Дешеві "Гербери" з розмахом крил 2,4 м переносять ударні FPV на сотні кілометрів, формуючи mesh-мережу зв’язку та розширюючи дальність і точність атак.
Росія почала використовувати великі безпілотники як носії для запуску ударних FPV-дронів на великі відстані. Йдеться про апарати типу "Гербера", які раніше застосовувалися переважно як приманки під час атак "Шахедами", а тепер – як платформи для доставки та запуску малих дронів углиб території України, пише Forbes.
Це не перший випадок застосування дронів-носіїв у війні, однак нинішня практика ставить під сумнів тезу про обмежену стратегічну роль FPV через їх невелику дальність. Завдяки "материнському" носію такі апарати можуть уражати цілі за сотні кілометрів із високою точністю.
"Гербера" має розмах крил близько 2,4 м і важить приблизно 18 кг – значно менше за "Шахед" (до 180 кг). Конструкція спрощена: фанерна рама, пінопластовий корпус, китайський двигун DLE60 та комерційна електроніка. Орієнтовна дальність – до 640 км, а вартість, за окремими оцінками, може становити близько 2 тисяч доларів.
Перші "Гербери", помічені у 2024 році, були приманками з радіолокаційними відбивачами. Згодом з’явилися версії з невеликими кумулятивними або осколковими боєголовками, а також модифікації з камерами й операторським керуванням.
3 лютого радник міністра оборони України Сергій (Флеш) Бескрестнов оприлюднив фото збитої "Гербери" з кронштейном під один FPV і ретранслятором. За два дні зафіксували ще одну – вже з прикріпленим FPV, а 9 лютого з’явилося відео запуску FPV з "Гербери" у повітрі. Три інциденти за тиждень можуть свідчити про розгортання нової тактики.
Після блокування доступу до Starlink російські розробники, за повідомленнями, почали оснащувати частину "Гербер" китайськими радіомодемами XK-F358 Mesh. Такі модулі дозволяють дронам формувати мережу у повітрі: апарати стають вузлами, передаючи сигнал один одному на значні відстані (за прямої видимості – до сотень кілометрів).
В інтерв’ю ТАСС головний конструктор Центру комплексних безпілотних рішень Дмитро Кузякін пояснив логіку: великий дрон має дальність, але гіршу маневреність, тоді як FPV здатен "влучити у конкретне вікно" або вразити рухому ціль. Носій дає змогу запустити кілька FPV і підвищити ймовірність ураження.
Критики FPV часто вказують на невелику масу боєзаряду (приблизно 1–2 кг). Проте досвід війни показує, що такі дрони ефективні проти бронетехніки, РЛС, ЗРК, складів боєприпасів і пального. Вони значно дешевші за керовані ракети та можуть атакувати як техніку, так і окремі цілі.
Експерти також припускають зростання автономності: FPV, запущені з носіїв, можуть отримувати елементи штучного інтелекту для зменшення залежності від постійного зв’язку, що частково компенсує затримку сигналу.
Головний контраргумент проти дронів-носіїв – їх можна збити до виходу в район запуску. Українська ППО вже демонструє високі показники перехоплення "Шахедів" і "Гербер". Водночас поєднання дальності носія та точності FPV створює новий рівень загрози – не лише для України, а й для інших країн, які уважно стежать за еволюцією безпілотної війни.
Як повідомляв УНІАН, росіяни дійшли до реалізації протидронового захисту шляхом створення поверхонь, які обертаються із дуже великою швидкістю. Перший зібраний зразок вже тестується на окупованій частині Запорізької області у межах активності так званого 70-го мотострілецького полку.
На відео пропагандистів для центрального телебачення показана робота наземного роботизовано комплексу, єдиною задачею якого, схоже, і є тестування цієї системи захисту. Вона полягає у розкручуванні тросів з великою швидкістю, які мають у прямому сенсі відбивати атаки FPV-дронів.