цивільного населення зростатиме, Кремль може використати це для формування наративу про помсту та підготовки суспільства до нової мобілізації.
Таким чином, робить висновок оглядач, українські удари безумовно створюють для Росії економічні та військові проблеми, але поки не позбавляють Кремль можливості продовжувати війну. Натомість перенесення бойових дій безпосередньо на територію Росії може зміцнити пропагандистську тезу про необхідність боротьби із зовнішнім ворогом і, зрештою, посилити позиції Путіна.
Як писав УНІАН, російські удари по продовольчих складах спричинили дефіцит продуктів у супермаркетах Києва та інших регіонів України. Найбільше постраждали крупи, овочі, молочні продукти та дитяче харчування, а мешканці столиці почали запасатися основними товарами. Продовольчі мережі обіцяють відновити постачання до Дня Незалежності, але ситуація викликала тривогу й асоціації з радянським дефіцитом та історичними голодоморами.
Також ми розповідали, що українські удари по нафтопереробних заводах і терміналах на чорноморському узбережжі Росії знизили туристичний потік на понад 10%. Навіть Володимир Путін значно рідше відвідує свою резиденцію в Сочі, тоді як пересічні росіяни продовжують приїжджати, поєднуючи відпочинок із реаліями війни.