Українські дрони, які коштують копійки, систематично знищують супер-дорогі російські зенітні ракетні комплекси, такі як С-400 "Тріумф". Якщо ситуація не зміниться, Росія може ґрунтовно "просісти" і бути взагалі не готовою до нової війни.
Російська армія зазнає все більших втрат серед систем протиповітряної оборони. 22 березня стало відомо, що одним ударом було знищено вогневу установку 9А317 зенітного ракетного комплексу "Бук-М3", а також пуско-заряджальну установку 9А316 комплексу "Бук-М2".
Історія доволі показова. В тому сенсі, що вона вкотре демонструє "професіоналізм" армії РФ. Обидві машини рухалися практично впритул одна до одної, тому влучання по одній із них і подальша вторинна детонація призвели до знищення іншої.
24 березня стало відомо про нові успіхи українців – оператори "Рейду" уразили російський ЗРК "Тор-М2". Загалом починаючи з 12 березня у приціл операторів 413-го полку СБС потрапило чотири ЗРК цього типу.
Знищення двох і пошкодження ще двох зенітно-ракетних комплексів "Тор-М2" свідчить про те, що в системі протиповітряної оборони росіян утворилася "прогалина" протяжністю приблизно від 50 до 100 км уздовж фронту. Куди, звісно, можуть залетіти додаткові українські дрони (і не лише вони).
Це тільки частина втрат, які понесла останнім часом російська протиповітряна оборона.
"Сили безпілотних систем, СБУ та інші підрозділи й раніше нищили російські комплекси ППО і РЛС, – говорить УНІАН директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець. – Збільшення вражених цілей можна пояснити кількома речами. По-перше, якістю інформації щодо дислокації ЗРК та РЛС. Якісна розвідувальна робота помножена на збільшення кількості безпілотників для глибинного удару".
Свою роль, за словами фахівця, відіграє і більш комплексний характер проведення операцій. Коли Україна перенасичує російську оборону різними засобами ураження.
Оцінити реальні масштаби втрат росіян та їхні наслідки можливо лише з урахуванням кількості (нехай і доволі приблизної) систем протиповітряної оборони, які має у своєму розпорядженні Росія.
Як це не дивно, але російська ППО залишається однією з найпотужніших у світі. На відміну від протиповітряної оборони багатьох країн НАТО, Росія має справжню багатоешелоновану систему ППО, яка включає кілька основних систем.
Ключові засоби ППО Росії:
1. "Панцир-С1" – зенітний гарматно-ракетний комплекс (ЗРПК) ближньої дії для захисту від дронів та високоточної зброї.
2. Тор-М1/М2 – ЗРК малої дальності, що може діяти на передовій (зокрема, проти БПЛА).
3. Бук-М2/М3 – ЗРК середньої дальності для боротьби з маневреними цілями, БПЛА та крилатими ракетами.
4. С-300 – масова радянська система для знищення авіації та ракет на великих дистанціях.
5. С-400 "Тріумф" – головна сучасна система для перехоплення літаків, крилатих та балістичних ракет на великих дистанціях.
РФ має як умовно нові, так і старі системи (відверто архаїчні системи розглядатися не будуть, адже вони стрімко втрачають свою актуальність).
Важче підрахувати кількість зенітних засобів, адже принаймні по деяких ЗРК дані доволі обривчасті. Варто також сказати, що сучасний ЗРК – це зазвичай не одна машина. Це дивізіон або батарея, що складається з радара, командного пункту та кількох пускових.
Тобто, йдеться одразу про велику кількість систем. Знищення однієї пускової не означає знищення всього комплексу.
Станом на 2024-2025 роки основа ППО Росії виглядала таким чином.
Зенітний ракетно-гарматний комплекс "Панцирь-С1"
За даними Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS), станом на 2024 рік:
Тактичний зенітний ракетний комплекс "Тор"
За даними IISS, станом на 2024 рік Росія мала понад 120 одиниць Тор-М1/М2/М2У та близько десяти одиниць "Тор-М2ДТ" (арктичний варіант ЗРК з бойовою машиною на базі двосекційного гусеничного транспортера ДТ-30).
