Тегеран користується давнім принципом, відповідно до якого погроза дає більший ефект, ніж її втілення.
Кілька днів тому Пентагон повідомив, що американські військові збили іранський "Шахед" в Аравійському морі, коли той небезпечно наблизився до авіаносця USS Abraham Lincoln. За цим начебто дрібним епізодом стоїть велика психологічна гра, яку розпочав Іран.
Як пише на сторінках видання 19fortyfive професор міжнародних відносин і політичної теорії в коледжі Макалестер у Сент-Полі, штат Міннесота, доктор Ендрю Латам, погрози Ірану потопити американський авіаносець – це не просто театральна пропаганда, а прорахована асиметрична стратегія, спрямована на стримування США.
Автор публікації зазначає, що пропаганда Ірану робить значний акцент на погрозах вивести з ладу американський авіаносець у разі нового збройного конфлікту. Риторика підкріплюється військовими навчаннями, під час яких іранська армія демонстративно розгортає велику кількість ракетних установок, дронів та малих швидкісних катерів.
З іншого боку авіаносці є найпомітнішими інструментами проекції американської сили вдалині від берегів США. Прибуття авіаносної групи США в певний регіон світу завжди стає помітним важелем у політичних суперечках і не надто завуальованою погрозою застосування сили в разі потреби. Іншими словами авіаносці США – це інструмент і одночасно символ американської військової потуги та геополітичного престижу.
Через це авіаносці перетворюються на палицю з двома кінцями. З одного боку вони загрожують потенційним ворогам Америки прямо біля їхніх берегів. З іншого боку, їхня символічна вага робить неприйнятним будь-який сценарій, в якому ці плавучі арсенали демократії зазнають пошкоджень чи не дай боже будуть потоплені.
Навіть незначна шкода авіаносцю внаслідок ворожого удару матиме політичні наслідки, адже ця подія стане сансацією, яку радо рознесуть по всьому світу ЗМІ та соцмережі. Навіть фінансові ринки відреагують на таку подію, а внутрішній політичний тиск на Білий дім зросте.
"Зацикленість Тегерана [на ідеї потоплення авіаносця США] відображає розуміння того, що видимі пошкодження можуть спричинити стратегічний шок, непропорційний оперативним втратам", – пише аналітик.
Останній випадок затоплення чи значного пошкодження авіаносця внаслідок бойових дій був ще під час Другої світової війни. І не дарма.
Американські авіаносці є надзвичайно важкою ціллю для ураження. Вони ніколи не плавають на самоті, а завжди перебувають у складі авіаносної групи, яка забезпечує їм багаторівневу архітектуру захисту від найпродуманіших атак. Жоден засіб ураження не зможе залишитися непоміченим і тим паче наблизитися до авіаносця.
І навіть якщо ракеті чи снаряду якимось чином все ж вдастся прорватися крізь багаторівневий захист і вразити авіаносець, фатальної шкоди завдати, швидше за все, не вдасться. Сучасні авіаносці спроектовані так, щоб триматися на плаву і зберігати боєздатність навіть після значних пошкоджень.
Саме тому Іран робить ставку не на знищення авіаносця одним потужним снарядом чи ракетою, а на психологічних наслідках влучань кількох малопотужних боєприпасів, як от дрони "Шахед", під час масованої атаки великою кількістю ударних засобів, коли оборонна архітектура авіаносної групи може не впоратися з усіма загрозами одночасно. Більше того, для іранського режиму важливо не так завдати цього результативного удару, як переконати Пентагон, що такий удар неодмінно буде завдано, якщо Трамп розпочне нову військову операцію проти Ірану.
Як писав УНІАН, наприкінці січня США зосередили навколо Ірану потужне військове угруповання, готове для удару, щойно буде наказ. За даними американських ЗМІ, в Білому домі розглядаються різні варіанти, включно з ударами по об’єктах ядерної програми, арсеналах балістичних ракет або продовженні психологічного тиску на іранську владу для досягнення поступок щодо іранської ядерної програми.
Своєю чергою верховний лідер Ірану аятолла Алі Хаменеї заявив, що будь-яка атака на Іран з боку США призведе до регіональної війни. На цьому тлі тривають дипломатичні переговори між сторонами щодо іранської ядерної програми.