Відомо щонайменше про те, що Україна має на озброєнні такі реактивні дрони, як "Барс", Aerion, Nyan, "Паляниця", "Пекло" тощо.
Сили оборони вже давно застосовують дрони з реактивним двигуном для ударів по об'єктах російських загарбників. Водночас існує проблема з масовим виробництвом самих реактивних двигунів для таких дронів-камікадзе. Про це в коментарі УНІАН розповів Павло Нарожний – засновник БО "Реактивна пошта", військовий експерт.
"Вже точно більше року як нас є реактивні дрони. У нас їх є декілька видів", – зазначив Нарожний.
Зокрема, один із таких дронів із реактивним двигуном – це "Барс". Також Сили оборони України мають на озброєнні такого типу дрони іноземного виробництва. Таким є дрон Nyan, створений дочірньою структурою концерну BAE Systems у Великій Британії.
"І у нас ніде ніяк публічно про це не повідомлялося, – ні про передачу, ні про використання, нічого. А потім вони самі, з Великої Британії, дали пресреліз і сказали, що Україні вже передано більше тисячі штук таких дронів", – повідомив Нарожний.
При цьому, як зауважив експерт, після атаки на Москву і НПЗ у Капотні, що відбулася 18 червня 2026 року, у пресрелізі від Генерального штабу ЗСУ було оприлюднено перелік озброєнь, які були застосовані для повітряної атаки. Зокрема, тоді була згадка про застосування дрона "Барс".
Також експерт нагадав, що Україна має на озброєні реактивний дрон (ракета-дрон) "Паляниця" та ракету-дрон "Пекло" (має реактивний двигун). Окрім того, експерт додав, що Київське конструкторське бюро "ЛУЧ" розробило реактивний дрон під назвою Aerion.
"І там є важливий момент – вони для цього реактивного дрона Aerion будуть використовувати уніфіковану пускову платформу", – повідомив Нарожний.
Він нагадав, що також є наземна пускова платформа для запуску крилатих ракет Р-360 "Нептун".
"Там такі чотири труби стоять. У цих трубах знаходяться ракети "Нептун". І вони в такі самі пускові контейнери будуть ставити ці реактивні дрони. Можливо, навіть по декілька штук зараз. Подробиці вони особливо не дали", – зазначив Нарожний.
Як зазначив експерт, відповідь очевидна, оскільки після запуску нашого дрона на ворожому об'єкту має виникнути пожежа або вторинні вибухи.
"Це нафтопереробні заводи. Це паливо-мастильні склади. Це арсенали. Бажано, щоб цей арсенал був під відкритим небом. Тобто,щоб ми це підпалили і щоб воно там місяць після того горіло, палало, і щоб це нанесло максимальний удар по їхній економіці. Тобто нафтопереробні заводи, нафтоперекачувальні станції, газоперекачувальні агрегати. Стоять на газових магістралях. Портова інфраструктура, де відвантажується це все – нафта, і газ, і все інше – воно також там доволі високотехнологічне, доволі високоякісне. Об'єкти ВПК. По цьому вони і летять", – зазначив Нарожний.
За словами військового експерта, існує велика проблема з тим, аби масово і масштабно створювати реактивні дрони, аби надалі запускати їх на російську територію.
"У першу чергу, проблема полягає в тому, де брати реактивні двигуни. У нас було виробництво на заводі "Мотор Січ" у Запоріжжі. Місто знаходиться дуже близько до лінії фронту. І я впевнений, що там небезпечно було б виробляти ці двигуни", – сказав Нарожний.
При цьому, за його даними, на цьому підприємстві виробляли конкретно модель двигунів для крилатих ракет. Він додав, що ця модель також підходить до реактивних дронів.
"Що таке реактивний дрон? У нас прижилась це назва – реактивний дрон. Але, по суті, це ерзац-крилата ракета. Зменшена реактивна ракета або спрощена крилата ракета. Ця назва вже не приживеться, тому ми і кажемо: реактивний дрон", – зазначив Нарожний.
Він додав, що у Запоріжжі також на підприємстві "Івченко-Прогрес" заявляли про розробку відповідних двигунів. Крім того, такі двигуни випускають у деяких країнах-союзниць України.
"Але величезна проблема в масовості. Ніхто з наших союзників не здатен видати партію в декілька тисяч штук водночас. Тому що це доволі високотехнологічне виробництво, і ніхто не розраховував на такі величезні партії. Ніхто не будував такого масового виробництва цих двигунів. Можливо, зараз щось зміниться", – зазначив Нарожний.
