ЄС і Австро-Угорська імперія, попри всі відмінності, мають схоже завдання: захищати країни-учасниці від агресії більших сил у світі.
Угорському художнику Белі Зомборі-Молдовану було 29 років, коли його життя змінилося назавжди. В 1914 році почалась війна, якраз коли він відпочивав на узбережжі Адріатичного моря разом з друзями. Всього за тиждень безтурботний, ніжний художник з заможної сім'ї вже був у військовій формі й прямував на фронт Першої світової війни.
У своїй книзі "Світ у вогні" про перший рік на війні, яку в 2014 році опублікував його правнук, художник зізнається, що поняття не мав, що чекає його.
"Ніхто з моєї сім'ї після дідуся ніколи не бував на війні. Поки ми з цим не зіштовхнулися, всі вважали війну абсурдом. А тепер це була реальність. Якщо це хоч когось втішить, у ворога, швидше за все, такі ж проблеми", - цитує книгу угорця журналістка і письменниця Каролін де Грютер на сторінках EUObserver.
Читайте такожWashington Post: Всі спроби Заходу "перезавантажити" відносини з Росією провалюються, чому?
В 1914 році, у часи Зомборі-Молдована, були популярними розмови про неминучість краху багатонаціональної імперії Габсбургів. І рівно так само зараз тривають розмови про розпад Євросоюзу. За останнє десятиліття об'єднана Європа пережила кілька криз. І кожну з них називали "екзистенційною" загрозою для ЄС. Чи може чергова криза стати фатальною для організації? Чи розпадеться вона, як імперія Габсбургів? І перш ніж робити будь-які висновки, варто пригадати, як саме Австро-Угорська імперія припинила існувати в 1918-му.
Автор пригадує своє життя у Відні в 2013-2017 роках. На її подив, навіть сьогодні у столиці Австрії відчувається дух ери Габсбургів: в політиці, літературі, архітектурі й поглядах на світ.
"Те, що я дізналася у свої віденські роки, поступово змінило погляди на Євросоюз. Найбільш шокуючим відкриттям стало те, що дебати про Європу сьогодні часто обрамлені нереалістичними очікуваннями. Федералістів ЄС завжди розчаровує, тому що у нього немає влади діяти. Націоналісти вважають ЄС надто могутнім, це їх розчаровує. Європейці настільки зайняті обговоренням цих конфліктних абстракцій, що вони часто забувають про реальність", - йдеться в статті.
Читайте такожThe Economist: ЄС доведеться зняти "рожеві окуляри" й побачити реальну Росію
Імперія давала "дах над головою" кільком націям, які заздрили одна одній й рідко погоджувалися між собою. Правління Габсбургів дало безпеку всім, стримуючи великі держави й захищаючи менші. Вони відчайдушно шукали компроміси, як і європейські лідери сьогодні, коли зустрічаються в Брюсселі. Як і ЄС, Австро-Угорська імперія перебувала в постійному процесі переговорів сама з собою, безперервно реформуючи й змінюючи домовленості між країнами-учасницями. Це відбувалося через вимогу народних мас або через зовнішні події, або тому що реформа однієї складної системи обов'язково вимагала змін в інших.
Імперія була одержима собою, як і ЄС сьогодні. Вона постійно шукала ознаки загроз для її існування. Імперія мала єдиний ринок і спільну для всіх валюту. Як і ЄС, вона була оточена великими, агресивними суперниками. Відчуваючи військові загрози, імперія намагалася підтримувати так звані сірі зони на зовнішніх кордонах й домовлятися про союзи з могутніми сусідами.
Австро-Угорська імперія опанувала мистецтво уникнення конфліктів заради того, щоб виграти час. Поняття "fortwursteln" було основою політики Габсбургів. Звучить знайомо? Остання паралель між ЄС і Австро-Угорською імперією - вони обоє постійно відчувають незахищеність й страждають від заниженої самооцінки.
Інтелектуальна еліта імперії була критичною й часто цинічною. Напевне, саме тому роботи Йозефа Рота, Карла Крауса і Стефана Цвейга здаються досить сучасними в 21-му столітті. Європейці часто критикують ЄС за те, що він слабкий, роздроблений й повільний. Численні кризи завдали удар Європі впродовж останніх років. А в Брюсселі проводилися саміти під гаслом: "Або пан, або пропав". Однак, ЄС все це зміг витримати.
"Поживши якийсь час в Брюсселі перед переїздом у Відень, я писала про кілька криз. Я добре пам'ятаю паніку й всю драму. Але також пригадую й дещо інше: кожного разу, коли європейські лідери дивилися в прірву, вони відступали й домовлялись про компроміс. Вони точно хотіли, щоб ЄС вижив", - пише автор.
Читайте такожThe Guardian: ЄС не стане жорсткішим до Росії навіть після зухвалого приниження
"Живучи поруч з палацом Шенбрунн у Відні, розмовляючи з членами родини Габсбургів, я усвідомила, що Імперія виконувала схожі функції. Ніхто не вважав об'єднання ідеальним. Але кожна нація отримувала більш ніж достатньо від нього, щоб виправдати свій внесок. В результаті, імперія проіснувала 600 років", - зауважує автор.
Оточена великими й інколи ворожими силами, Австро-Угорська імперія дала меншим народам "дах над головою", забезпечила мир, захист й добробут. Такою була угода. Не більше і не менше. Імперія розпалася не лише через націоналізм, а й через Першу світову війну. Після 1914 року більшість ресурсів були скеровані на фронт. Поступово держава припинила дбати про свій народ. Багато хто втратив роботу й майно. Тим часом, кількість смертей збільшувалася. Цікаво, що лише в цей момент багато людей почали звертати увагу на політиків-націоналістів, чиїм "рішенням" раніше вони не довіряли.
Читайте такожPolitico: Європа не готова жити без Меркель
Суспільство було зачароване гаслами й гучними словами: "оновлення", "нове бачення", "демократія". Тим часом, цілий вихор різних "-ізмів" ставав все більш заплутаним. Можливо, сказав тоді художник, "деякі революційні перетворення вже відбуваються. Можливо все це - лише стеблинки на вітрі". Наша ситуація сьогодні, знову ж таки, інакша.