Зенітний ракетний комплекс ППО сухопутних сил "Бук"
За даними IISS, станом на 2024 рік сухопутні війська РФ мали близько 200 9К37М1 (Бук-М1-2), близько 90 9К317 (Бук-М2) і близько 60 9К317М (Бук-М3).
Зенітно-ракетний комплекс середньої дальності С-300
Станом на 2025 рік Росія мала 200 пускових установок (25 дивізіонів) С-300ПС та близько 210 пускових установок (26 дивізіонів) С-300ПМ1/С-300ПМ2.
Зенітно-ракетний комплекс середньої дальності С-350 "Витязь"
Станом на 2024 рік фахівці нараховували 6 пускових установок С-350. Мала кількість зумовлена тим, що комплекс прийняли на озброєння нещодавно, а саме – у 2020-му.
Зенітно-ракетний комплекс великої та середньої дальності С-400
За даними IISS, станом на 2025 рік:
Зенітна ракетна система великої і середньої дальності С-500
За даними Newsweek, станом на 2024 рік Росія мала в своєму розпорядженні один діючий полк С-500. Мала кількість систем зумовлена новизною комплексу, який почали серійно виготовляти лише у 2021 році.
Тепер подивимося на загальні втрати.
Щоб оцінити картину, треба спочатку поглянути на ситуацію, яка склалася за весь період війни. За даними проєкту Warspotting, росіяни вже втратили у війні проти України понад 450 зенітних систем різних типів.
Одних лише вогневих установок 9A310M1-2 комплексу "Бук-М1-2" було втрачено понад півсотні. Бойових машин 9А331М, які входять до самохідної зенітної ракетної системи "Тор-М2", росіяни втратили понад 40 одиниць.
Приблизно стільки ж було втрачено "Панцирів". Можна припустити, що втрати становлять від третини до половини усіх "Панцирь-С1", які мала Росія.
Як вже зазначалося, останні місяці фіксується суттєве збільшення втрат систем протиповітряної оборони. Ситуація стала мінятися ще минулого року. Особливу увагу українці приділяли знищенню російських РЛС.
За даними проєкту Tochnyi, з червня минулого року по березень 2026-го Україна опублікувала відео 196-ти (за іншими даними – 209-ти) ударів по російських радіолокаційних системах виявлення різних типів (не враховуючи ще 45+ ударів по РЛС систем С-300П і С-400).
Таким чином, на удари по радіолокаційних системах припадає близько 38% усіх зафіксованих ударів по об'єктах ППО за цей період часу. Особлива увага до РЛС пов’язана в першу чергу із тим, що вони забезпечують контроль над повітряним простором.
Більшість російських РЛС, що зазнали атак, належать до сучасних систем із фазованими антенними решітками. Серед них – найпотужніші й найновіші радіолокаційні комплекси, які виробляються в Росії. Їхня вартість коливається від десятків до сотень мільйонів доларів.
Якщо казати конкретно про 2026-й, то кількість російських ЗРК та РЛС, що зазнали атак, ймовірно, вже перевищує показники за весь 2025 рік.
Нещодавно командувач СБС ЗСУ Роберт Бровді повідомив, що лише протягом 1-22 березня "птахами" Сил безпілотних систем на оперативній глибині було знищено 26 елементів російського ППО.
Зокрема, за допомогою українських дронів FP-2 з бойовою частиною 60-100 кг було знищено пускову установку ЗРК С-300В.
Чи варто казати, що така зброя в буквальному сенсі на вагу золота. За даними з відкритих джерел вартість системи сягає приблизно 40 мільйонів доларів – нещодавно приблизно стільки ж коштував винищувач четвертого покоління.