Він звернув увагу, що у Франції заявляли про те, що вони масштабують виробництво. окрема, відповідна заява про підготовку виробництва реактивних дронів лунала з боку компанії Renault.
Водночас станом на сьогодні експерт не бачить перспектив, що прямо зараз в Україні з'являться тисячі таких реактивних дронів з боку союзників.
"Але коли ми кажемо про декілька сотень таких дронів на місяць, я думаю, що це реальна перспектива", – зазначив Нарожний.
"Характеристик ніяких про наші дрони не публікується, але ми прекрасно розуміємо, що коли ми говоримо про швидкість, то, наприклад, швидкість крилатих ракет, того самого українського "Нептуна" – це 800-850 км/год. Швидкість реактивних дронів менша. Чому так? Тому що принципова різниця між крилатою ракетою і цією ерзац-крилатою ракетою типу "Паляниця", "Барс" полягає у методі запуску", – сказав військовий експерт.
Також він пояснив, чому реактивні дрони здатні летіти на швидкості близько 500 км/год, а крилаті ракети, для прикладу, - зі швидкістю 800-850 км/год.
"Тому що є два різні форм-фактори цих крилатих ракет. Якщо згадати, наприклад, про той самий "Нептун", – це така труба, грубо кажучи, з маленькими крильцями. Чому такий форм-фактор? Тому що в неї є пусковий двигун і маршовий двигун. Пусковий двигун викидає ракету з цієї труби і розганяє до крейсерської швидкості. Це 800-850 км/год. І на цій швидкості вже на "Нептуні" чи на іншій крилатій ракеті вмикається маршовий реактивний двигун", – повідомив Нарожний.
Таким чином, крилатим ракетам не треба розганятися завдяки маршовому двигуну. Відповідно, крилатим ракети не треба мати великі крила.
Однак, великі крила потрібні для розгону реактивних дронів, таких як "Барс" або російський "Шахед". Запуск таких дронів відбувається зазвичай з наземної платформи, з катапульти або зі спеціальних рейок, і їх розганяють пороховим двигуном. Тому ці великі крила треба на момент пуску.
Корпус і планер цих дронів зроблені з таких матеріалів, що не зможуть витримати швидкості 800-850 км/год. Також для набору такої швидкості заважають великі крила.
"Теоретична потужність двигуна може йому дозволити так розігнатися. Чи витримає він таку швидкість – це велике питання. Саме тому він іде на швидкості близько 500, максимум 600 км/год", – додав Нарожний.
Разом з тим, швидкість 500 км/год експерт називає піковою, якщо ще зважати на рівень висоти над землею, на якій може летіти реактивний дрон.
Також, за його словами, якщо брати аналогію з рухом автомобіля, чим швидшим буде політ реактивного дрона, тим меншою може бути дальність польоту з огляду на більше спалення пального за максимальної швидкості.
"Насправді швидкість 500 км/год є піковою. Тобто дрон якийсь проміжок траєкторії може летіти на такій швидкості, але весь політ з моменту запуску і до моменту удару дрон не може летіти на швидкості 500 км/год, бо у нього не вистачить палива. Вірніше, дальність польоту дрона впасти може до 150 км, а може навіть і менше, якщо він буде шпарити ці 550-600 км/год. А він іде на меншій швидкості, десь 300", – додав Нарожний.
За його словами, українські реактивні дрони умовно можуть летіти на висоті 5 км над землею, але питання полягатиме у тому, яку дальність польоту на такій висоті цей дрон здатен подолати.
"Може сотню кілометрів, може дві сотні, але тоді треба до нього ліпити величезний бак. У чому плюс реактивного "Шахеда"? Він маленький. Він не такий помітний на радарах. Він зроблений із пластику, мало використовується металевих елементів, і тому він не такий помітний на радарах, і тому його важче збити", – пояснив Нарожний.
Як повідомляв УНІАН, 30 вересня російські пропагандисти заявили, що Сили оборони України почали завдавати ударів по РФ, а також по тимчасово окупованих територіях реактивними дронами. Масовий приліт таких БПЛА нещодавно зафіксували по обʼєктах на тимчасово окупованій Луганщині. Також реактивні БПЛА атакували територію РФ. Приблизна швидкість цих дронів, за їх словами, від 600 до 800 км/год.