Останніми днями російський диктатор Володимир Путін знову наговорив маячні – починаючи від запрошення президента України Володимира Зеленського на "переговори" до Москви, завершуючи вологими мріями про власне життя до 150 років. Усе це разом може свідчити, що Путін боїться. І не думаю, що ми можемо якось визначити конкретний перелік його страхів.
Путін боїться багато чого. Очевидно, його страхи, з одного боку, достатньо яскравий приклад іпохондрії. З іншого боку, ця іпохондрія ще й накладається на якусь конспірологію, на постійні уявлення про якісь загрози, які йому готують імовірні вороги. Можна навіть сказати, що Путін зациклений на власній безпеці та на власному здоров'ї.
Дуже показова історія в цьому сенсі – запис діалогу російського диктатора з лідером Китаю, з якого випливає, що Путін реально розраховує дожити до 150 років завдяки новітнім технологіям.
До речі, тут цікаво, що вже давно ходили різні напіванекдотичні історії, що його друзі, ті ж брати Ковальчуки, постійно розповідають йому про "новинки".
А він нібито серйозно вірить у технології безсмертя, умовно, у принтери, які будуть друкувати органи, тому виділяє на це великі кошти. Але якщо раніше це обговорювалось на рівні якихось пліток, то зараз, із цим записом, з’явилось конкретне підтвердження, що так, Путін думає саме в такому ключі, і в цьому контексті серйозно ставить якісь завдання перед політичною верхівкою РФ.
Усе це – також прекрасна відповідь на спроби ядерного шантажу з боку Росії. Тривалий час Путін позиціонував себе як такого собі безстрашного воїна, який заради своїх принципів піде до останнього. Але його фраза "ви просто здохнете, а ми підемо в рай" - це явно не фраза людини, яка планує дожити до 150 років, завдяки новітнім технологіям з пересадки органів…
Водночас навряд є якась конкретна людина, яку боїться Путін. Тобто, мова не про персоналії, а абстрактний страх, що хтось завдасть йому шкоди. Адже він сам по собі не дуже сміливий, розуміє, що багато хто зі світових лідерів може зробити йому щось погане. Саме тому він займає дуже лояльну, таку собі холопську позицію до лідера Китаю. Саме тому він лояльно, з показовою повагою ставиться до президента США.
Ба більше, попри те, що навряд в Росії зараз може статись якась змова проти нього (просто така ідея, вочевидь, близька йому самому), можемо спостерігати надмірну репресивність режиму. І останнім часом це посилюється. Тобто, хоча його режиму нічого не загрожує і не загрожувало, Путін розгойдує маховик репресій. Очевидно, він просто не розуміє інших способів, як можна цей режим укріплювати.
Крім того, він, найімовірніше, не схильний виявляти емпатію – ні до своєї рідні, ні до якихось чужих людей, та й взагалі до всіх.
Переживаючи за своє здоров’я і мріючи прожити до 150 років, він не проявляє такого ж бажання стосовно своїх близьких.
Простими словами, за них він не боїться. Радше за все, в нього дійсно є якісь психопатичні особливості. Тому він схильний розглядати всіх людей, окрім себе, як інструмент для якихось своїх "великих цілей". Тобто, у нього є якась велика надідея, її треба втілити, а люди – просто інструмент, розхідний матеріал на шляху до реалізації цієї ідеї.