Представлені цифри не є остаточними. Насправді кількість знищених зенітних систем може виявитися як вищою (адже враховувалися лиши візуально підтверджені випадки), так і нижчою, адже принаймні частину з них могли повернути у стрій після ремонту.
Одним з головних факторів збільшення українських ударів є поява в України принципово нових засобів ураження.
"Ефективність українських засобів ураження продовжує зростати, – говорить УНІАН авіаційний експерт Богдан Долінце. – З одного боку, українські засоби продовжують вдосконалювати свою ефективність, точність ураження. З іншого, розширюється сам арсенал. Якщо раніше такі враження здійснювалися переважно з використанням безпілотників великого радіусу дії, то сьогодні до них додалися літаючі безпілотники-матки, а також плаваючі авіаносці".
Останні, за словами фахівця, дозволяють доставляти невеликі ударні безпілотники, наприклад, до берегів Криму і там знищувати російські ЗРК.
На користь України працює рельєф місцевості.
"Тобто, немає густої лісистої місцевості, а місця розташування російських ЗРК можна завчасно виявляти за допомогою супутникової розвідки", – додає Богдан Долінце.
Через великі втрати ППО вже зараз можна бачити ознаки обмеженості російської протиповітряної оборони.
Замість суцільної смуги прикриття повітряного простору росіяни змушені переходити до об’єктового принципу побудови ППО з прикриттям лише важливих логістичних комунікацій та стратегічних об’єктів.
Це відкриває перед Україною принципово нові можливості.
Прогалина у радіолокаційному полі РФ дозволить українським далекобійним ракетам та БПЛА проникати вглиб території противника.
Показовим є нещодавній випадок, коли в результаті атаки українських дронів було уражено стратегічний завод "НОВАТЭК-Усть-Луга" у Ленінградській області.
Це один з ключових російських комплексів з переробки газового конденсату та експортний термінал на Балтійському морі, що забезпечує значні валютні надходження до бюджету РФ.
З часом таких атак ставатиме все більше, що призведе як до нових воєнних втрат, так і до ще важчих економічних наслідків. На якомусь етапі вести війну Москві стане якщо не неможливо, то принаймні надзвичайно складно. Адже не буде ані арсеналів, ані грошей для ведення повноцінних наступальних дій.
Та головна для Кремля проблема полягає навіть не в цьому. А в тому, що втрати російських систем ППО навіть гіпотетично не можна зіставити із заявленими цілями російсько-української війни.
Бо ніякий Слов’янськ або Краматорськ (або навіть всі міста Донбасу разом узяті) не можуть компенсувати Росії втрат сотень систем ППО. Ці втрати просто не вкладаються у логіку поточного конфлікту.
Справа в тому, що ЗРК для Росії – не просто зброя, як танки, бронетранспортери або БМП. Це без перебільшення стратегічний ресурс, який повинен захищати, зокрема, її ядерні арсенали.
Москва просто не має реальних альтернатив цим системам.
На папері у РФ є багато винищувачів, які можуть ефективно збивати повітряні цілі. Однак їхню кількість не можна навіть умовно порівняти з кількістю крилатих машин, які є у НАТО, або, наприклад, у КНР. Те саме стосується і якості: якщо Росія й досі робить ставку на четверте покоління, то її сусіди поступово переходять до п’ятого.
Доречно нагадати, що одних лише "невидимок" F-35 у Заходу та його союзників вже понад 1300 одиниць. Кількість китайських винищувачів нового покоління вже перевищує 300. Водночас Росія має у своєму розпорядженні максимум кілька десятків Су-57, які лише умовно можна віднести до п’ятого покоління.
Таким чином, відставання Москви поступово перетворюється з критичного на катастрофічне.
На якомусь етапі Росія, навіть попри ядерний арсенал, цілком може повторити долю Ісламської Республіки Іран. Яка формально мала багато різної зброї, але проти більш технічно просунутого противника не змогла практично нічого.