Хоча ситуація на фронті не виглядає для України катастрофічною, оптимізму щодо швидкого миру у солдатів мало.
Доки більшість українців дивилися новорічне звернення президента і розливали шампанське по келихах, на фронті бійці керували дронам у пошуках російських загарбників, а офіцери координували цю роботу. Багато українських військових переконані, що 2027 рік вони зустрічатимуть так само у бліндажах, а не за святковим столом, пише The New York Times (NYT).
"Важко будувати якісь плани", – заявив кореспонденту видання український офіцер батальйону "Вовки Да Вінчі", коли його запитали про очікування від 2026 року.
Один солдат, з яким поспілкувався журналіст, сказав, що його мета на новий рік – просто вижити.
NYT нагадало, що 12 місяців тому тому новообраний президент США Дональд Трамп вихвалявся, що може завершити війну в Україні за 24 години. Відтоді минув рік, відносини Києва і Вашингтона зазнали кількох карколомних злетів, падінь і знову злетів, а на фронті продовжується постійне змагання технологій, тактик і ресурсів.
Як пише автор публікації, роль безпілотників на передовій зросла ще більше, що змусило росіян майже повністю відійти від практики масованих бронетанкових штурмів і вдатися до тактики просочування малими піхотними групами. Це принесло росіянам певні результати, але порівняно з баталіями на дипломатичному фронті, російські просування на землі відбувалися "зі швидкістю равлика", йдеться у статті.
Командир "Вовків да Вінчі" Сергій Філімонов визнав, що для Сил оборони 2025-й був важким роком, і "всі втомилися". Але перемогою РФ ще не пахне, вважає він.
"Коли ми бачимо стан ворога та його дії, це дає нам віру, що все буде добре. Я лише сподіваюся закінчити війну, перш ніж мій син виросте, щоб йому не довелося йти воювати", – сказав 31-річний майор, який має 8-річного сина і 2-річну доньку.
Як писав УНІАН, повномасштабна агресія РФ проти України наближається до символічної позначки у 1418 днів – стільки тривала війна між нацистською Німеччиною та СРСР. Однак на відміну від сталінського Союзу Росія не змогла досягти вирішальних успіхів на фронті.
За вкрай обмежені територіальні здобутки в Україні Москва заплатила понад мільйоном убитих і поранених, так і не зламавши українську державність і не усунувши її керівництво. Попри це Путін демонструє впевненість у неминучості перемоги, висуває максималістські вимоги та розглядає просування на фронті як інструмент тиску на переговорах.